Тема 33. Типи розрахункових задач.

Розчини.

Тема 4.Загальні характеристики розчинів.

- склад розчинів

- види розчинів: насичений, ненасичений,концентрований розведений

- кристалогідрати, їх назви +

- розчинність, коефіцієнт розчинності

- Розчинні (більше 100 г), малорозчинні (0,1 – 100 г), нерозчинні (0,01 г) речовини у воді

- Емульсія, суспензія, істинні розчини

- Густина розчинів,визначення, формула.

- масова частка води або солі у формулі кристалогідрату.

Тема 5. Кількісні характеристики розчинів.

- масова частка розчиненої речовини, формула, позначення,одиниці.

- Розв’язування задач за формулою масової частки розч. Речовини.

- Розв’язування задач за формулою розчинності.

- задачі на масову частку розчиненої речовини, якщо відомі або моль або

об′єм розчиненої речовини і об′єм води в мл.

Тема 6. Електролітична дисоціація.

- провідники І і ІІ роду

- електроліти і неелектроліти, приклади

- електролітична дисоціація (ЕД), визначення,оборотність ЕД

- ЕД кислот,основ,солей

- Зміна забарвлення індикаторів у розчинах кислот і лугів

- Ступінь ЕД, формула, позначення, одиниці

- Розв’язування задач на ступінь ЕД

- Сильні та слабкі електроліти, приклади

- Реакції йонного обміну, визначення, умови їх проходження

- Розв’язування вправ на складання реакцій йонного обміну (молекулярне,повне та скорочене йонне рівняння)

- Написання реакцій в молекулярному вигляді, якщо відомо скорочене

йонне рівняння. +

- Гідроліз солей, визначення, 4 типи гідролізу солей

- Визначення рН середовища за формулами солей

1.3.Періодичний закон і Періодична система хімічних

елементів. Будова речовини.

Тема 7.Періодичний закон і Періодична система Д.І.Менделєєва.

Тема 8.Будова атома.

- класифікація хім..елементів (родини-групи)

- класифікація хім..елементів Менделєєвим

- Періодичний закон (менделєєвське формулювання)

- Будова періодичної системи (періоди, групи і підгрупи, їх позначення)

- Будова атомів і ядра: протони,електрони,нейтрони

- Ізотопи,нукліди:визначення, приклади

- Сучасне формулювання періодичного закону

- Радіоактивність, ядерні реакції:визначення приклади

- Протонне число,нуклонне число

- Фіз.зміст номеру групи

- Фіз..зміст номера періоду

- Фіз..зміст порядкового номеру

- Планетарна модель будови атомів

- Види електронів:s,p,d,f-електрони,Їх кількість і форми руху

- Електронні формули (структури) елементів та йонів

- Нормальний та збуджений стани атомів елементів

- Графічні формули елементів або розміщення електронів по квантових комірках (для атомів і йонів). Визначення число енергетичних комірок

атомів або йонів,які мають спарені або неспарені електрони.

- Зміна металічних і неметалічних властивостей елементів у періодах та групах.

- Формули вищих оксидів елементів.

- Особливості будови атомів Cr I Cu.

Тема 9.Хімічний зв’язок і будова речовини.

- електронегативність елементів (Ме і НеМе)

- ковалентний полярний та неполярний зв’язки, визначення, механізм утворення

- схеми перекривання електронних хмар атомів у молекулах речовин (s-s, s-p, p-p)на прикладі: H₂, HCl, Cl₂. +

- йонний зв’язок, визначення, механізм утворення

- визначення за формулами речовин типу хімічного зв’язку

- визначення кількості електронних пар між атомами в речовинах з ковалентним полярним та неполярним зв’язками

- водневий зв’язок

- донорно-акцепторний зв’язок

- металевий зв’язок

- кристалічні гратки, їх типи

- залежність фіз.властивостей речовин від типу кристалічних граток

- ступінь окиснення елементів,позначення

- визначення С.О. елементів за формулами речовин (правила)

Тема 10.Окисно-відновні реакції (ОВР).

- ОВР: визначення

- Окисник та відновник: визначення

- Основні представники окисників та відновників

- Окиснення та відновлення: визначення

- Розв’язування вправ на розгляд реакцій як окисно-відновних з використанням схем електронного балансу

- Види ОВР.

- Напівсхеми реакцій, в яких елемент виступає: окисником, відновником,

відновником і окисником одночасно.

Розділ 2. Неорганічна хімія.

2.1.Основні класи неорганічних сполук.

Тема 11.Оксиди.

- Оксиди,визначення, назви

- Класифікація оксидів: солетворні і несолетворні (індиферентні), визначення

- Класифікація солетворних оксидів: основні,кислотні і амфотерні,визначення

- Хімічні властивості основних,кислотних та амфотерних оксидів

- Подвійні і змішані оксиди

- Визначення за формулами речовин різних класів оксидів

- Визначення формул речовин за відомою масовою часткою хім..елементів

- Добування оксидів

- Забарвлення оксидів те малів.

Тема 12.Основи

- основи, визначення, назви

- класифікація основ: нерозчинні основи і луги, одно кислотні і багатокислотні

- луги як електроліти

- хімічні властивості лугів та нерозчинних основ

- визначення за формулами речовин – формул основ

- добування основ

- забарвлення нерозчинних основ

Тема 13.Кислоти.

- кислоти,визначення, назви

- класифікація кислот: одноосновні і багато основні, безоксигенові і оксигеновмісні

- кислоти як електроліти

- хімічні властивості кислот

- добування кислот

- амфотерні гідроксиди, визначення, назви, приклади

- хімічні властивості амфотерних гідроксидів

- добування амфотерних гідроксидів

Тема 14. Солі.

- солі, визначення, назви

- класифікація солей: середні (нормальні), кислі, основні.

- Солі як електроліти

- Хімічні властивості середніх солей, їх добування

- Кислі солі,їх добування,назви

- Основні солі,їх добування,назви

- Визначення за формулами речовин формули різних класів солей

- Забарвлення нерозчинних солей

2.2.Металічні елементи.

Тема 15. Загальна характеристика металів.

- особливості будови атомів металів

- розміщення металів в періодичній системі

- металічний зв’язок і металічна кристалічна гратка

- найважливіші родини металів

- загальні фіз..властивості Ме

- загальні хім..властивості Ме

- добування Ме та їх методи

- сплави: чавун і сталь,їх склад

- споруди або пристрої, в яких одержують чавун і сталь

- процеси, що відбуваються під час добування чавуну і сталі (процеси окиснення і відновлення)

- електрохімічний ряд напруг Ме

- процес корозії, її види і запобігання процесу корозії (оцинковування,

нікелювання, хромування, лудіння (Sn)

- електроліз розчинів та розплавів електролітів

- способи використання електролізу: гальваностегія і гальванопластика.

