Поняття, структура, сектори грошового обороту. Сучасні засоби платежу, які обслуговують грошовий обіг. Поясніть відмінність сучасних банківських білетів від класичної банкноти

Грошовий оборот - це безперервний рух грошей для забезпечення неперервності відтворення і реалізації суспільного продукту та перерозподілу національного доходу.

Дві характеристики:
Кількісна сторона грошового обороту характеризується обсягом усіх грошових платежів у народному господарстві.
Якісна сторона грошового обороту полягає в тому, що рух грошей обслуговує переміщення реальної вартості.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, торгівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські, комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кредитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економічні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

Фірми – це фіз. та юр. особи, які беруть участь у створенні та реалізації ВВП.
Домогосподарства – це всі сімейні одиниці, які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спільний сімейний бюджет.
Уряд – юридичні особи, державні управлінські та інші структури, які забезпечують розподіл і перерозподіл ВВП здійснюючи вплив на його реалізацію та споживання, виробництво суспільних благ, пред’явлення попиту на ринку ресурсів та факторів виробництва суспільних благ.
Фінансові посередники – посередники ринку, що акумулюють вільні грошові ресурси та розміщують їх від свого імені.
Всі ці суб’єкти взаємодіють через такі типи ринків:
1. Ринок благ (товарів та послуг)
2. Ринок ресурсів (необхідне для забезпечення безперебійного виробництва
3. Світовий ринок (здійснюється зв'язок економічної системи країни із зовнішнім світом)

Іншою ознакою класифікації грошового обороту є характер відносин між суб’єктами грошового обороту, які обслуговує певна частина грошового обороту.

Залежно від цієї ознаки грошовий оборот розбивається на 3 сектори:
1) грошовий обіг, що обслуговує розрахункові відносини за товари і послуги і за нетоварними зобов’язаннями юридичних і фізичних осіб (т. з. відносини обміну). Ці відносини еквівалентні, прямолінійні, безповоротні.
2) кредитний оборот, що обслуговує кредитні відносини в господарстві. Вони – нееквівалентні, поворотні й платні;
3) фіскально-бюджетний оборот, що обслуговує фінансові відносини в господарстві. Рух грошей у цій складовій грошового обороту є безеквівалентним та безповоротним.

В залежності від форми платіжних засобів грошовий оборот поділяється на готівковий і безготівковий. Характерним для руху грошей, що обслуговує ек-ні відносини, є:
• еквівалентність, оскільки назустріч грошам, які передає покупець продавцеві, переміщуються продукти рівновеликої номінальної вартості;
• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші не повинні повертатися до свого попереднього власника, вони безповоротно перейшли у власність нового суб'єкта обороту;
• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів, оскільки наступний суб'єкт теж витрачає їх для нових закупівель.

За ек. змістом грош. оборот поділяють на:
--грошовий обіг, в умовах якого гроші здійснюють безповоротній, але еквівалентний рух, так як обслуговують купівлю-продаж товарів та послуг;
--кредит, за якого гроші обслуговують перерозподіл вартості, при цьому рух коштів є нееквівалентним, але здійснюється при умові повернення;
--фінанси, де гроші обслуговують створення, розподіл, використання централізованих фондів та бюджетних коштів, при цьому рух грошей є нееквівалентним, безповоротнім.

Грошовий обіг обслуговує готівкові гроші та гроші в безготівкових розрахунках. Для розрахунків готівкою використовують банкноти і розмінні монети.
Банкноти мають примусовий офіційний курс і не можуть не прийматися під час розрахунків. Монети використовують як засіб розмінювання невеликих сум, що перебувають в обігу, і тому їх сумарна вартість незначна порівняно з загальною масою грошей і обмежена потребами населення.
Гроші безготівкових розрахунків, на відміну від готівкових, не мають речового виразу й існують лише у вигляді депозитних грошей. У процесі безготівкових розрахунків клієнти банків України використовують такі форми розрахунків:

Платіжне доручення — це документ, який становить письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку.
Платіжна вимога-доручення — розрахунковий документ, який є вимогою одержувача коштів до платника про сплату певної суми через банк.
Акредитив — це грошове зобов'язання банку за дорученням свого клієнта здійснити третій особі, безпосередньо або через інший уповноважений банк, платежі за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги за умовами, передбаченими в акредитиві.
Вексель — письмове боргове зобов'язання, яке дає його власнику незаперечне право вимагати від боржника названу в ньому суму платежу після закінчення зазначеного терміну.
Чек — письмовий наказ банку власника поточного рахунку про виплату певній особі названої в ньому суми грошей.
Крім цих форм, використовують також інкасові доручення та платіжні вимоги.

Досконалішим засобом обслуговування депозитних грошей на банківських рахунках стали пластикові платіжні картки. Платіжна картка є грошовим документом, що засвідчує наявність рахунку власника в кредитній установі. Якщо операції на банківських рахунках здійснюються за допомогою терміналів електронних платежів, то такі гроші називаються електронними.

Банківські білети (банкноти) - грошові знаки, що випускаються центральним емісійним банком. Нині у більшості країн виконують функції паперових грошей.
Банкноти виникли в XVII ст. на основі розвитку вексельних відносин. Спочатку банкноти були простою розпискою банку про прийняття від клієнта золота на зберігання. Згодом такі розписки стали видавати при дисконті (купівлі) приватних комерційних векселів. Банкнота перетворилась у вексель на банкіра, набула подвійного забезпечення золотого і вексельного (товарного), вільно розмінювалась на золото. Забезпечення векселями і золотом гарантувало повернення в банки надлишку банкнотів з обігу (при погашенні векселів і розміні на золото). З припиненням розміну банкнот на золото вони втратили одну з своїх класичних ознак, що наблизило їх до паперових грошей.). Сучасні банкноти виступають як національні гроші, мають силу законного і єдиного платіжного засобу з примусово встановленим державою курсом.