Поняття, сутність і значення протокольної форми досудової підготовки матеріалів

В теорії кримінального процесу проблема єдності та диференціації форми кримінального судочинства, її меж є предметом давніх спорів між вченими-процесуалістами. Так, видатний вчений М.С. Строго- вич, який рішуче виступив проти прискореного провадження, яким і є протокольна форма досудової підготовки матеріалів, з цього приво­ду писав: «Пропозиції про диференціацію форми кримінального про­цесу, що стали приводом до дискусії, мають повністю визначений ха­рактер і йдуть у певному напрямку: спрощення різних процесуальних форм і інститутів, ліквідації тих чи інших передбачених чинним зако­нодавством процесуальних дій, скорочення тих чи інших процесуаль­них гарантій». На його думку, «диференціація процесуальної форми можлива і в іншому напрямку: для більшої повноти та об'єктивності дослідження обставин справи по складних справах посилити процесу­альні гарантії, встановити для них більш складні форми».

Безсумнівно, що проблема забезпечення процесуальних гарантій при протокольному провадженні має визначальне значення, однак до­цільно з цього приводу погодитися з тими вченими які вважають, що «коли необхідне всебічне посилення наступальності, оперативності та ефективності в боротьбі зі злочинністю, надзвичайно важливо ви­лучити з процесуальної форми усе зайве, усе, що без потреби усклад­нює процес і може бути заміненим іншими, економічнішими процесуальними засобами, що достатньо гарантують відповідне здійснення правосуддя».

Як справедливо зазначають науковці, «відступи від загальної про­цедури при протокольній формі не порушують єдності порядку кри­мінального судочинства, оскільки не заперечують процесуальних принципів і спрямовані на здійснення завдань, що є єдиними для всіх органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю. Це досягається завдяки тому, що вилучення, за допомогою яких утворюються спрощені досудові форми, не поширюються на судові стадії, де всі принципи кримі­нального процесу повністю реалізуються».

У процесуальній літературі існують різні точки зору щодо сутності протокольної форми досудової підготовки матеріалів.

Одні вчені вважають, що вона є складовою стадії порушення кри­мінальної справи, але є не розслідуванням, а лише перевіркою обста­вин вчиненого злочину (В.П. Власов, В.В. Шимановський).

На думку інших, протокольна форма досудової підготовки ма­теріалів являє собою самостійну форму досудового розслідування (Д.В. Філін).

Треті вважають, що вона має елементи досудового розслідуван­ня обставин вчиненого злочину і здійснюється у формі скороченого дізнання (Т.В. Альшевський, О.О. Чувильов, І.Д. Перлов).

Четверта група вчених вважає, що протокольна форма досудової підготовки матеріалів є самостійною процесуальною формою вста­новлення обставин вчиненого злочину, що характеризується спе­цифічними ознаками, які відрізняють її від дізнання та слідства (О.В. Баулін, Н.С. Карпов, Є.Г. Коваленко, 0.1. Поповченко, Д.О. Са- вицький, С.М. Стахівський).

Деякі відносять протокольну форму досудової підготовки матеріа­лів до адміністративно-процесуальної діяльності.

Існує також погляд, що протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це спрощена процедура досудового діловодства, а також одна із форм дізнання, що здійснюється без порушення кримінальної справи засобами і методами, що характерні для стадії перевірки заяв і повідомлень про злочини (В.М. Тертишник).

Ми поділяємо точку зору четвертої групи вчених, на думку яких протокольна форма досудової підготовки матеріалів — це не різновид­ність дізнання і досудового слідства і не змішане провадження. Не­можливо також віднести протокольну форму досудової підготовки ма­теріалів до адміністративно-процесуальної діяльності, оскільки вона врегульована нормами КПК.

Отже, протокольна форма досудової підготовки матеріалів — за своєю юридичною природою є самостійною процесуальною формою встановле ння обставин вчин еного злочину, що характеризується спе- цифічними ознаками, які відрізняють п від дізнання та досудового слідства.

Змістом протокольної форми досудової підготовки матеріалів є встановлення у спрощеному та прискореному порядку ознак очевид­них злочинів, які не являють собою значної суспільної небезпеки, за допомогою спеціальних засобів доказування без порушення кримі­нальної справи, за результатами якого складається протокол про об­ставини вчиненого злочину (JI.M. Лобойко).