Що перебувають в умовах тривалого стресу

Однією з патологічних реакцій, що найбільш часто виникають в умо-

вах хронічного стресу, є реакція дезадаптації. Дезадаптація може виник-

нути як наслідок короткочасного і сильного впливу зовнішнього середови-

ща на людину або під впливом менш інтенсивного, але тривалого стресу.

У дитячому віці стресовими факторами найчастіше є несприятливі умови

в сім’ї (втрата близьких, асоціальні сім’ї, холодні, жорстокі взаємини, непо-

вна сім’я і т.д.), що призводять до емоційної депривації. У групах дітей, які перебувають у напружених зовнішніх умовах (напри клад, проживання в небезпечному, неблагополучному місці, під час змін, у місцях масових заворушень) або стикаються з медичними проблемами, сти хійним лихом, часто діагностуються розлади адаптації

Адаптаційні розлади є реакцією організму на чітко виявлений психо-

соціальний стрес, зазвичай діагностуються після першого місяця дії стре-

су і тривають до 6 місяців. Розлади, як правило, припиняються незабаром

після того, як закінчується дія факторів стресу, або ж, якщо стресова си-

туація триває, досягається новий рівень адаптації. Емоційні та соматове-

гетативні порушення, що зберігаються понад 6 місяців, вже належать до

посттравматичних стресових розладів, або до соматоформних (психосо-

матичних), розладів.

У структурі порушень адаптації вегетативні (соматичні) синдроми,

як правило, поєднуються з депресивними, тривожними і поведінковими

симптомами. Найбільш частими в дорослих і ді тей є депресивні, тривожні, соматовегетативні і змішані симптоми. До них належать: пригнічений настрій, смуток, тривога або занепокоєння; почут тя нездатності впоратися з поставленими життєвими або професійними завданнями, планувати своє майбутнє; відчуття неможливості продовжу вати повсякденну діяльність або навчання в поточній ситуації і пов’язані

- з цим розлади поведінки.

Ступінь вираження порушень адаптації у дітей залежить від віку та рівня зрілості дитини: фізичної, психічної і соціальної.

. Для розладів адаптації характерний розвиток поведінкових по рушень і патологічних реакцій, клінічні прояви яких багато в чому визнача-

ються віком.

Найбільш уразливі до розладів адаптації діти в період вікових криз

(3–4 роки, 7–8 років, пубертатний вік), які збігаються із зміною життєвого

стереотипу дітей: вступом у дитячий садок, школу, коледж та ін.