Мистецька освіта 1990-2015 років

Процес накопичення інформації та передача досвіду, спілкування і виховання молоді в позашкільних навчальних закладах: дитяча художня школа, школа естетично виховання, дитячий будинок дитячої та юнацької творчості, станція юних техніків, міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

Оксана Гап’як, науковий співробітник Долинського краєзнавчого музею «Бойківщина» Тетяни і Омеляна Антоновичів, пише про долинську дитячу художню школу.

У 1967 році рішенням Івано-Франківського обласного управління культури №400 від 24 серпня 1967 р. та на дідставі наказу Міністерства культури УРСР «377 від 15 вересня 1967 р. в м.Долині було відкрито дитячу художню школу.

Діяльність її розпочалась з участі І.Гуралевича– першого і до 2007 року постійним директором та викладача О.Фрищина, які заклали перші цеглини в майбутню споруду другого аналогічного закладу Івано-Франківщини.

У створенні школи сприяв завідуючий районним відділом культури І.Зіборовський, а першим учнем школи стали 32 дітей нафтовиків, солеварів та інших мешканців Долинського району.

Раніше долиняни мали змогу навчатися у художній студії, якою керував І.Гуралевич при ПНК «Долинанафтогаз», яка й стала основою школи.

З кожним роком наплив бажаючих пізнати світ мистецтва збільшувався. Так, вже в 1968 р. в школі навчалось 62 учні. [9; 174]

Згодом викладацький склад поповнився П.Головчаком (1969 р.), Л.Багрієи (1972 р.), випускником школи М. Гошовським (1974 р.), Й. Ужелою та Б. Фреївим (1976 р.).

Уже в 1982 р. кількість учнів зросла до 140 обдарованих дітей.

У цьому ж році у м.Болехові відкрито філіал Долинської художньої школи під керівництвом О. Фрищина. Згодом вона переросла у самостійну художню школу.

За своє існування Долинську дитячу художню школу закінчили понад 900 учнів, які в більшості вступили у вищі навчальні і середні художні заклади і нині працюють в різних областях Ураїни.

Зокрема, викладачами художніх ВУЗів і середніх учбових спеціальних закладів стали: Є.Антонович, Я. Шимін, Я. Юзьків, Я. Бобиш, Є. Мацьків та інші.

Вчителями середніх шкіл працюють:Н. Шумило, В. Горішній, Л. Скиба, О.Сподар, Т. Ковальова, Л. Моцьків.

Художниками, які навчались в художній школі стали: М. Яковина. М. Король, В.Золяско та інші.

Над скульптурами працюють: Б. Люклян, Я. Юзьків, В. Ярич, який виготовив перший в Україні пам’ятник М.Грушевському, «Борцям за Українську Державу» в м. Долині та Д. Галицькому у м.Львові.

Архітекторами трудяться М.Поневник, В. Князик, Л. Кірякова, І. Добиш та інші.

Викладацький колектив школи брав участи в районних, обласних, міжнародних та Всеукраїнських виставках. Школа неодноразово нагороджувалась похвальними грамотами із занесенням на районну дошку пошани. Учні брали участь у районних, обласних, республіканських та міжнародних художніх виставках, за що одержували призові місця, цінні подарунки, срібні і бронзові медалі та похвальні грамоти.

Так, наприклад, 18 березня 2005 року 26 юних художників з Долинської дитячої художньої школи, із класів викладачів М.Гошовського, І.Гуралевича, Й.Ужели, О.Лавріва, брали участь в обласній виставці, посвяченій 200-річчю з дня народження Г.А.Андресевича «Світ казок Андерсена» під егідою обласної організації Національної спілки художників України. Й небезуспішно. Марія Долішня нагороджена Дипломом організації НСХУ, а всі решта учасників – Грамотами. [9; 175] За хорошу підготовку учнів відзначено й викладачів закладу. Також до списку мистецьких заходів, в яких брали участь вихованці школи, можна включити: конкурс дитячого малюнка «Чисті джерела» (1992 р.), обласну виставку «під зіркою Вифлеєму» (2000 р.), всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Христос – моя любов» (2001 р.), в якій IIIмісце зайняла тетяна Строгуш та багато інших. Постійно учнівський та педагогічний колектив школи організовувались художні вистаки, приурочені до свята Різдва Христового, Шевченківських днів, До Великодніх свят, Чорнобильської трагедії, Дня Матері, День захисту дітей, Дня художника, трагічної сторінки історії українського народу «голодомор – 33». Стабільно приймаємо участь в конкурсах, які організовує податкова, пожежна, казначейська та інспекція дорожнього руху. За участь у конкурсах, олімпіадах, виставках різного рівня учні ДДХШ нагороджувались грамотами, дипломами, призами та матеріальними заохочуваннями.