Тема 16.Лужні метали і Кальцій та їх сполуки.

- місце лужних і лужно-земельних металів у періодичній системі,

представники їх

- електронні структури лужних та лужно-земельних Ме та їх йонів

- число електронів на зовнішньому енергетичному рівні для елементів цих груп

- фізичні властивості лужних і лужно-земельних Ме

- хімічні властивості лужних та лужно-земельних Ме

- добування цих Ме (електроліз розплавів солей)

- якісні реакції на Na⁺, K⁺, Ca²⁺

- природні сполуки калію, натрію, кальцію, їх назви

- ступені окиснення характерні для лужних та лужно-земельних Ме

- твердість води, її види

- солі, що визначають твердість води

- методи усунення твердості води

Тема 17.Алюміній і Ферум та їх сполуки.

- місце знаходження Алюмінію в періодичній системі

- кількість електронів на зовнішньому енергетичному рівні в АІ

- фіз..властивості алюмінію(особливості)

- електронна формула АІ,а також АІ³⁺

- ступені окиснення характерні для АІ

- хім..властивості АІ як перехідного елементу

- явище алюмотермії

- оксид та гідроксид АІ, амфотерні властивості

- добування АІ, сплави алюмінію: дюраль, силумін +

- природні сполуки алюмінію

- місце знаходження Феруму в періодичній системі

- кількість електронів на зовн.енергетичному рівні в Ферумі

- електронна формула атома Fe, йонів Fe²⁺ і Fe³⁺

- С.О. характерні для Феруму

- Фіз..властивості заліза (особливість – намагнічування)

- хім.властивості заліза

- оксиди та гідроксиди Феруму,хім..властивості

- забарвлення гідроксидів Феруму

- якісні реакції на Fe(II) I Fe(III) – жовта та червона кров′яні солі

- природні сполуки Феруму,їх назви.

2.3.Неметалічні елементи.

Тема 18. Гідроген і галогени та їх сполуки.

- особливості будови атомів неметалів

- місце знаходження атома Гідрогену в періодичній системі

- характерні С.О. для атома Н в формулах

- фіз..властивості водню

- хім. властивості водню

- добування водню у промисловості і лабораторії

- Гідроген – елемент Всесвіту

- Галогени у періодичній таблиці

- Характерні С.О. елементів галогенів

- Електронні формули галогенів та їх йонів

- Фіз..властивості галогенів (агрегатний стан, забарвлення)

- Хім.властивості хлору, добування хлору у промисловості і у лабораторії, застосування(як дезінфектанта) +

- Хлоридна кислота: фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування

- Якісна реакція на хлоридну кислоту та її солі (їх забарвлення)

- Оксигеновмісні сполуки Хлору: оксиди, кислоти та солі, їх назви та формули

- Природні сполуки галогенів, їх назви

Тема 19. Оксиген і Сульфур та їх сполуки.

- місце знаходження Оксигену у періодичній системі

- характерні С.О. Оксигену у формулах

- алотропні видозміни О: кисень і озон

- застосування озону як дезінфектанта +

- фіз..властивості кисню та озону

- хім..властивості кисню

- добування кисню у промисловості і в лабораторії(всі можливі реакції)

- місце знаходження атома Сульфуру в періодичній системі

- С.О. характерні для Сульфуру

- Алотропні видозміни Сульфуру: кристалічна сірка (S₈,циклічна форма), пластична сірка (S_n, лінійна форма)

- сірка: фіз.. та хім.. властивості, добування і застосування сірки

- сірководень, сульфідна кислота: фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування(мінеральна вода із специфічним запахом)

- якісна реакція на сульфідну кислоту та її солі

- оксиди Сульфуру: формули, назви, фіз.. та хім..властивості, добування та застосування

- сульфітна кислота та її солі, формули та назви

- сульфатна кислота: формула, фіз.. та хім.. властивості (розведена і концентрована)

- якісна реакція на сульфатну кислоту та її солі

- добування у промисловості (із піриту – 3 стадії з рівняннями)

- застосування сульфатної кислоти

Тема 20. Нітроген і Фосфор та їх сполуки.

- Розміщення Нітрогену в періодичній системі

- С.О. Нітрогену у формулах, валентність Нітрогену у сполуках

- Азот: будова молекули, фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування (добування у лабораторії при розкладі амоній нітриту) +

- Амоніак: будова молекули, фіз.. та хім.. властивості, добування у промисловості та лабораторії, застосування(хім..властивості: окиснення амоніаку купрум (ІІ) оксидом). +

- Солі амонію: назви, фіз.. та хім.. властивості, добування солей амонію

- Якісна реакція на йон-амонію

- Оксиди Нітрогену: формули, класифікація оксидів Нітрогену, фіз.. та хім.. властивості

- «бурий газ»

- Нітратна кислота: фіз.. та хім.. властивості (розведена та концентрована)

- Добування нітратної кислоти у промисловості (з амоніаку – 3 стадії з рівняннями), застосування

- Нітрати (селітри) їх властивості (реакції розкладу), добування та застосування

- Основні азотні добрива

- Фосфор – розміщення у періодичній системі

- Алотропні видозміни Р: білий фосфор Р₄ і червоний фосфор

- Фосфор: фіз..та хім.. властивості

- Добування фосфору у промисловості (реакція з фосфориту)

- Фосфін: формула, добування

- Оксиди фосфору: фіз.. та хім.. властивості

- Кислоти фосфору: формули і назви

- Фосфатна кислота: фіз.. та хім.. властивості

- Якісна реакція на фосфатну кислоту та її солі

- Кислі та середні солі фосфатної кислоти: формули, назви

- Природні сполуки фосфору

- Основні фосфорні добрива

Тема 21. Карбон і Силіцій та їх сполуки.

- Карбон і Силіцій: місце знаходження у періодичній системі

С.О. Карбону та Силіціюу сполуках

- Алотропні видозміни Карбону (застосування і фіз..властивості)

- Оксиди Карбону: СО і СО₂

- СО – назви, фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування

- СО₂ – назви, фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування

- Карбонатна кислота: хім.. властивості, добування та застосування

- Карбонати і гідроген карбонати: формули, назви, хім.. властивості, застосування

- Якісна реакція на карбонат-йон і гідроген карбонат-йон

- Кремній: алотропні видозміни, хім.. властивості, добування

- Оксид Силіцію: фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування

- Силікатна кислота: фіз.. та хім.. властивості, добування та застосування

- Найважливіші силікати

- Скло, його види (віконне, тугоплавке, кришталеве): формули, добування (основні речовини)

- Природні сполуки Карбону і Силіцію, їх назви і формули

Розділ 3.Органічна хімія.

