Процесуальні документи суду. Порядок фіксування судового засідання

Судові документи - це документи, які виходять від суду. Ними можуть бути рішення, ухвали або постанови судів першої, касаційної або наглядової інстанції, протоколи, а також документи, що складаються в наказовому і виконавче провадження.

Постанови суду першої інстанції виносяться у вигляді рішення,

яким справа вирішується по суті, і визначення, яким вирішуються питання, що виникають у зв'язку з розглядом справи по суті.

Суди касаційної інстанції за наслідками перегляду судових актів виносять ухвали, а суди наглядової інстанції - ухвали та постанови.

У наказовому виробництві судовими документами є: визначення про судовому наказі і ухвалу про скасування визначення про судовому наказі.

У виконавчому провадженні до судових документів відносяться виконавчі листи та визначення, вжиті судом на цій стадії процесу.

Згідно ст. 112 ЦПК, судова постанова по своїй структурі складається з чотирьох частин: вступної, описової, мотивувальної і резолютивної.

У вступній частині вказуються час і місце винесення ухвали, найменування та склад суду, який виніс постанову, сторони та інші юридично зацікавлені в результаті справи обличчя, предмет разрешаемого питання.

Описова частина повинна містити вказівку на обставини справи та вимоги або заперечення сторін та інших юридично заінтересованих у результаті справи осіб, а також на факти, на яких ґрунтуються ці вимоги або заперечення.

У мотивувальній частині міститься фактичне і правове обгрунтування висновків суду по справі. Мотивувальна частина постанови суду складається у випадках, прямо передбачених законом, а також судом з власної ініціативи.

Резолютивна частина містить у концентрованому вигляді підсумки судового розгляду, кінцеві висновки суду про те, як дозволено справу по суті.

Ухвала суду першої інстанції за своїм змістом аналогічно судовим рішенням, якщо інше не встановлено ЦПК або не суперечить суті визначення (ст. 324 ЦПК).

3. Протокол - це судовий документ, що засвідчує вчинення (невчинення) процесуальних дій у ході розгляду справи в суді першої інстанції. Він складається про кожне судове засідання, а також про кожну окрему процесуальну дію, вчинену поза межами судового засідання.

Протокол є одним із найважливіших судових документів, що володіють доказовим значенням. Це "дзеркало" судового процесу. На підставі записів у протоколі вищестоящий суд може перевірити, чи відповідає рішення суду першої інстанції тих фактів, які були встановлені в ході судового розгляду, а також ознайомитися зі змістом пояснень сторін і третіх осіб, показань свідків і т. д.

Відсутність у справі протоколу судового засідання тягне за собою безумовне скасування рішення суду (п. 8 ст. 404 ЦПК).

Протокол складається у письмовій формі. Він повинен відображати всі істотні моменти розгляду справи або вчинення окремої процесуальної дії. Для забезпечення повноти складання протоколу суд може використовувати засоби звукозапису.

Зміст протоколу повинен відповідати вимогам закону. Згідно ст. 174 ЦПК, у протоколі судового засідання зазначаються:

рік, місяць, число і місце судового засідання;

час початку і час закінчення судового засідання;

найменування суду, прізвище, ім'я, по батькові судді та секретаря судового засідання;

найменування справи;

відомості про явку учасників цивільного судочинства і дані про їх особи;

відомості про роз'яснення судом учасникам цивільного процесу їх процесуальних прав і обов'язків;

заяви та клопотання юридично заінтересованих у результаті справи осіб;

пояснення і думки юридично заінтересованих у результаті справи осіб, показання свідків, висновки експерта, пояснення фахівця, дані огляду, прослуховування звукозапису і перегляду відеозапису, результати впізнання і судового експерименту;

розпорядження судді та ухвали, винесені у залі судового засідання;

укладення представників державних органів; зміст судових дебатів і думка прокурора;

відомості про проголошення судових постанов, про роз'яснення змісту, порядку і строку їх оскарження;

відомості про роз'яснення юридично зацікавленим у результаті справи особам права на ознайомлення з протоколом та порядку складення зауважень на нього;

дата складання протоколу.

Пояснення юридично заінтересованих у результаті справи осіб, показання свідків і відомості, викладені іншими учасниками цивільного судочинства, записуються в протоколі від першої особи.

Юридично зацікавлені в результаті справи особи мають право клопотатися про занесення до протоколу обставин, які вони вважають суттєвими для справи.

Протокол складається секретарем судового засідання. Контроль за правильністю та своєчасністю складання протоколу покладається на суддю.

Протокол повинен бути складений і підписаний не пізніше наступного дня після закінчення судового засідання або вчинення окремої процесуальної дії, а в складних справах - протягом п'яти днів (ч. III ст. 175 ЦПК).

Протокол підписується суддею і секретарем судового засідання. При розбіжності із суддею з приводу змісту протоколу секретар судового засідання має право додати до протоколу свої зауваження.

У відповідності зі ст. 176 ЦПК юридично зацікавлені в результаті справи особи мають право знайомитися з протоколом і протягом трьох днів з дня його підписання можуть подати письмові зауваження на протокол.

Зауваження розглядаються суддею у п'ятиденний строк з дня їх подачі. Якщо суддя погоджується із зауваженнями, він виносить ухвалу про долучення їх до протоколу. У разі незгоди з зауваженнями суддя виносить ухвалу про їх відхилення. Зауваження на протокол і ухвала судді про їх відхилення долучаються до протоколу судового засідання.

