Типи кредитних відносин

Складні і багатоманітні кредитні відносини знаходять свою реалізацію в кредитній системі. Науковою думкою напрацьовано два визначення категорії «кредитна система»:

1) як сукупність кредитних відносин, їх форм і методів реалізації та інститутів, за допомогою яких ці відносини функціонують;

2) кредитна система - це сукупність банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, які здійснюють мобілізацію грошових ресурсів і надають їх у позику.

Друге визначення не дає повного уявлення про економічний зміст відносин, що реалізуються у банківській і парабанківській системах, не розкриває зміст мотивів об´єднання установ у парабанківську систему. І, нарешті, не всі парабанківські установи здійснюють позикові операції. Водночас, в першому визначенні кредитна система подана як сукупність специфічних економічних відносин, яким властиві свої форми і методи кредитування, що реалізуються в спеціальних установах. Кредитні відносини і спеціалізовані інститути, що їх реалізують, можна класифікувати так:

Необхідність кредитної системи викликана такими об´єктивними потребами:

а) організації кредитних відносин через кредитні установи, які акумулюють тимчасово вільні кошти і надають їх у позику для розвитку виробництва і розширення торгівлі;

б) управління та врівноваження відповідних грошових потоків, що творить особливу форму підприємницької діяльності;

в) технічної організації руху грошових коштів у економіці, її здійснюють інститути кредитної системи як посередники у забезпеченні руху коштів між різними суб´єктами ринку.

Процес розвитку кредитних відносин від найпростіших форм безпосереднього руху коштів від кредиторів до позичальників і навпаки привів до появи посередників, що стали акумулювати тимчасово вільні кошти і надавати їх у позику у формі банківського кредиту. Наступний розвиток кредиту привів до появи та розвитку спеціалізованих фінансових посередників, які обслуговують ті сегменти грошового ринку, що не зайняті банками. Завершив процес становлення кредитної системи історичний період створення єдиного органу регулювання кредитної системи - центрального (національного) банку, який став виконувати функції управління процесами організації кредитно-розрахункового й фінансового обслуговування господарства та інші суспільні дії.

Сучасна система організації нагромадження і розподілу тимчасово вільних коштів викликала появу чисельних інститутів кредитної системи, які за специфікою їх діяльності можна об´єднати у три великі групи:

1) центральні (національні) банки;

2) комерційні банки, які залежно від особливостей кредитних відносин бувають універсального типу і спеціалізовані (інвестиційні, інноваційні, ощадні, клірингові, іпотечні);

3) спеціалізовані кредитно-фінансові установи (парабанки): лізингові і факторингові компанії, брокерські і дилерські фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, поштово-ощадні установи.

Загалом, кредитну систему країни можна виразити такою функціональною схемою: