Особливості пісенно поетичної творчості козацької доби

Доба козаччини — період жорстоких воєн і безоглядної романтики,

творення держави і формування нації. Суспільство висуває зі свого

середовища героїв, борців за свободу та незалежність і йде за ними. Сколихнувся і піднявся весь етнос, щоб скинути ярмо поневолення. У цей складний і буремний час зароджується й набирає сили унікальне культурне явище — пісенно-поетичний доробок козацького середовища. Патріотизм, героїзм, мужність, презирство до смерті, волелюбність, миролюбність перелилися у поетичні рядки. Безіменні автори в думах і піснях у високохудожній формі зафіксували історію козацького руху.

Українські народні думи, історичні, побутові пісні давно привертали

пильну увагу дослідників. Перші публікації народних дум і пісень з’я-

вилися 1648 р.: “Дума про Козака Голоту”, пісні “Засвистали коза-

ченьки в похід з полуночі”, один з варіантів піснетворки Марусі Чурай,

“Був Сава в Немирові” (про Гната Голого і Саву Чалого). Кілька істо-

ричних пісень О. Павловський надрукував у “Грамматике мало-

российского наречия” (Санкт-Петербург, 1818), І. Котляревський —

у першому виданні “Наталки-Полтавки” (Харків, 1819). Ці публікації

розбудили інтерес до збирання українського фольклору.

Учені, історики та шанувальники творчих набутків народу розгорну-

ли активну діяльність на цій ниві. У Миргородському і Прилуцькому

повітах на Полтавщині у 1814–1818 рр. записував думи та історичні

пісні М. Цертелєв, а 1819 р. він видав першу збірку “Опыт собрания

старинных малороссийских песен”.

Термін “дума” у літературний обіг увів К. Рилєєв на початку 20-х

років ХІХ ст. Він же опублікував 1825 р. “Думи” окремою книгою,

наголосивши в передмові, що це “самобутній вид народної творчості, який побутує до цього часу серед народу”. У мові народних співців термін

“дума” відповідає назві “лицарські пісні”. Сьогодні інколи думами на-

зивають історичні пісні про Байду, Нечая, Г. Голого та ін.

Багато записів українського народного епосу зробив М. Максимович.

Він зібрав, уклав та видав кілька збірок: “Малороссийские песни” (М.,

1827), “Украинские народные песни. Часть І” (М., 1834), “Сборник

украинских песен. Часть І” (К., 1849). М. Максимович доповнив трак-

тування терміну “дума”: героїчна пісня, в якій розповідається про бо-

ротьбу українського народу з іноземними поневолювачами. За тверд-

женням ученого, кожна дума була присвячена конкретній історичній події

чи особі, тісно пов’язана з кобзарським рухом.

Не обійшов увагою пісенно-поетичний спадок України і М. Гоголь.

У праці “О малороссийских песнях” він підкреслював, що пісня — “це

народна історія, жива, яскрава, сповнена барв, істини, історія, яка роз-

криває все життя народу”.

Тарас Шевченко віддав належну шану українським народним ду-

мам. У своїх творах він змалював кобзарів кращими представниками

епохи, порівнюючи їх із Гомером (“Гайдамаки”, “Сліпий”, “Прогулка

с удовольствием и не без морали” та ін.).

Значну кількість записів зробили та активно пропагували фольклор

доби козаччини Я. Головацький, П. Чубинський, В. Антонович,

М. Драгоманов, І. Манжура, П. Рудченко (Панас Мирний), С. Ру-

данський, М. Кропивницький, І. Франко, М. Лисенко, Леся Україн-

ка, Ф. Колесса та ін.

Пісенно-поетична творчість поділялася на кілька жанрових груп:

похідні пісні, історичні з оповіддю про персоналії, сімейно-побутові,

ліричні, невільницькі. Для кожної з них характерні певні особливості.

Кобзарі виконували у той час кілька соціальних функцій. Перша суто

творча — складання дум і пісень, в яких розповідається про звитягу

козаків, друга — пропагандистська.

Пісні складали не тільки кобзарі. У козацькому середовищі було ба-

гато освічених людей, майже кожен козак був письменний, тут зазвичай

можна було зустріти випускників Києво-Могилянської академії чи інших

навчальних закладів України та Європи. Окремі пісні не лише фіксують

факт, а й виходять на рівень символічного узагальнення.

Доба козаччини і козацьке середовище гідно доповнили і збагатили

надбання української культури великим циклом дум та історико-побу-

тових пісень.