Характеру

Відповідно до ст. 422 КПК скасування або зміна призначених су­дом примусових заходів медичного характеру може мати місце лише за ухвалою суду чи постановою судді, який застосував ці заходи, або суду за місцем лікування.

Враховуючи специфіку справ про застосування примусових за­ходів медичного характеру, їх продовження, зміну чи скасування (припинення), зумовлену станом психічного здоров'я людини, судам належить без зволікання вирішувати питання про призначення цих справ до розгляду й оперативно їх розглядати (п. 21 постанови № 7 від 03.06.2005 р.).

Повідомлення про день і місце судового розгляду представника ад­міністрації психіатричного закладу і самої особи, щодо якої вирішу­ється питання про продовження, зміну або скасування (припинення) примусових заходів медичного характеру, є обов'язковим.

При розгляді справи про продовження, зміну або скасування (при­пинення) застосування примусових заходів медичного характеру суд, за наявності сумніву в правильності висновків комісії лікарів- психіатрів, може викликати в судове засідання представника пси­хіатричного закладу (лікаря-психіатра), який надавав особі психі­атричну допомогу, а за потреби — призначити судово-психіатричну експертизу.

У ст. 95 КК передбачено можливість продовження застосування примусових заходів медичного характеру. Однак у КПК порядок роз­гляду цих питань не врегульовано. Оскільки продовження застосуван­ня примусових заходів медичного характеру, як і зміна або скасуван­ня (припинення) їх застосування, здійснюється за заявою представни­ка психіатричного закладу, що надає особі психіатричну допомогу, з дорученням до цієї заяви висновку комісії лікарів-психіатрів, Пленум у п. 18 постанови рекомендував судам розглядати такі справи в поряд­ку, передбаченому ст.ст. 419, 422, 424 КПК, зауваживши, що продов­жувати застосування примусових заходів медичного характеру можна кожного разу на строк, який не перевищує шість місяців. Це правило поширюється і на випадки надання амбулаторної психіатричної допо­моги у примусовому порядку.

Скасування або зміна примусових заходів медичного характеру може мати місце, коли особа, яка вчинила суспільно небезпечне діян­ня в стані неосудності або обмеженої осудності, видужала або коли в результаті змін у стані її здоров'я відпала потреба в раніше застосова­них заходах медичного характеру. За змістом ст. 95 КК, ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» зміна примусового заходу медичного характеру може по­лягати лише в його пом'якшенні у зв'язку з поліпшенням психічного стану особи чи у скороченні строку перебування у психіатричному за­кладі.

Відповідно до ст.ст. 94,95 КК, примусові заходи медичного харак­теру скасовуються (припиняються) у зв'язку з одужанням особи чи зміною її психічного стану на такий, що не становить очевидної небез­пеки для неї або інших осіб.

Розгляд питання про скасування чи зміну примусових заходів ме­дичного характеру провадиться за правилами ст.ст. 419, 422 КПК за поданням головного психіатра органу охорони здоров'я, якому підпо­рядкований медичний заклад, де тримають дану особу. До подання до­дається висновок комісії лікарів-психіатрів.

Одночасно зі скасуванням (припиненням) примусових заходів медичного характеру щодо особи, яка захворіла на психічну хво­робу після вчинення злочину, а потім одужала, суд має вирішити питання про відновлення кримінальної справи. При цьому у випад­ках закінчення строку давності притягнення особи до криміналь­ної відповідальності, скасування кримінального закону, наявності акта амністії, помилування та інших передбачених законом підстав кримінальна справа підлягає закриттю за згодою особи, щодо якої вона розглядається (коли така згода необхідна). За відсутності та­ких підстав кримінальну справу щодо особи, психічна хвороба якої була встановлена судом при розгляді справи з обвинувальним ви­сновком і яка в подальшому одужала, необхідно направити за під­судністю суду першої інстанції для розгляду по суті, а в усіх інших випадках — прокурору для проведення досудового слідства (п. 22 постанови № 7 від 03.06.2005 p.).