Лікування перикардитів

Лікувальні заходи при перикардитах проводяться з урахуванням|:

1)этіології процесу (якщо її вдається встановити);

2) механізмів патогенезу|;

3) клініко-морфологічної форми (сухий, випотний);

Дія на етіологічні чинники| передбачає:

1. Лікування «основного» захворювання, на тлі|на фоні| якого развинувся перикардит.

2. Дія на інфекцію, грибкові і паразитарні патогенні
фактори.|

3. Усунення професійних і інших шкідливих дій.

Враховуючи, що перикардит може явитися частиною якого-небудь другого захворювання|, необхідно проводити терапію, направлену на боротьбу з цим захворюванням (наприклад, кортикостероїдна| терапія системного | вовчаку, терапія ревматоїдного| артриту, цитостатики при розповсюдженні лімфогранулематозного процесу на листки перикарду). |також| У той час при перикардиті в гострому періоді інфаркту міокарда (епістенокардитичний| перикардит), так само як і при перикардиті в термінальній стадії хронічної ниркової недостатності, не вимагається якихось спеціальних мір.

Якщо в походженні перикардиту виразно|чіткий| доведена роль інфекції
|(наприклад, при пневмонії, ексудативном|екссудат|у плевриті), необхідний курс анти
біотикотерапии|. При неспецифічних перикардитах, доцільно призначати антибіотики з урахуванн|з врахуванням|ям збудника.

При перикардитах туберкульозної етіології слід тривало проводити антибактеріальну терапію рифампицином| у поєднанні з тубазидом| та іншими протитуберкульозними препаратами.

Препарати призначають в адекватних дозах і на достатній термін. Якщо доведена роль грибкових або паразитарних агентів в походженні захворювання, слід використовувати відповідні препа­рати|. Усунення дії професійних і інших зовнішніх патогенетичних| чинник|факторів|ів передбачає також і профілактику загострень хвороби
при| схильності до хронізації|.

Дія на механізми патогенезу передбачає перш за все|передусім| імуносупресивну| терапію.

Враховуючи, що в більшості випадків перикардити мають алергічний патогенез, особливо при ексудативних|екссудат| формах будь-якої етіології (окрі|крім|м пухлинних і протікаючих |із|з нагноїнням), доцільно прово­дити| імуносупресивну терапію кортикостероїдами (преднізолон в помірних| дозах — 20 — 30 міліг|міліграм-еквівалентів|рам в добу). Преднізолон показаний і при перикардитах туберкульозної етіології в обов'язковому поєднанн|із|і з протитуберкульозними препаратами (якщо зворотний розвиток процесу затримується). Преднізоло|з'являється|н є і засо|коштом|бом лікування основного захворювання (СЧВ, склеродермія, дерматоміозит| і ін.).

Доцільне використання преднізолону (15 — 20 міліграм|міліграм-еквівалентів|) у поєднанні з не­стероїдними| протизапальними засобам|коштами|и (НПЗП): індометацин, вольтарен|. При перикардиті, що|з'являється| є складовою частиною постін­фарктного| синдрому, преднізолон у поєднанні з НПЗП це найбільш оптимальна комбінація.

Стан|достаток| хворого може визначатися вираженістю|виказувати| окремих син­дромів|: больового, набряково-асцитичного|, тампонадою серця, виражени|виказувати|ми зрощеннями листків перикарду. У зв'язку з цим необхідне проведення спе­ціальних| заходів:

а) при виражених болях в ділянці серця прийом ненаркотичних анальге­-
тиків|, переважно НПЗП;

б) набряково-асцитичний| синдром розвитку констриктивного| перикар­
диту| або випоту| в порожнину перикарду лікується сечогінними препаратамі |(фуросемід|, урегіт|) і конкурентами альдостерону (верошпірон|); рекомен­дується| обмеження прийому кух|кухонної|оварськ|соль|ої солі (не більше 2 грамів на добу);

в) при симптомах тампонади серця — термінове|строкове| проведення пункції по-
лості| перикарду і витяганн|видобування|я рідини;

г) розвиток симптомів констрикції є|з'являється| свідченням|показником| до операції пе-
рикардэктомії|. Прот|однак|е і післ|потім|я операції необхідне проведення этіотроп-
ної і патогенетичної терапії.