3.1. Вуглеводні.

Тема 22. Насичені вуглеводні.

- елементи-органогени

- теорія хім..будови органічних сполук: основні положення, вчений

- види формул: емпірична,структурна,електронна)

- ізомери, ізомерія: визначення приклади

- види ізомерії: структурна (розгалуження у вуглеводневому ланцюзі,розміщення кратних зв’язків,розміщення функціональних груп) і геометрична ізомерії

- алкани: визначення, загальна формула

- назви, формули 10 алканів

- гомологи,гомологічна різниця: визначення, приклади

- назви і формули радикалів алканів

- номенклатура алканів (систематична,міжнародна,номенклатура IUPAC і тривіальна, історична), локанти, родоначальна структура, замісники.

- Первинні, вторинні, третинні і четвертинні атоми Карбону

- sp³- гібридизація, σ-зв’язок (види хім.зв’язку),його довжина і кут

- фіз..властивості алканів (агрегатний стан)

- хім..властивості алканів: реакції заміщення (галогенування, нітрування),ізомеризації,розкладу,окиснення-горіння

- умови проведення хім..реакцій для алканів

- добування алканів та застосування (добування метану реакцією натрій ацетату з натрій гідроксидом при сплавлянні) +

- реакція Вюрца

- циклоалкани: загальна формула,їх представники

- фіз..та хім..властивості циклоалканів (особливості)

- добування та застосування цикоалканів

Тема 23. Ненасичені вуглеводні.

- алкени: визначення, загальна формула

- номенклатури алкенів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- радикали алкенів: назви та формули

- ізомерії характерні для алкенів (структурна і геометрична)

- визначення числа структурних ізомерів для алкенів за формулою

- будова алкенів, sp²-гібридизація, σ і π-зв’язки,їх довжина і кут

- фіз..властивості (агрегатний стан)

- хім..властивості: реакції приєднання (гідрування,галогенування, гідро галогенування,гідратації і полімеризації), реакції окиснення-горіння

- якісні реакції на алкени

- умови проведення реакцій для алкенів

- правило Марковникова, прикладли

- добування та застосування алкенів

- алкіни: визначення, загальна формула

- будова алкінів, sp-гбридизація, σ і 2π-зв’язки,довжина і кут

- номенклатури алкінів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- визначення числа структурних ізомерів алкінів за формулами

- фіз..властивості алкінів

- хім..властивості алкінів: реакції приєднання (гідрування,хлорування,гідро галогенування,гідратації,полімеризації) і реакції окиснення-горіння

- реакція Кучерова

- особливості реакцій приєднання для алкінів

- реакція заміщення для алкінів (реакція з арґентум нітратом)

- якісні реакції на алкіни як ненасичені вуглеводні

- добування ацетилену у промисловості і в лабораторії

- застосування алкінів (ацетилену)

Тема 24. Ароматичні вуглеводні.

- арени: визначення, загальна формула

- формули бензену: Кекуле і сучасна, спряження, sp²-гібридизація, довжина зв’язку

- номенклатури аренів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- визначення за формулою, речовини, що відносяться до аренів

- визначення числа структурних ізомерів аренів

- радикали аренів: назви, формули

- фіз..властивості (агрегатний стан)

- хім..властивості бензену: реакції заміщення (галогенування, нітрування), реакції приєднання (галогенування, гідрування), реакції окиснення-горіння

- умови проведення хім..реакцій для бензену

- гомологи бензену (толуен): фіз.. та хім.. властивості

- особливості хім..реакцій толуену у порівнянні з бензеном (реакції

галогенування і нітрування)

- добування аренів (бензену і толуену) і їх застосування

- стирен

Тема 25. Природні джерела вуглеводнів.

- види природніх джерел вуглеводнів

- природний газ: його вклад, застосування

- попутний нафтовий газ: його склад, застосування

- нафта: її склад

- методи переробки нафти

- ректифікаційна перегонка нафти і її продукти

- вакуумна перегонка мазуту

- крекінг: термічний та каталітичний

- склад бензинів термічного і каталітичного крекінгів

- риформінг або ароматизація

- детонаційна стійкість бензинів (А-72 – А-98)

- коксування кам’яного вугілля і його продукти, використання їх

- склад кам’яновугільної смоли

3.2.Оксигеновмісні органічні сполуки.

Тема 26. Спирти і феноли.

- спирти: визначення, загальна формула

- функціональна група, функціональна група спиртів

- класифікація спиртів

- насичені одноатомні спирти, загальна формула

- первинні, вторинні, третинні одноатомні спирти

- номенклатури одноатомних спиртів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- фіз.. властивості спиртів, водневий зв’язок

- хім..властивості спиртів: реакції з натрієм, з НСІ, реакції дегідратації (міжмолекулярна і внутрішньо молекулярна),окиснення-горіння

- умови проведення реакцій для спиртів

- етери: формули, назви

- добування одноатомних спиртів та їх застосування

- багатоатомні спирти: гліцерин і етиленгліколь

- фіз.. та хім.. властивості багатоатомних спиртів

- реакція з нітратною кислотою

- якісна реакція на багатоатомні спирти

- добування багатоатомних спиртів та їх застосування

- феноли, визначення

- фенол: будова молекули, формула

- відмінність фенолів від ароматичного спирту

- функціональна група фенолу

- фіз.. властивості фенолу

- хім..властивості фенолу (їх особливості у порівнянні із спиртами і бензеном – реакції галогенування і нітрування)

- якісна реакція на фенол

- добування та застосування фенолу

Тема 27. Альдегіди, карбонові кислоти й естери

- альдегіди: визначення, загальна формула

- функціональна карбонільна група альдегідів

- номенклатури альдегідів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- визначення числа структурних ізомерів за формулами

- фіз.. властивості (особливі)

- хім.. властивості альдегідів: реакції приєднання (гідрування, гідро галогенування), окиснення-горіння

- якісні реакції на альдегіди: реакції «срібного» і «мідного» дзеркала

- добування альдегідів та їх застосування

- карбонові кислоти, визначення, загальна формула

- функціональна карбоксильна група карбонових кислот

- класифікація карбонових кислот

- номенклатури карбонових кислот

- фіз.. властивості кислот, водневий зв’язок

- хім.. властивості кислот

- реакції етерифікації

- особливості мурашиної кислоти у будові і властивостях

- добування та застосування карбонових кислот

- представники різних класів карб.кислот (вищі насичені, ненасичені, двоосновні, ароматичні, оксикислоти), формули, назви