Фіксування судового процесу — це офіційна діяльність суду з послідовного відображення ходу судового розгляду, закріплення процесуальних дій, вчинених учасниками судового процесу, яка відповідно до закону здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу, ведення журналу судового засідання та складення відповідних протоколів.

Відповідно до ст. 129 Конституції однією з основних засад судочинства є його повне фіксування технічними засобами.

Фіксування судового процесу, як вбачається із глави 6 розділу III "Позовне провадження" ЦПК, відбувається у 3 взаємопов'язаних формах: 1) за допомогою технічних засобів; 2) шляхом ведення журналу судового засідання; 3) складання протоколів про окремі процесуальні дії. При цьому хід судового засідання фіксується за допомогою перших 2 способів фіксації цивільного процесу, а всі дії, здійснювані поза судовим засіданням, фіксуються у відповідному протоколі.

Фіксування судового процесу технічними засобами — це технічний запис судового засідання за допомогою апаратно-програмних засобів і приладів, що полягає у створенні його звукового запису на відповідному носії (магнітному диску, диску для лазерних систем зчитування тощо).

Таке повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого — інший працівник апарату суду.

Журнал судового засідання — це основний процесуальний документ, в якому відображаються всі процесуальні дії учасників судового засідання.

Відповідно до ст. 198 ЦПК у ньому зазначаються: 1) рік, місяць, число і місце судового засідання; 2) найменування суду.

який розглядає справу, прізвище та ініціали судді, секретаря судового засідання; 3) справа, що розглядається, імена (найменування) сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; 4) порядковий номер вчинення процесуальної дії; 5) назва процесуальної дії; 6) час вчинення процесуальної дії; 7) інші відомості, визначені процесуальним законодавством.

Протокол — це процесуальний документ, в якому відображається порядок вчинення окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.

Зокрема, протоколом фіксується вчинення процесуальних дій щодо забезпечення доказів, наприклад, допит свідків, витребування та (або) огляд доказів, огляд в інших випадках речових та письмових доказів, які не можна доставити до суду, за їх місцезнаходженням тощо.

Протокол про вчинення окремої процесуальної дії підписується всіма особами, які беруть в ній участь. Вони мають право робити зауваження з його приводу.

22. Поняття, значення та зміст наказного провадження.

наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав особи шляхом видачі судового наказу, який одночасно є і судовим рішенням, і виконавчим документом.

Характеризуючи наказне провадження, треба підкреслити, що основною умовою вирішення справи в порядку цієї судової процедури є наявність безспірної вимоги заявника, що підтверджується належно оформленими письмовими документами. Даний вид провадження свідчить не про відсутність спірних правовідносин між сторонами, а про те, що в силу очевидності права вимоги заявника виключається спір щодо наявності самого права. У такому випадку немає потреби порушувати процесуально складне й тривале позовне провадження - достатньо короткого та спрощеного наказного провадження, що відповідає інтересам як заявника (кредитора), так і суду.

За термінологією ЦПК сторонами у наказному провадженні є стягувач і боржник, хоча в деяких інших статтях (наприклад у ч. 2 ст. 26 ЦПК, п. 2 ч. 2 ст. 98 ЦПК) стягувач зветься заявником, а боржник - заінтересованою особою.

Стягувачем (заявником) виступає особа, яка звертається до суду із заявою про видачу судового наказу і якій належить право вимоги, що є предметом судового вирішення. Стягувач може брати участь у наказному провадженні через представника. У такому випадку до заяви про видачу судового наказу повинно бути додано документ, що підтверджує повноваження представника (ч. 4 ст. 98 ЦПК).

Також у випадках, встановлених законом, до суду із заявою про видачу судового наказу можуть звертатись органи та особи, визначені у ст. 45 ЦПК, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.

Боржником виступає особа, з якої треба стягнути грошові кошти для погашення вимоги заявника.

Характерні ознаки наказного провадження:

1) об'єктом судового захисту є безспірне право та інтерес кредитора;

2) відсутність спору про право;

3) спеціальні суб'єкти:

- заявник (стягувач) - особа, якій належить право вимоги та яка звертається до суду за видачею судового наказу;

- заінтересована особа (боржник) - особа, з якої стягувач просить здійснити стягнення;

4) особливою формою судового рішення є судовий наказ, який видається на чітко визначених законом підставах і є ви­конавчим документом;

5) спрощене, оскільки має місце «урізана» цивільна проце­суальна форма:

- на нього не поширюються принципи гласності, усності, безпосередності, змагальності;

- не може бути пред'явлено зустрічний позов;

- урізана модель стадійності цивільного процесу - немає попе­реднього судового засідання, судового розгляду справи по суті;

- сторони не повідомляються про видачу судового наказу;

- судовий наказ видається за відсутності сторін;

6) документарне - видача судового наказу здійснюється лише на підставі безспірних письмових доказів, поданих заяв­ником;

7) скорочені строки видачі судового наказу;

8) судовий наказ скасовується тим самим судом, який його

видав без судового розгляду та виклику сторін;

9) суд не може відмовити у видачі судового наказу при прийнятті заяви про таку видачу;

10) судовий наказ не оскаржується у апеляційній та ка­саційній інстанціях;

Н) у апеляційній інстанції може бути оскаржена лише відмова у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ска­сування судового наказу (п.1 ч.1 ст. 293 ЦПК);

12) судовий наказ може бути переглянуто у зв'язку з ново­виявленими обставинами (ч. 1 ст. 361 ЦПК).