Пункція плевральної порожнини

Торакоцентез (син. пункція плевральної порожнини, плевральна пункція) (з грец. Thōrax + kentesis = груди + проколювання) медична маніпуляція, що застосовується для вилучення рідини з діагностичною або лікувальною метою з плевральної порожнини.

Інструментарій:

• шприц ємкістю 2;5 та 20 мл з декількома голками,
• 0,5% розчин новокаїну,
• довга голка (довжиною 7-10 см, діаметром 1-1,2 мм з мандреном), поєднану із гумовою трубкою довжиною 10-15 см з канюлею на кінці,
• 2-3 стерильні пробірки, предметне скло для мазків,
• спирт та йодна настоянка у невеликих відкритих склянках,
• флакон із коллодієм або клеолом,
• стерильний лоток із тампонами, паличками з ватою та пінцетом.

Зазвичай лікарю допомагає 1 медична сестра; хворий знаходиться у сидячому положенні. Хворого саджають на стул з високою спинкою верхи, обличчям до спинки стула, на ребре якого кладуть подушку. Зігнуті у ліктях руки хворого вкладають на подушку, голову можна покласти на руки або тримати у зігнутому стані. Крім того, тулуб повинен бути дещо зігнутим у бік, протилежний тому, де буде проводитися прокол, для того, щоби реберні проміжки з боку проколу були ширшими.

Лікар обирає місце проколу, відмічає його йодною настоянкою, готує руки як для операції. Операційне поле оброблюють йодною настоянкою та спиртом. Знеболювання проводять новокаїном. Голкою, поєднаною із гумовою трубкою, просвіт якої закритий затискачем, а на кінці разташована канюля, роблять прокол по верхньому краю ребра, тому що по нижньому краю розташовані судини та нерви. Проникнення голки у плевральну порожнину відчувається як раптове зменшення супротиву. Після введення голки до трубки приєднують шприц, звільнений від повітря, та лівою рукою притримують з'єднання його із канюлею. Після цього знімають затискач та, відтягуючи поршень шприця, за появою рідини, впевнюються в успішності пункції. Якщо рідина не надходить у шприц, накладають на трубку затискач, роз'єднують її із шприцем та змінити положення голки, зменшуючи глибину введення, або надаючи дещо скісне положення. Отриману рідину із шприця виливають у пробірки та роблять мазки для мікроскопії.

З лікувальною метою використовують плевральний прокол для видалення рідини та введення у плевральну порожнину антибіотиків. Для цього після відсмоктування рідини накладають затискач ближче до муфти голки та знімають шприц. Тонкою голкою, надягнутою на шприц з розчином антибіотика, проколюють гумову трубку між муфтою голки та затискачем, попередньо продезінфікувавши її поверхню спиртом. Вводять розчин антибіотика. По закінченню пункції голку витягують швидким рухом, відразу ж закривають прокол ваткою змоченою коллодієм.

Невдалі проколи можуть бути пов'язані із потраплянням у товсті плевральні спайки або у легеню. У другому випадку у шприці з'являється кров із бульбашками повітря. У обох випадках голку витягають та повторюють пункцію через 1-2 дні.