Виразково-некротичний стоматит Венсана

У лікуванні цього виду стоматиту головне значення мають ретельна ліквідація зубного каменю і м’якого нальоту, оброблення слизової оболонки рота антисептичними препаратами, прийом всередину полівітамінів.

Алергічний стоматит. Лікування алергічного стоматиту передбачає ліквідацію алергену, прийом всередину гіпосенсибілізуючих і антигістамінних медикаментів. У запущених випадках хворий повинен бути госпіталізований.

4. Анафілактичний шок характеризується швидким розвитком переважно загальних проявів анафілаксії: зниженням артеріального тиску, температури тіла, порушенням функції ЦНС, підвищенням проникності судин, спазмою гладком’язових органів тощо. АШ виникає після контакту хворого з алергеном, до якого він чутливий: медикаментозні препарати, вакцини, сировотки, харчові продукти, охолодження тіла, яд комах та інші причини.

Невідкладна допомога

1. Припинити введення ліків, які викликали анафілактичний шок.

2. Хворого покласти, повернути голову обличчям набік, висунути нижню щелепу, зафіксувати язик. Забезпечити доступ свіжого повітря або інгаляцію кисню.

3. Припинити подальше надходження алергену до організму:

а) при парентеральному введенні АГ:

- обколоти навхрест місце ін’єкції (ужалення) 0,1% розчином адреналіну 0,1 мл/рік життя в 5,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і прикласти до нього лід;

- накласти джгут (якщо дозволяє локалізація) на 30 хв., проксимальніше місця введення алергену, не здавлюючи артерії;

- якщо алергічна реакція викликана введенням пеніциліну, ввести 1 млн. ОД пеніцілінази в 2,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду д/м;

б) при краплинному шляху потрапляння АГ в очі, порожнину носа необхідно промити носові ходи та кон’юнктивальний мішок проточною водою;

в) при пероральному шляху потрапляння АГ слід промити хворому шлунок, якщо дозволяє стан.

4. Негайно ввести внутрішньом’язово:

- 0,1% розчин адреналіну в дозі 0,05-0,1 мл/рік життя (не більше 1 мл) і 3% розчин преднізолону в дозі 5 мг/кг у м’язи дна ротової порожнини;

- антигістамінні препарати: 1% розчин димедролу 0,05 мл/кг (не більше 0,5 мл – дітям до 1 року і 1,0 мл – старшим року) або 2% розчин супрастину 0,1-0,15 мл/рік життя.

Застосування піпольфену протипоказане у зв’язку з його значним гіпотензивним ефектом!

Після завершення першочергових заходів – забезпечити доступ до вени і ввести внутрішньовенно струменево 0,1% розчину адреналіну в дозі 5 мкг/кг у 10,0 мл ізотонічного розчину натрію хлориду.

Обов’язково: контроль за станом пульсу, дихання і АТ!

Почати проведення внутрішньовенної інфузійної терапії 0,9% розчину натрію хлориду або розчину Рінгера з розрахунку 20 мл/кг протягом 20-30 хв.

У подальшому за відсутності стабілізації показників гемодинаміки – реополіглюкін у дозі 20 мл/кг. Об’єм і швидкість інфузійної терапії визначаються величиною АТ ЦВТ і станом хворого.

Димедрол 1-2 мг/кг внутрішньовенно.

Ввести внутішньовенно глюкокортикостероїди:

- 3% розчин преднізолону 2-4 мг/кг (в 1 мл – 30 мг) або

гідрокортизон 4-8 мг/кг (в 1 мл суспензії – 25 мг) або

- 0,4% розчин дексаметазону 0,3-0,6 мг/кг (в 1 мл – 4 мг).

Якщо АТ залишається низьким – вводити альфа-адреноміметики довенно кожні 10-15 хв. до покращення стану:

- 0,2% розчин норадреналіну – 1-5 мг/кг або при гіпотонії.

При відсутності ефекту – довенно титроване введення допаміну в дозі 8-10 мкг/кг на хв. під контролем АТ і ЧСС.

Проводити оксигенотерапію;

а) ввести 2,4% розчин еуфіліну 5 мг/кг внутрішньовенно струменево в 20,0 мл фізіологічного розчину;

б) постійно видаляти накопичений секрет із трахеї і ротової порожнини;

в) при проявах стридорозного дихання і відсутності ефекту від комплексної терапії – негайна інтубація, за життєвими показаннями – конікотомія.

Проведення комплексу судинно-легеневої реанімації при необхідності.

Білет 18.