- мило: формули, назви, одержання

- склад твердого та рідкого мила

- естери, склад, загальна формула

- естерна група

- номенклатури естерів

- фіз.. та хім.. властивості естерів

- реакція гідролізу, омилення естерів

- добування та застосування естерів

- жири, склад, загальна формула

- класифікація жирів,склад рідких та твердих жирів

- фіз.. та хім.. властивості жирів

- реакція омилення та гідрування жирів

- добування та застосування жирів

Тема 28. Вуглеводи

- вуглеводи, їх загальна формула

- класифікація вуглеводів

- основні моносахариди: глюкоза, фруктоза, рибоза, дезоксирибоза

- глюкоза, її формули, функціональні групи

- фіз. та хім. властивості глюкози

- 3 якісні реакції на глюкозу

- Реакція з спиртами

- Реакції бродіння глюкози

- добування та застосування глюкози

- основні представники дисахаридів: мальтоза, сахароза, лактоза

- сахароза, її формула, склад

- фіз. та хім. властивості сахарози

- реакція гідролізу та її продукти

- добування та застосування сахарози

- реакція фотосинтезу

- полісахариди: крохмаль і целюлоза

- крохмаль: формула, склад, будова, фіз.. та хім.. властивості

- якісна реакція на крохмаль

- реакція ступінчастого гідролізу крохмалю та її продукти

- добування та застосування крохмалю

- целюлоза: формула, склад, будова, фіз.. та хім..властивості

- реакція нітрування та етерифікації та їх продукти

- відмінність між крохмалем та целюлозою

- добування та застосування целюлози

3.3.Нітрогеновмісні органічні сполуки.

Тема 29. Аміни.

- аміни, визначення, загальна формула

- функціональна аміно групи

- класифікація амінів

- номенклатури амінів, локанти, родоначальна структура, замісники.

- визначення числа структурних ізомерів за формулами

- аміни – органічні основи

- фіз. властивості амінів

- насичені аміни: хім. властивості

- ароматичні аміни (анілін): хім.. властивості (особливості реакцій галогенування і нітрування у порівнянні з бензеном)

- відмінність між насиченими і ароматичними амінами у будові та властивостях

- сила основності амінів

- реакція Зініна

- добування та застосування амінів

Тема. 30. Амінокислоти і білки.

- амінокислоти: будова, склад, загальна формула

- 2 функціональні групи амінокислот

- класифікація амінокислот

- номенклатури амінокислот

- назви ά-амінокислот

- амінокислоти як амфотерні органічні сполуки

- фіз.. властивості

- хім.. властивості амінокислот (по аміно і карбоксильній групах)

- відмінність амфотерних неорганічних сполук і амінокислот як амфотерних орг.. сполук за властивостями

- реакція поліконденсації, пептиди

- добування та застосування амінокислот

- Білки: будова, склад, загальна формула

- Пептидний зв’язок і пептидна група

- структури білків

- хім.. властивості білків: денатурація, ренатурація, гідроліз білків та його продукти

- кольорові реакції на білки

- добування та застосування білків

Тема 31. Нуклеїнові кислоти.

- нуклеїнові кислоти: будова і склад

- будова і склад нуклеозидів та нуклеотидів

- види нуклеїнових кислот

- РНК, її склад

- ДНК, її склад

- принцип компліментарності, приклади

- структури РНК і ДНК

- функції РНК і ДНК в організмі

Тема 32. Високомолекулярні сполуки і полімерні матеріали на основі них.

- ВМС: назви, склад, загальна формула

- Основні поняття ВМС: мономер, полімер, структурна ланка, ступінь полімеризації

- види реакцій синтезу ВМС: полімеризації, співполімеризації, поліконденсації

- групи ВМС: пластмаси, каучуки, синтетичні волокна

- пластмаси, їх типи, основні представники пластмас: поліетилен, поліпропілен, полівінілхлорид, полістирол

- каучуки: основні преставники каучуків: бутадієновий і ізопреновий каучуки; цис- і транс-форми каучуків

- дієнові вуглеводні, їх назви, основні представники: дивініл, ізопрен

- синтетичні волокна: види, основні представники: капрон.

Тема 33. Типи розрахункових задач.

- знаходження масових відношень хім. елементів за формулою речовини

- обчислення маси елемента за відомою масою речовини (і навпаки)

- знаходження масової частки хім. елементу за формулою речовини

- знаходження маси, об’єму, кількості речовини за хім.. рівняннями

- розрахунки за термохімічними рівняннями

- розрахунки за правилом Вант-Гоффа

- розрахунки на зміщення хім.. рівноваги

- задачі на домішки

- задачі на вихід продукту реакції

- задачі на надлишок та недостачу

- задачі на виведення формули речовини за відомими масовими частками хім.. елементів та відносною густиною +

- задача на виведення формули речовини за відомими продуктами згоряння і відносною густиною +

- задачі на виведення формули речовини за відомими масовими відношеннями хімічних елементів +

- розрахунки за формулами молярної маси, молярного об’єму, числа Авогадро, відносної густини газів

- знаходження масової частки розчиненої речовини у розчині

- задачі на молярну концентрацію (молярність)

- задачі на суміш речовин

- задачі на металічну пластинку

Систематизований теоретичний курс хімії

(підготовка до ЗНО)

І.Загальна хімія

Тема 1. Основні поняття хімії.

Хімія – це наука про речовини, їх властивості і перетворення, що відбуваються

між ними.

Речовини – це все те, із чого складаються предмети (тіла), що нас оточують в

навколишньому середовищі.(Певний вид матерії).

Матеріал – це речовина, яку використовують для одержання різних предметів і

продуктів.

Молекула – це найменша частина речовини, яка зберігає її властивості.

Атом – це найменша частинка молекули, що складається із ядра та електронів.

Хімічний елемент – це певний вид атомів, який має однаковий заряд ядра.

Проста речовина – це речовина, молекула якої складається з одного виду атомів (H₂, O₂, P₄, S₈, Ca і т.д.).

Складна речовина (сполука) – це речовина, молекула якої складається із кількох видів атомів.

Чиста речовина – це речовина, що складається з одного виду молекул(без

домішок) (кисень, вода, залізо). Кожна чиста речовина має тільки свої

фізичні та хімічні властивості.

Суміш – це сукупність кількох речовин. Суміші не мають властивостей. Кожну

речовину суміші можна розділити.