В кінці листопада 2005 року рішенням міської ради художня школа справила своє новосілля, тобто змінила адресу: «Відбутися така подія мала б значно швидше, бо приміщення, в якому знаходився цей мистецький заклад, не витримувало ніякої критики». Таким рішенням задоволені були не тільки педагоги, але й учні та їхні батьки.

Сьогодні викладачами художньої школи є: У. Йосип Миколайович, Б.Фреїв, М.Гошовський, Т.Гібчинська, І.Сенів та І.Гуралевич. Цей творчий колектив очолює О. Лаврів, з 1 вересня 2007 року.

Викладацький колектив бере участь в районних, обласних, міжнародних художніх виставках, в яких знаходять визнання і відзнаки. Допомагають в оформленні місцевих музеїв та інших культосвітніх закладів нашого району.

У 2008 році кількість учнів збільшились на 43, а випускників на 19 обдарованих дітей. За період існування творчої діяльності Дитячої художньої школи досягнуто значних успіхів в естетичному вихованні молоді.[9; 175]

Починалася історія школи естетичного виховання в далекому 1955 році. Наказом №128 Станіславської обласної ради депутатів в Долині було відкрито державну музичну школу.

Першим її директором став В.Антонович – ініціативний, енергійний, людина прекрасної душі, талановитий педагог.

На 1 вересня 1955 року тут налічувалося 5 викладачів і 50 учнів, які навчалися гри на фортепіано, скрипці, баяні, духових інструментах. До педагогів – ентузіастів приєдналися С.Вовчук – викладач скрипки та І.Середюк – викладач фортепіано, яка працювала в школі до 1991 року і за роки багаторічної педагогічної праці випустила понад 60 учнів по класу фортепіано.

Перший випуск школи відбувся в 1960 році. Його випускниками були Г.Шамрай, Л.Карпенко, Є.Юзьків, П. Гоц.

В 1957 році були відкриті філії Долинської музичної школи в селищі Вигода та місті Болехові. Це були струмочки від повноводної ріки. Згодом вони стали самостійними школами.

В 1966 році директором школи став енергійний, наполегливий, працелюбний, вимогливий Д. Осудар, а в 1971 році став П.Гоц. Входив до складу президії Ради директорів музичних шкіл України

Доречно сказати, що в цей період викладачі школи активно допомагають аматорським колективам міста й району, беруть безпосередню участь у хоровій капелі “ Верховина”, яка під керуванням заслуженого працівника культури України Ю.Соловія одержала звання народної. Її учасники грають в оркестрах – до капели, до вистав драматичного театру.

В 1992 році наказом Міністерства культури України навчальний заклад одержав статус школи естетичного виховання.

З 1999 року в школі постійно працює дитячий музичний театр, який очолили викладачі Н. Маркович та О. Роп’яник. В доробку юних акторів інсценівка за мотивами українського вертепу “ Син Божий народився”, театралізоване свято «Дарунки святого Миколая», оперета Василя Безкоровайного «Червона Шапочка», опера Миколи Лисенка «Коза Дереза».

Хор учнів старших класів під керуванням Дарії Іванівни Кушнір двічі був лауреатом обласного конкурсу «Весняні голоси» та лауреатом міжнародного фестивалю дитячого співу «Весняні дзвіночки» в м. Рівному, виступав з концертами в Умані, Каневі.

Гордістю школи є талановитий цимбаліст М.Захарія – лауреат премії імені В.Стефаника.

Сьогодні в школі працюють 44 викладачі.

Фортепіанний відділ очолює Л.Гавалюк – людина ініціативна, творча, досвідчений і знаючий педагог.

