Пояснення. В медичній моделіінвалідність розуміється як особиста проблема індивіда, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв'язку між певною людиною

В медичній моделі інвалідність розуміється як особиста проблема індивіда, тобто обмежені можливості розглядаються в контексті взаємозв'язку між певною людиною та її недугою. В основу цієї моделі в кінці XIX ст. було покладено постулати консервативної теорії "інвалідизму": 1) людство поділено на здорових людей та людей з обмеженими можливостями; 2) здорові люди здібніші від людей з обмеженими можливостями; 3) здорові люди мають контролювати ресурси і життя людей з обмеженими можливостями. Сьогодні в межах цієї моделі соціальна допомога включає: патронаж людей з обмеженими функціональними можливостями вдома; їх медичне обслуговування; забезпечення медикаментами; санаторне лікування; виплату коштів та реалізацію пільг, гарантованих державою. Завдання соціально-педагогічної роботи в цій моделі полягає у підтриманні життєдіяльності особистості в переважній більшості за допомогою медичних заходів та домінуючому акценті на соціальному захисті інвалідів.

У другій половині XX ст. починається новий етап формування ставлення до людей з функціональними обмеженнями. Такі люди розглядаються незалежно від своєї дієздатності та корисності для суспільства як об'єкти соціальної підтримки, що потребують спеціальних умов для реалізації своїх можливостей та максимальної інтеграції в суспільство. Стрижнем соціальної моделі є взаємозв'язок між людиною з обмеженими можливостями та соціумом, а не відхилення у її здоров'ї та розвитку. Обмежені можливості розуміються як наслідок того, що соціальні умови звужують можливості самореалізації інвалідів, тобто інваліди розглядаються скоріше як дискримінована група, ніж аномальна. Щоб подолати це, необхідна інтеграція людей з обмеженими можливостями в суспільство через створення їм умов для максимально можливої самореалізації, а не шляхом пристосування інвалідів до норм та правил життя здорових людей. Суспільство повинно адаптувати існуючі в ньому стандарти до потреб людей з обмеженими можливостями, для того, щоб вони не почували себе заручниками обставин та обмеженої дієздатності. В межах соціальної моделі допомога людям з обмеженими функціональними можливостями передбачає: розширення сфери їх соціальних контактів; створення умов для довільного переміщення; забезпечення різних видів консультування; навчання дітей з обмеженими можливостями у загальноосвітніх школах; допомогу в професійному самовизначенні та працевлаштуванні; розвиток потенційних можливостей інвалідів; створення мережі громадських організацій, які здійснюють різні види соціальної реабілітації та захищають інтереси інвалідів в суспільстві; залучення волонтерів до роботи з людьми обмежених функціональних можливостей.

В останні роки сформувалася політико-правова модель. Зміст цієї моделі визначає наступний підхід до вирішення проблем інвалідності: рівні права людини, що має інвалідність, на участь у всіх аспектах життя суспільства мають бути закріплені законодавчо, реалізовані через стандартизацію положень і правил в усіх сферах життєдіяльності людини з обмеженими функціональними можливостями.

В програмних документах громадських рухів за права інвалідів виокремлюється також модель культурного плюралізму, яка базується на принципах філософії незалежного життя та толерантного ставлення до людей з обмеженими функціональними можливостями.

Використана та рекомендована література

1. ВернерД. Реабилитация детей-инвалидов. - М.,1995.

2. Виховання дітей з особливими потребами в сім'ї. - К.,1998.

3. Довідник матері особливої дитини: правова інформація. - К., 1999.

4. Залучення дітей з особливими потребами до системи загальноосвітніх класів. - Львів, 2000.

5. Іванова І.Б.Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К.,2000.

6. Кравченко Р.І. Соціальна робота з розумово відсталими людьми: Навч. посібник. -К.,2001.

7. Овчарова Р.В. Справочная книга социального педагога. - М.,2001.

8. Прийомні сім'ї для дітей-сиріт з функціональними обмеженнями /О.О.Яременко, Н.М. Комарова, Р.Я. Левін та ін. - К., 2001.

9. Социальная педагогика: Курс лекций / Под общей ред. МАГалагузовой. - М.,2000.

10. Социальная педагогика: учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Под ред. В.А.Никитина. - М.,2000.

11.Социальная работа / Под ред. В.И.Курбатова. - Ростов н/Дону, 1999. 12. Социальная работа: теория и практика: Учеб. пособие /Отв. ред.

Е.И.Холостова. - М.,2001. 13.Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями:

психолого-педагогические аспекты. - М., 2000. 14.Соціальна педагогіка. Навчальний посібник / За ред. А.Й.Капської. -

К.,2000. 15.Социальная работа с инвалидами / Под ред. Е.И.Холостовой. -

М.,1996.

16. Соціальна підтримка дітей з обмеженими функціональними можливостями. Методичні рекомендації /Авт.-упор. Безпалько О.В., Губарева Т.Г. - К.,2002.

17. Соціальна робота з людьми з особливими потребами: Методичні матеріали для тренера /Автори-упорядники О.В.Безпалько, І.В.Братусь, ТЛ.Лях. Під заг. ред.І.Д.Звєрєвої. - К.,2002.

18.Холостова Е.И., Дементьева Н.Ф. Социальная реабилитация: Учеб. пособие. - М.,2002.