Методи розділення сумішей:

- випарювання ( Розчин цукру, солі у воді);

- фільтрування ( суміш води і крейди або глини);

- відстоювання ( суміш води і крейди або глини);

- перегонка або дистиляція ( суміш води і спирту або оцту, перегонка природної води);

- дія магнітом ( суміш заліза з іншими металами).

Відносна атомна маса елементів – це відношення маси атомів елементів до 1/12

маси атома Карбону(нукліду ¹²С). 1/12 маси С = 1 а.о.м.(атомна

Позначається – Аr одиниця маси)

Одиниці вимірювання – безрозмірна величина або а.о.м.

Аr(О) = 16. або 16 а.о.м.

Відносна молекулярна маса речовини – це відношення маси молекули

речовини до 1/12 маси атома Карбону(нукліду ¹²С).

Позначається - Мr

Одиниці вимірювання – безрозмірна величина або а.о.м.

Мr(О₂) = 32. або 32 а.о.м.

Обчислюється відносна молекулярна маса речовина за формулою як сума

відносних атомних мас елементів із врахуванням індексів.

Мr(СО₂) = Аr(С) + 2 Аr(О) = 12 + 2·16 = 44.

Полярність – це несиметричність розміщення спільних пар електронів у

молекулі між двома атомами неметалів, яка приводить до

утворення різнойменно заряджених частин молекул.

Енергія йонізації - енергія необхідна для відриву найслабкішого електрона в

атомі з утворенням катіону (X → X⁺ + e)

Кількість речовини – фізична величина, що означає кількість структурних частинок (молекул, атомів, йонів), з яких складаються речовини.

Позначається - ν або n

Одиниці - моль.

Молярна маса – фізична величина, що означає відношення маси речовини до

кількості речовини.

Позначається: М m

Формула: М= ------

ν

одиниці: г/моль

Молярний об’єм газів - фізична величина, що означає відношення об’єму газу

до кількості речовини газу.

Позначається: V_m V

Формула: V_m = ------

ν

Одиниці: л/моль

Число Авогадро – фізична величина, яка показує число частинок речовини в

одному молі її

Позначається: N_A N

Формула: N_A = --------

ν

Одиниці: 1/ моль або моль^-1 N_A = 6,02·10²³ моль^-1

Відносна густина газів – фізична величина, що означає відношення молярної

маси газів до молярної маси взятого за зразок.

Позначається: D

Три види відносної густини газів:

М(газу)

D(О₂) = -------;

М(газу)

D(Н₂) = -------;

М(газу)

D(повітря) = -------;

Відносну густину використовують для визначення молярної маси газу:

М(газу) = D(H₂) · 2; М(газу) = D(О₂) · 32; М(газу) = D(повітря) · 29;

Запам’ятай

V V m m N N

V_m = ------ ν =-------; M = ------- ν = ----; N_A= ----- ν = ----; якщо

ν V_m ν M ν N_A

V m m N V N

ν = ν; то ---- = -----; або ----- = ---- або ---- = -----

V_m М М N_A V_m N_A

Маса 1 моль = Мr; Об’єм 1 моль газу = 22,4 л; 1 моль речовини = 6,02·10²³ молекул

Приклади задач:

Задача 1.

Яка маса 5 моль натрій оксиду? (В: 310 г).

Задача 2.

Яка кількість речовини міститься у газі водню об’ємом 112 л (н.у.)? (В: 5 моль)

Задача 3.

Скільки молекул міститься у кисні кількістю речовини 2 моль? (В: N= 12,04·10²³молекул).

Задача 4.

Яка маса газу кисню об’ємом 56 л (н,у,). (В: m = 80 г)

Задача 5

Яка відносна густина за киснем газу СО₂? (D(О₂) = 44.

Задача 6.

Яка молярна маса газу якщо відносна густина за киснем дорівнює 2.

В: М(газу=64г/моль)

Тема 2. Основні закони хімії.

Закон постійності складу речовин

«Склад речовини постійний не залежно від способу її добування і місця знаходження у природі». Французький вчений Пруст. Використовується для написання формул речовин.

Закон збереження маси речовин під час хімічних реакцій

«Маси речовин до реакції дорівнюють масі речовин після реакції». Російський вчений Ломоносов. Використовується для запису рівнянь реакцій і їх зрівнювання.

Закон Авогадро (тільки для газів)

«В рівних об’ємах різних газів при однакових умовах міститься однакове число молекул». Італійський вчений Авогадро. Використовується для визначення молярного об’єму, відносної густини газів.

Закон об’ємних відношень газів

«Об’єми газів, що вступають в реакцію і утворюються внаслідок неї є співвідношенням простих цілих чисел». Французький вчений Гей-Люсак. Використовується для знаходження об’ємів газів за рівняннями реакцій, якщо всі речовини і вихідні і продукти реакцій є тільки газами.

N_2(г) + 3H_2(г) = 2NH_3(г) не тільки

1 моль N₂ + 3моль H₂ = 2 моль NH₃ , а також

1 V N₂ + 3 V H₂ = 2 V NH₃ (V = мл, л, дм³, м³)

Періодичний закон

Менделєєвське формулювання: «Властивості хімічних елементів, а також сполук утворених ними перебувають у періодичній залежності від їх атомних мас».

Сучасне формулювання: «… від заряду ядра атома».

Принцип Ле Шательє

«При зміні зовнішніх умов (концентрації, температури і тиску) хімічна рівновага оборотної реакції зміщується у той бік, де цей вплив є найменшим»

Французький вчений Ле Шательє. Використовується для зміщення хімічної рівноваги оборотної реакції.

Тема 3. Хімічні реакції.

Хімічна реакція (хімічне явище) – це реакція, під час якої відбувається перетворення одних речовин в інші. Хімічна реакція записується хімічним рівнянням. Речовини у лівій частині рівняння називаються вихідними речовинами або реагентами, а у правій частині – продукти реакцій.

Відомо 14 типів хімічних реакцій за такими ознаками:

І. за числом вихідних речовин і продуктів реакцій:

1. Реакція сполучення – це реакція, під час якої із кількох речовин

утворюється тільки одна складна речовина

C + O₂ = CO₂

CaO + CO₂ = CaCO₃

2CO + O₂ = 2CO₂

2. Реакція розкладу (розкладання) – це реакцій, під час якої з однієї складної

утворюються декілька речовин.

2Н₂О = 2Н₂ + О₂

СаСО₃ = СаО + СО₂

2KClO₃ = 2KCl + 3O₂

3. Реакція обміну – це реакція між двома складними речовинами, внаслідок

якої складні речовини обмінюються своїми складовими частинами.

NaOH + HCl = NaCl + H₂O

4. Реакція заміщення – це реакція між простою і складною речовиною,

внаслідок якої проста речовина заміщує один із атомів у складній

речовині.