З великим ентузіазмом і натхненням працюють викладачі оркестрового відділу на чолі з вимогливою і наполегливою Наталією Тадеївною Дяків.

Відділ народних інструментів очолює Т.Лошак – досвідчений і дисциплінований викладач, сумлінна і послідовна в роботі з учнями.

Зараз в школі успішно працюють хорові колективи. Учнівські хори молодших і старших класів (керівник О.Лозинська), камерний хор викладачів (керівник О.Лозинська), ансамбль скрипалів учнів молодших класів (керівник Л.Погонич), ансамбль скрипалів старших класів (керівник Б.Погонич), камерний оркестр (керівник Б.Погонич), ансамбль народної музики «Гердан» (керівник І.Захарія), струнний квартет «Баркарола» (керівник Н.Дяків), інструментальний ансамбль «Концертино» (керівник О.Максимець), вокальний дует «Перлинка» (керівник Н.Маркович, концертмейстер О.Роп’яник).

У самій природі людини, закладена творчість. Тому для виявлення здібностей дитини, а нерідко і її таланту, важливо, щоб вона випробувала свої сили в обраному нею виді творчої діяльності під керівництвом спеціалістів, ентузіастів своєї справи. Саме над цим завданням сьогодні працюють викладачі.

Процес накопичення інформації та передача досвіду, спілкування і виховання молоді в позашкільних навчальних закладах: дитяча художня школа, школа естетично виховання, дитячий будинок дитячої та юнацької творчості, станція юних техніків, міжшкільний навчально-виробничий комбінат.

У 1913 році в Долині проведено дуже важливу інвестицію для розвитку культури міста. [13; 177]

Вибудовано при Будинку «Сокола» кімнату для встановлення проектів фільмових для великого залу.

Будинок мурований, у плані має вигляд букви «Г». Частина будинку двоповерхова. Дах шатровий, черепичний, складної конфігурації. Вікна Будинку з стрілчатими завершеннями. Вхід акцентований чотиригранною баштою, з вузькими, високими вікнами. Будинок неодноразово конструювався і добудовувався, але головний і боковий фасад залишені оригінальними в доброму стані.

До послуг: концертний зал, зал для занняття танцями, зал для занять хоровим співом, методичний кабінет.

Гордістю є танцювальний колектив «Веселка», дитячий зразковий ансамбль танцю «Джерельце», самодіяльний народний драматичний театр РБК, хорова капелла «Верховина».

Ці колективи є візитною картою та окрасою, відомі не тільки за межами України, бо черпають снагу з найкращих перлин бойківщини для свого репертуару. Уже більше 20 років очолює РБК директор – І. Кондрин. [9; 192 ]

Духовний оркестр – єдиний у виконавчій практиці музичний колектив, який може працювати в будь-яких умовах – і на вулиці, і у приміщенні, і влітку, і взимку. Ось чому він одержав своє розповсюдження і відіграв величезну роль у його розвитку й удосконаленні. Отже, духовна музика була, є і завжди буде популярною.

Сьогодні вона існує в усьому світі, навіть у тих країнах, де історично не є традиційною (країни Азії, Африки). Духовні оркестри є загальноприйнятим мірилом цивілізованої держави. Особливо вони популярні в Європі. Україна має свою історію духовного виконавства з характерними національними особливостями та рисами.

1 жовтня 2009 р. був створений духовний оркестр м. Долини з ініціативи голови міської ради Володимира Гаразда, він набув офіційного статусу «Муніципальний» та був затверджений 7 грудня 2009 р. депутатами 41 сесії міської ради.

Перший керівник і диригент оркестру – Я. Скаб’як, який має великий досвід у роботі з професійними оркестрами, зокрема камерним оркестром Астраханської філармонії, Астраханським симфонічним оркестром опери та балету. Муніципальний колектив нараховує 30 талановитих музикантів.

11 лютого 2010 р. на 42-й сесії міської ради було прийнято рішення «Про Статут та структуру комунального закладу «Долинський муніципальний духовний оркестр». [ 9; 185 ] (Рис. IV.4.1.)

