посттравматичних стресових розладів у дітей

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або

травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім’ї, є вирішальним

чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу в дітей.

Потурбуємось про тіло:

• намагайтесь якомога менше змінювати звичний ритм життя дити-

ни;

• побільше сну, відпочинку, позитивних вражень;

• організуйте можливість дитині для «розрядки» напруги – заняття

спортом, танцями, рухливі ігри;

• харчування – може бути частим і маленькими порціями, не приму-

шуйте дитину їсти, якщо вона не має апетиту.

• не відмовляйте дитині у солодкому.

• не бійтесь зайвий раз обійняти, погладити дитину, потримати її за

руку, зробити масаж або покласти руку на плече.

Подбаємо про осмислення подій:

• Будь-яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення того, що відбувається.

• Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися, стільки, скільки їй потрібно.

• У будь-якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу

нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають (або вирішують), що робити. Що дитині є на кого покласти ся, поруч є дорослі турботливі люди.

• Не можна дозволяти дитині стати тираном.

-• Якщо дитина опинилась в ситуації, що в її сприйнятті (і/чи в ре- альності) є вкрай небезпечною, близьким дорослим в найближчий час необхідно надати таку допомогу дитині:

1. Відвести дитину з місця події та створити для неї максимально ком-

фортне і безпечне середовище: зігріти,дати теплий солодкий чай, створити тишу, ви-

мкнути яскраве світло. Говорити із дитиною спокійним голосом, запевняючи,

що ви поруч, все гаразд і дитина в безпеці, що «все минулося».

2. Пояснити дитині, що трапилась дуже неприємна подія.

3. Слід просити дитину описати кімнату або інше місце, де вона за раз знаходиться. Запитати, чи вона вже зігрілась, чи теплий чай.

-4. Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатись,

махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є нормальним

(. У цей період важливо не докоряти дитині і не стри- мувати її, а супроводжувати, тим самим дати змогу для розряду негатив- ної енергії, що накопичилася під час травматичного стресу. Варто бути уважними, бо в цей час дитина може не контролювати себе і наражатися на небезпеку.

5. Слід дозволяти дитині плакати і виражати сильні почуття, проте

запевняти, що все буде гаразд

. 6. У наступні за травматичними подіями дні дитина може потребу-

вати підвищеної уваги та спокою.

-

-

-

-

- 3.3. Психологічна робота з дітьми в умовах травматичної кризи