Zn + 2HCl = ZnCl₂ + H₂

ІІ. За зміною ступеня окиснення елементів.

1. Реакція окисно-відновна – це реакція, яка відбувається із зміною ступенів

окиснення одних і тих самих елементів у вихідних речовинах і

продуктах реакцій

4Р⁰ + 5О₂⁰ = 2Р₂⁺⁵О₅^-2

Р⁰ - 5е = Р⁺⁵ 4 - реакція окиснення

О₂⁰ + 4е = 2О^-2 5 – реакція відновлення

Р⁰ - відновник;

О₂⁰ - окисник.

2. Реакція йонного обміну - це реакція між йонами в розчинах електролітів, яка відбувається в напрямку зв’язування йонів з утворенням:

А) осаду;

Б) газу;

В) малодисоційовану речовину (Н₂О).

NaOH + HCl = NaCl + H₂O

Na⁺ + OH^- + H⁺ + Cl^- = Na⁺ + Cl^- + H₂O

H⁺ + OH^- = H₂O

ІІІ. За використанням каталізатора.

1. Реакція каталітична – це реакція, яка відбувається тільки в присутності

каталізатора.

Fe V₂O₅ MnO₂

N₂ + 3H₂ ↔ 2NH₃ 2SO₂ + O₂ ↔ 2SO₃ 2H₂O₂ === 2H₂O + O₂

Pt H₂O

4NH₃ + 5O₂ ==== 4NO + 6H₂O 2Al + 3I₂ === 2AlI₃

2. Реакція некаталітична – це реакція, яка відбувається без каталізатора

С + O₂ = CO₂

IV. За тепловим ефектом реакції:

Тепловий ефект реакції – це кількість виділеної або поглинутої теплоти (різниця між енергіями продуктів реакції і енергіями вихідних речовин). Він завжди записується у правій частині хімічного рівняння із знаком «+» чи «-«і вимірюється у кДж, а також у кДж/моль(при цьому необхідно враховувати коефіцієнт перед формулою у рівннянні реакції). Наприклад:Тепловий ефект реакції горіння фосфору становить: 3200 кДж чи 800кДж/моль

4Р + 5О₂ = 2Р₂О₅ + 3200кДж або ∆Н= -3200кДж

4 Р + 5О₂ = 2Р₂О₅ + 4 ∙ 800кДж/моль або ∆Н= -3200кДж

1. Реакція екзотермічна – це реакція, що відбувається з виділенням тепла.

C + O₂ = CO₂ + 240 кДж; або С + О₂ = СО₂; ∆Н= -240кДж

2. Реакція ендотермічна - це реакція, що відбувається з поглинанням тепла.

СаСО₃ = СаО + СО₂ – 180кДж; або СаСО₃ = СаО + СО₂; ∆Н= +180кДж

V. За оборотністю реакції:

1. Реакція оборотна – це реакція, яка відбувається у двох взаємно протилежних напрямках одночасно.

пряма

2SO₂ + O₂ ↔ 2SO₃

зворотна

Оборотна реакція поділяється на:

1. пряма

2. зворотна.

2. Реакція необоротна – це реакція, яка відбувається тільки в одному напрямку

зліва направо.

С + О₂ = СО₂; або С + О₂ → СО₂ або С + О₂ → СО₂

VI. За агрегатним станом вихідних речовин:

1. Реакція гомогенна – це реакція, в якій вихідні речовини є в однакових

агрегатних станах.

Fe_(тв.) + S_(тв.) = FeS; 2Н_2(г.) + О_2(г.) = 2Н₂О.

2. Реакція гетерогенна – це реакція, в якій вихідні речовини є в різних агрегатних станах.

С_(тв.) + О_2(г.) = СО₂; 2Na_(тв.) + 2Н₂О_(рід.) = 2NaOH + H₂↑

Виняток:

Тільки в каталітичній реакції, якщо вихідні речовини є в однакових агрегатних станах, а каталізатор в іншому, то це тільки гетерогенна реакція.

Fe_(тв.)

N_2(г.) + 3Н_2(г.) ↔ 2NH₃

Швидкість хімічних реакцій

Швидкість хімічних реакцій – це відношення зміни концентрації однієї з вихідних речовин до зміни часу.

∆С

Формула: ύ_(х.р.) = -----; Одиниці: моль/л·с

∆t

ν

де: ∆С = С_поч. - С_кінц., а С_m – молярна концентрація; С_m = -------; моль/л

(тільки для газів і розчинів) V_(р-ну)

∆ t = t_кінц. – t_поч.

Фактори, що впливають на швидкість хімічної реакції:

1. від природи реагуючих речовин (чим активніша речовина, тим швидкість реакції є більшою).

2. від подрібненості (тільки для твердих речовин) (чим більш подрібнена

речовина тим швидкість гетерогенної реакції є більшою).

3. від каталізатора (каталізатори – це речовини, які прискорюють

швидкість хімічної реакції, але при цьому не витрачаються; інгібітори –

це речовини, які сповільнюють швидкість хімічної реакції).

4. від концентрації (тільки для газів та розчинів).

Від концентрації швидкість хімічної реакції залежить за законом діючих

мас: « Швидкість хімічної реакції прямо пропорційна

добутку концентрацій вихідних речовин у степенях коефіцієнтів»

N_2(г.) + 3Н_2(г.) ↔ 2NH₃

· ύ_(х.р.) = k·С(N₂) C³(H₂), де k – константа хім.реакції, постійна

величина для даної реакції.

С_(тв.) + О_2(г.) = СО₂;

· ύ_(х.р.) = k·С(О₂)

5. від температури. Від температури швидкість хім..реакції залежить за

правилом Вант-Гоффа: «При збільшенні температури на кожні 10⁰

швидкість хім..реакції зростає в 2-4 рази».

_{t(кінц.) – t(поч.)}

ύ_{(кінцева)} ^{-------------------------}

----------- == γ ¹⁰

ύ_{(початкова)}

де: γ – температурний коефіцієнт, що дорівнює 2-4.

Задача.

Як зміниться швидкість хім..реакції при збільшенні температури від 60⁰ до 90⁰, якщо температурний коефіцієнт дорівнює 2.

_{t(кінц.) – t(поч.)}

ύ_{(кінцева)} ^{-------------------------} ύ_{(кінцева)} ^90-60

----------- == γ ^{10 -----------------} == 2 ¹⁰ = 2³ = 8. ύ_{(початкова)} ύ_{(початкова)}

Хімічна рівновага

Хімічна рівновага характерна тільки для оборотніх реакцій. Хімічна

рівновага – це стан оборотної реакції, коли швидкість прямої реакції дорівнює швидкості зворотної реакції. Хім..рівновага для практичної діяльності людини є не вигідною тому, що утворюються і продукти реакції і вихідні речовини. Хім..рівновагу необхідно змістити або в бік прямої реакції, або в бік зворотної реакції. ЇЇ можна змістити користуючись принципом Ле Шательє.

