Визначення кислотної резистентності еритроцитів

Принцип методу дослідження дисперсії еритроцитів за стійкістю до кислотного гемолітика (метод еритрограм) полягає у фотоелектричній реєстрації вибуття еритроцитів у процесі гемолізу за стабільних умов.

Еритрограма, побудована на вимірюванні розподілу за кислотною стійкістю еритроцитів периферичної крові, відображає стан системи еритрона і реагує закономірними змінами на вихід цієї системи із рівноваги. Стимуляція еритроцитопоезу відображається на еритрограмі у вигляді розтягування і підняття правого крила. Пригнічення еритроцитопоезу змінює форму еритрограми у протилежному напрямі: відповідно із старінням крові настає скорочення еритрограми, пік еритрограми зміщується вліво від нормального положення.

У нормі протягом усього життя еритроцита в судинному руслі його стійкість зменшується з віком. Найбільш молоді еритроцити мають найбільшу стійкість, а тому займають в еритрограмі крайнє праве положення. Циркулюючи у кровотоці, вони дозрівають і в подальшому старіють. Ці процеси супроводжуються поступовим зниженням стійкості еритроцитів, що відображається зміщенням еритрограми вліво. До кінця життя клітини її стійкість знижується до мінімального значення.

Посуд та обладнання: центрифужні та хімічні пробірки, капіляр від гемометра Салі, скляні піпетки на 2 та 10 мл, центрифуга, фотоелектроколориметр (КФК-3).

Реактиви: 0,85 %-ний розчин натрію хлориду, 0,00005 N-ий розчин HCl у 0,85%-ному розчині натрію хлориду.

Методика визначення. Кров для досліджень відбирають у центрифужні пробірки, куди попередньо додають гепарин у розрахунку 10 МО на 10 мл крові. Плазму крові відділяють шляхом центрифугування (1500 об/хв, 20 хв). Еритроцити тричі відмивають охолодженим до 4 °С 0,85 %-ним розчином натрію хлориду з наступним центрифугуванням при тих самих умовах. Суспензію еритроцитів (0,02 мл) відбирають капіляром від гемометра Салі і переносять у пробірку, куди попередньо додають 10 мл 0,85 %-ного розчину натрію хлориду. Капіляр промивають у верхньому шарі розчину і вміст пробірки ретельно перемішують.

Вимірювання оптичної щільності розчинів проводять на КФК-3 при довжині хвилі 540 нм (кювета 10 мл) проти контролю (0,85 %-ний розчин натрію хлориду). В дослідну кювету вносять 2 мл 0,00005 N-го розчину соляної кислоти в 0,85 %-ному розчині натрію хлориду і додають
2 мл 0,2 %-ної суспензії еритроцитів. Зміни екстинції записують відразу після перемішування розчинів через кожні 30 с до постійного показника. Різницю між початковою і кінцевою (по закінченні гемолізу) оптичною щільністю приймають за 100 % і вираховують процент _∆ Е, який відображає відносний процент негемолізованих еритроцитів через кожні 30 с. Отримані дані зображують графічно.