Створення муніципального духовного оркестру мало на меті збагачення мистецької палітри національної культури, сприяння формуванню цівільної і патріотичної позиції громадян, усвідомлення причетності до героїчної історії і культури України, відповідальність за збереження історичної і культурної спадщини своєї країни, а також подальшому розвитку духовної музики і розповсюдженню традицій оркестрового музикування, підвищенню творчого потенціалу існуючих оркестрів на основі обміну досвідом роботи керівників творчих колективів різних регіонів України та зарубіжжя.

Репертуар муніципального оркестру включає твори різних епох, форм і жанрів. Це – і традиційна музика для духовного оркестру, і фрагменти з світової класики, твори українських композиторів та зразки класичного джазу. [ 9; 186 ] (Рис. IV.4.2.)

У 2005 р. за ініціативи методиста методичного кабінету відділу освіти Долинської райдержадміністрації В. Лещук, а також учителів музичного мистецтва Долинських загальноосвітніх шкіл I-III ст. №5 і 7 Л. Ридош та О. Ямборка був організований хор педагогічних працівників Долинського району. Варто відзначити досить високий рівень виконавської майстерності хористів, академічний спів acapella, виконавську культуру, вправність та легкість голосоведіння, володіння словом, вміле відтворення найрізноманітніших динамічних відтінків. [ 9; 187 ]

Хором керує В. Кіндра – талановитий диригент, який тонко відчуває музикою, володіє технікою хорового звучання. [9; 188]

Загальна криза цінностей в Україні глибоко підірвала авторитет традиційно-музичного виконавства та почала руйнувати національну музичну освіту. Все це призвело лише до того, що молодь розучилась сприймати справжню музику, але й не має такої потреби. Тому годі переоцінити музично-просвітницьку діяльність аматорського хору педагогічних працівників Долинського району, спрямовану на відродження хорового мистецтва. Бо коли люди гуртуються заради відродження духовності, така справа приречена на успіх. [ 9; 190 ] (Рис. IV.4.3.)

У Будинку техніки відбувся мистецький вечір, присвячений 70-річчю заслуженного працівника культури України, першого керівника самодіяльного народного танцювального ансамблю «Веселка» А.О. Зібровської про це в тижневику «Свіча». Через багато років окрім Алли Олександрівни волиняни побачили колишніх танцюристів, побачили разом, як в ті незабутні шістдесяті і сімдесяті роки, коли тільки творилася слава відомого всій Україні мистецького колективу.

«Веселка» не потребує особливої реклами, бо досить назвати цей ансамбль, щоб глядачі настроїли свої серця на приємний ліричний лад. Але, щоб так сталося чимало зусиль доклала саме вона – А.Зібаровська. Від першого танцю «Чеська полька» аж до «Вишківського веселого», до речі записаного в цьому гірському селі, «Веселка» під її керівництвом росла, міцніла, вдосконалювала свій мистецький почерк.

Щастило «Веселці» і на акомпаніаторів – обдарованих, закоханих у свою справу музикантів.

Творчі поїздки у Грецію та Францію, які відбулися в останні роки, переконливий тому приклад.

Про зразковий дитячий ансамбль «Бойківчанка» пише Віктор Злагода, журналіст.[22] Мистецький колектив завжди у творчому пориві, щораз розширює карту своїх виступів. Її знають і шанують.

Невипадково із своїх багатьох поїздок вона привозить титули лауреата. Художнім керівником якого була Н. Лопух, балетмейстрем О. Чура.

Сцена оформлена з вишуканим естетичним смаком. Свою концертну програму вони розпочали композицією «Господи, помилуй нас», наступним був «Запорізька похідна», і «Бойківський святковий», а на черзі нові концертні номери – «Печу, печу хлібчики», славнозвісна «Гуцулка», «Сварлива полька»… (Рис. IV.4.4.)

Висока оцінка видатного балетмейстера М.Вантухом, з чиїм ім’ям пов’язана танцювальна слава України – красномовне свідчення того, що «Бойківчанка» – об’єднує в собі закоханих у сценічне мистецтво дітей, що їхні наставники знаходять час і терпіння щоб працювати з ними.

Об’єднує в собі талановитих, закоханих у сценічне мистецтво дітей, що їхні наставники знаходять і час, і терпіння аби працювати з ними.