Фактори, що впливають на зміщення хім..рівноваги:

І. від концентрації. При збільшенні концентрації вихідних речовин

хім..рівновага зміщується в бік прямої реакції, а при підвищенні

концентрації продуктів реакції – в бік зворотної реакції і навпаки.

Наприклад: 2SO₂ + O₂ ↔ 2SO₃

С(SO₂) або C(O₂) > то хім..рівновага зміщується в бік прямої реакції

С(SO₃) > то хім..рівновага зміщується в бік зворотньої реакції і навпаки.

ІІ. Від температури. При підвищенні температури хім..рівноваги зміщується

в бік ендотермічної реакції, а при пониженні температури – в бік

екзотермічної реакції.

Наприклад: N_2(г.) + 3Н_2(г.) ↔ 2NH₃ + QкДж

Температуру >, то хім.рівновага зміщується в бік зворотньої реакції.

Температуру <, то хім..рівновага зміщується в бік прямої реакції.

ІІІ. Від тиску (тільки для газів). При підвищенні тиску хім..рівновага

зміщується в бік зменшення об’ємів газоподібних продуктів і навпаки.

N_2(г) + 3H_2(г) ↔ 2NH_3(г)

1 моль N₂ + 3моль H₂ ↔ 2 моль NH₃ ,

1 V N₂ + 3 V H₂ ↔ 2 V NH₃

4V ↔ 2V

Тиск >, то хім.рівновага зміщується в бік прямої реакції.

Тиск <, то хім.рівновага зміщується в бік зворотньої реакції.

Виняток: N_2(г) + О_2(г) ↔ 2NО_(г)

1 V N₂ + 1 V О₂ ↔ 2 V NО

2V ↔ 2V

Якщо об’єми вихідних речовин і продуктів реакції є однаковими, то тиск невпливає на зміщення хім..рівноваги.

Тема 4. Загальні характеристики розчинів.

Розчин – це суміш, що складається з двох компонентів:

1. розчиненої речовини (р.р.)

Розчинника (р-ка)

В залежності від кількості розчиненої речовини і розчинника розчини поділяються:

1. насичені розчини – це розчини, в яких не може додатково розчинитися розчинена речовина при даній температурі.

2. ненасичені розчини – це розчини, в яких може додатково розчинитися розчинена речовини при даній температурі.

3. концентровані розчини – це розчини, в яких багато розчиненої речовини, аде мало розчинника (води).

4. розведені або розбавлені розчини – це розчини, в яких мало розчиненої речовини, а багато розчинника (води).

Процес при якому розчиняємо розчинену речовину в розчиннику(воді)

називається процесом розчинення.

При розчиненні речовини у воді відбувається взаємодія молекул води з молекулами розчиненої речовини і цей процес називається гідратацією.

У розчині молекули розчиненої речовини зв’язані з певною кількістю молекул води і ці сполуки називаються гідрати. Але вода може входити до складу солей у твердому кристалічному стані і це є кристалогідрати, а вода в нихназивається кристалізаційною водою.

Приклади найважливіших кристалогідратів і їх назви:

1. CuSO₄·5H₂O - мідний купорос; купрум (ІІ) сульфат, пентагідрат

2. FeSO₄·7H₂O - залізний купорос; ферум (ІІ) сульфат, гептагідрат

3. Na₂CO₃·10H₂O - кристалічна сода; натрій карбонат, декагідрат

4. CаSO₄·2H₂O - гіпс; кальцій сульфат, дигідрат.

Задача 1.

Знайти відносну молекулярну масу мідного купоросу.

Задача 2.

Скільки молекул кристалізаційної води входить до складу однієї формульної одиниці кристалогідрату, якщо при прожарюванні певної кількості його було одержано натрій сульфат масою 21,3 г та воду масою 27 г.

Різні речовини по різному розчиняються у воді при даній температурі, тому для кількісної характеристики процесу розчинення вводять поняття «розчинність» або «коефіцієнт розчинності».

Розчинність – це певна маса розчиненої речовини, що може розчинитися в 100 г води при даній температурі.

В залежності від розчинності всі речовини поділяються на:

1. Розчинні (більше 100 г р.р. на 100 г води)

2. малорозчинні (від 1г до 10 г р.р. на 100 г води)

3. нерозчинні (менше 0,01 г р.р. на 100 г води)

Розчинність переважної більшості твердих речовин зростає із збільшеннямтемператури і навпаки.

Розчинність газів із пониженням температури і підвищенням тиску зростає і навпаки із збільшенням температури і зниженням тиску спадає (всі газовані напої охолоджуємо перед використанням)

Дисперсні системи – це суміші в яких одна речовина рівномірно розміщена в іншій речовині. Дисперсні системи складаються з двох компонентів:

1. дисперсна фаза (подібно як розчинена речовина в розчині)

2. дисперсне(дисперсійне) середовище (подібно як розчинник).

Дисперсна система в залежності від розмірів дисперсної фази поділяються на:

1. Істинні розчини – дисперсні системи в яких розмір частинок дисперсної фази менше 1 нм.

Наприклад: розчин цукру, солі, спирту у воді; повітря, сплави металів. Для істинних розчинів характерна властивість – однорідність.

2. Колоїдні розчини(колоїди) – дисперсні системи в яких розмір частинок дисперсної фази є від 1 до 100 нм.

Наприклад: білок яйця, мармелад, желе, холодець. Колоїди подібні до істинних розчинів однорідністю (прозорістю), але відрізняються від них тим, вже під мікроскопом видно частинки дисперсної фази. А також при довгому стоянні випадають в осад і ефект Тиндаля.

3. Грубодисперсні системи (суспензії і емульсії) – дисперсні системи в яких розмір частинок дисперсної фази більше 100 нм.

Наприклад: суспензія (тверда нерозчинна речовина у воді)

Суміш глини, крейди у воді.

Емульсія ( рідка нерозчинна речовина у воді )

Суміш олії, бензину у воді.

Тема 5. Кількісні характеристики розчинів.

Щоб кількісно визначити саме масу розчиненої речовини у розчині вводять поняття «масова частка розчиненої речовини у розчині»

Масова частка розчиненої речовини у розчині – це фізична величина,що означає відношення маси розчиненої речовини до маси розчину.

Позначається: ώ(р.р.)

m(р.р.)

Формула: ώ(р.р.)=-------------- ·100%

m(р-ну)

Одиниці: у % або частках від одиниці. Наприклад: ω =10% або ω =0,1.

Необхідно знати, що при розв’язування задач на масову частку розчиненої речовини завжди використовується маса розчиненої речовини і маса розчину, а також

1см³ = 1мл; 1л = 1дм³;

1л = 1000см³ або мл; 1м³ = 1000л або дм³

Тільки для води: об’єм і маса для води є однакові числові значення, бо густина води дорівнює 1г/мл. Наприклад: 100мл води = 100г води

Формула густини розчинів:

m(р-ну)

ρ(р-ну) = -----------;

V(р-ну)

Додатково

Молярна концентрація - це фізична величина,що означає відношення кількості розчиненої речовини до об´єму розчину (тільки в л або дм³).

Позначається: С_м

ν (р.р.) m(р.р.)

Формула: С_м =-------------- або С_м =----------------------------

V (р-ну)(в л) М(р.р.) ·V (р-ну)(в л)

Одиниці: моль/ л або М. Наприклад: С_м =1моль/л або С_м =1М.

Приклади задач:

Задача 1.

До 150 г води додали 50 г солі. Яка масова частка солі в розчині?

Задача 2.

Приготувати розчин масою 200г з масовою часткою солі 20%. Яку масу води і солі необхідно взяти?

Задача 3.

До розчину масою 200 г з масовою часткою кислоти 30% додали 50 г води. Яка масова частка кислоти у новому розчині?

Задача 4.

До розчину масою 400г з масовою часткою 25% додали 40 г солі. Яка масова частка солі в новому розчині?

Задача 5.

Із розчину масою 300г з масовою часткою цукру 15% випарували 50г води. Яка масова частка цукру в новому розчині?

Задача 6.

Змішали два розчини: розчин масою 300г з масовою часткою солі 12% і

розчин масою 150г з масовою часткою солі 30%. Знайти масову частку солі в одержаному розчині?

Задача 7.^*

Приготувати розчин об’ємом 300мл з масовою часткою солі 20%(або 0,2). Який об’єм води (в мл) і масу солі потрібно взяти, якщо густина розчину = 1,2 г/мл?

Задача 8^*.

До розчину об’ємом 200мл з масовою часткою солі 0,2 (густиною розчину 1,5г/мл) долили 150 мл води. Знайти масову частку солі у новому розчині.

Задача 9.^*

У 200мл води розчинили 56л (н.у.) аміаку. Знайти масову частку аміаку в одержаному розчині.

Задача 10^*.

У 300мл води розчинили 2 моль натрій карбонату. Знайти масову частку натрій карбонату в одержаному розчині.

Тема 6. Електролітична дисоціація (ЕД).

Всі речовини, що вивчає хімія щодо провідності електричного струму поділяються на:

1. Провідники І роду – це всі метали і їх сплави. Провідником електричного струму є негативно заряджені електрони.

2. Провідники ІІ роду – це розчини кислот, лугів і солей. Провідником

електричного струму в них є позитивно(катіони) і негативно(аніони)

заряджені йони.

Речовини ще поділяються на:

1. електроліти – це речовини, розчини або розплави яких проводять

Електричний струм.

До них відносяться: кислоти, основи і солі тільки розчинні у воді.

(Скористатись таблицею розчинності)

2. неелектроліти – це речовини, розчини або розплави яких не проводять

електричний струм.

До них відносяться: прості речовини, оксиди, нерозчинні основи,

кислоти і солі, а також майже всі органічні речовини.

При розчиненні електролітів у воді відбувається їх розпад на йони

(катіони і аніони) тому, що розчини електролітів є провідниками ІІ роду, а

в них провідником електричного струму є катіони і аніони.

Електролітична дисоціація(ЕД) – це реакція розпаду електролітів на

йони під час розчинення їх у воді або розплавлення.

ЕД є реакція оборотня.

Теорія ЕД була відкрита шведським вченим С.Арреніусом.

ЕД кислот

Кислоти дисоціюють на катіони Гідрогену (Н⁺) і аніони кислотного залишку.

Кислоти, що містять 2 і більше атомів Гідрогену (дво і триосновні)

дисоціюють ступінчасто, тобто по о д н о м у відривають атоми Н і переводять у вигляді катіону Гідрогену Н⁺.

Наприклад:

HCl ↔ H⁺ + Cl^-;

1 стадія H₂SO₄ ↔ H⁺ + HSO₄^-

2 стадія HSO₄^- ↔ H⁺ + SO₄^2-

Загальне: H₂SO₄ ↔ 2H⁺ + SO₄^2-

H₂SіO₃ ≠

ЕД основ(лугів)

Тільки луги (розчинні основи) дисоціюють на катіон металу і Гідроксид - іон ОН^-.

Луги, що містять 2 і більше груп Гідроксиду ОН (дво і трикислотні)

дисоціюють ступінчасто, тобто по о д н і й відривають групи ОН і переводять у вигляді аніону Гідроксиду ОН^-.

Наприклад:

NaOH ↔ Na⁺ + OH^-;

1 стадія Ba(OH)₂ ↔ BaOH⁺ + OH^-

2 стадія BaOH⁺ ↔ Ba²⁺ + OH^-

Загальне: Ba(OH)₂ ↔ Ba²⁺ + 2OH^-

Fe(OH)₂ ≠

ЕД солей

Солі зразу ж дисоціюють на катіон металу і аніон кислотного залишку.

Наприклад:

AlCl₃ ↔ Al³⁺ + 3Cl^-;

Fe₂(SO₄)₃ ↔ 2Fe³⁺ + 3SO₄^2-

CaCO₃ ≠

Так як реакція ЕД є оборотною(відбувається одночасно процес розпаду

молекул і сполучення йонів), то для кількісної характеристики її вводять поняття «ступінь електролітичної дисоціації».

Ступінь ЕД – фізична величина, що означає відношення числа молекул,що практично розпалися на йони до загального числа молекул, введених у розчин. N (дисоційованих)

Позначається: α; Формула: α = -------------------------·100%

N (загальної)

Одиниці: у % або частках від одиниці.

Задача 1.

У розчині є 200 молекул електроліту, розпалися на йони 60 молекул. Знайти ступінь ЕД електроліту.

Задача 2.

У розчині мурашиної кислоти (НСООН) масою 200 г з масовою часткою кислоти 9,2% міститься 3,76·10^-3 моль катіонів Гідрогену. Знайти ступінь ЕД кислоти (у%).

В залежності від ступеня ЕД всі електроліти поділяються на:

1. сильні електроліти;