За твердженням статистів, 20 відсотків українців люблять танцювати. Роблять вони це в гуртках, школах, студіях,у скверах та підземних переходах і навіть просто вдома. Талант – танцювати для людей – не кожному даний. Власне про це – танець як талант, як мистецтво і як любов до прекрасного розповідають керівники танцювальних колективів – Б. Судол і О. Судол.

Ансамбль танцю «Веселка» створила заслужений працівник культури України Алла Зібровська, яка навчалась в Києві разом з Богданом Судолом. У Долину приїхали працювати на запрошення тодішнього начальника відділу культури М.В.Мушки. Він одразу ж почав займатися з народним танцем ансамблю «Веселка», було це в 1988 році. Побачивши, який в колективі є набуток, тож зрозумів, що треба не тільки підтримувати планку все до нових і нових висот.

Танцювальне мистецтво – одне з унікальних. Тому що це гармонія тіла, душі і музики. І танцюриста треба виховувати, починаючи з раннього віку.

Зразковий ансамбль танцю «Джерельце», який має свій репертуар, свій хороший рівень, очолює його О.Судол.

А зразковий ансамбль бального танцю «Натхнення» став втіленням її мрії в юності. Бальні танці надзвичайно популярні, вони дуже поширені.

Надзвичайно високо оцінюють виступи наши долинських танцюристів. Говорячи про високий рівень наших танцюристів, треба сказати, що він можливий завдяки систематичним заняттям.[23]

Отже, мистецтво розвивається у всіх своїх напрямках, як дух нації, була і продовжує бути важливим елементом соціального і духовного буття, її самовідданні, талановиті працівники, свято бережуть одвічні традиції духовності нашого народу, прагнуть щоденно примножувати їх.

ВИСНОВКИ

Мистецьке життя Долинщини в усіх його багатогранних проявах видів і типологічних груп є унікальним етнокультурним явищем. На цій території з давніх часів побутували й успішно розвивалися малярство, ткацтво і вишивка, столярство і різьблення на дереві та випалювання, графіка, іконопис. Протягом століть тут вдосконалювалася місцева технологія виготовлення найнеобхідніших знарядь праці, побутових і сакральних предметів, які втілювали в собі міру, гармонію і доцільність.

Визначено основні історичні віхи розвитку мистецтва. Для розвитку художнього виробництва краю провідну роль відігравали стародавні мистецькі традиції, а також нові конструктивні форми, декоративні мотиви й образи, засвоєні у процесі культурного взаємообміну.

Народне мистецтво і малярство Долинщини ХIX-ХXст. відзначаються бурхливим розвитком усіх галузей, утворення нової мистецької традиції з численними типологічними групами виробів ДПМ, графіки, малярства.

Встановлено, що середина XIX ст. - найвище досягнення народного мистецтва Долинщини. Виникають і поширюються новітні локальні мистецькі традиції: випалювання на дереві портретів, та декоративних шкатулок, малювання тушшю, орнаментів для гаптів, вишивок, набійок, проекти для виробів із благородних металів – золота і срібла, ювелірних зразків, прикрашених емаллю, інтарсією, проекти тиснення на шкірі, художніх меблів, костюмів дрібних галантерейних предметів, рекламно-промислова графіка (товарні знаки, упаковка), мистецтво екслібрису, книжково-ілюстративна та оформлювана графіка.

У XX ст. поглиблюється процес згасання традиції мистецтва, зникають окремі типологічні групи виробів а то й галузі, підприємства "народних художніх промислів" лише позірне відроджували й розвивали народне мистецтво краю, насправді впроваджували вторинні, фальшиві традиції із значним впливом стереотипів.

Проаналізовано твори різних матеріалів, морфемних структур і типологічних груп.

Систематизація, аналіз і порівняння досліджуваного фактологічного матеріалу дає можливість висвітлити процеси взаємовпливів місцевої мистецької традиції з мистецтвом сусідніх регіонів, що найбільше виявлені в малярстві, графіці, скульптурі.

Зібраний і досліджений фактологічний матеріал, більша частина якого вводиться у науковий обіг вперше, дозволяє констатувати про широкі можливості застосування спадщини мистецтва Галичинни у художньому процесі. Отримані результати створюють певні передумови для їх практичної реалізації в справі організації творчих майстерень для виробництва творів народного декоративного мистецтва за гуцульськими традиціями