Телеінтерв’ю і радіоінтерв’ю

Радіоінтерв’ю і телеінтерв’ю дуже схожі і різні водночас. Те, що ми бачимо в екрані телевізора, на радіо лише озвучується. Проте інколи це може принести набагато більше інформації, ніж зображення.

Радіоінтерв’ю специфічне тим, що журналіст записує матеріал або ж передає його одразу в ефір, тобто відбувається живий діалог. Інтерв’ю для газети може бути відредаговане, можна змінити деякі фрази, редагувати сказане, а інтерв’ю на радіо народжується безпосередньо під час розмови, воно не таке заплановане.

Телеінтерв’ю може бути відредаговане, як і газетне. Можна буде змонтувати і вирізати деякі моменти, скоротити непотрібні діалоги. Проте тут зберігається емоційність і жива розмова, додається візуальний образ співрозмовників.

Радіоінтерв’ю може йти одразу в ефір або журналіст буде мати час його змонтувати (вирізати довгі непотрібні розповіді), проте змінити сам процес розмови, він всеодно не зможе.

Радіоінтерв’ю, як і інтервю на телебаченні є дуже емоційним, оскільки ми чуємо живі голоси учасників розмови, що породжує схильність проявляти більшу довіру.

Як на радіо, так і на телебаченні, журналіст повинен бути дуже добре підготовленим і уважним, оскільки передача може йти наживо і не можна буде змінити сказане. Журналіст повинен змусити слухача задуматись, вникнути в суть розмови, зрозуміти суть проблеми і причину обговорення саме цієї проблеми.

В радіоінтерв’ю журналіст повинен розвивати розмову так, щоб слухач захотів стати співучасником, оскільки він сприймає інформацію лише на слух, треба більше його зацікавити. Проте слухачеві простіше слухати розмову, чути голоси або ж бачити на телеекрані зовнішій вигляд і емоції людей, ніж читати сухий текст.

Тривалість радіоінтерв’ю залежить від багатьох обставин, але переважно воно триває від 2 до 10 хв.

Телеінтерв’ю може тривати від 5 хвилин до години, проте ця цифра залежить від багатьох обставин і може змінюватися.

Телеінтерв'ю може бути самостійною передачею на певну тематику, це може бути ток-шоу, елемент інформаційного випуску або елемент іншої передачі.

Радіоінтерв’ю може бути самостійною передачею, складовою частиною радіогазети, радіожурналу, інформаційного випуску, елементом інших жанрів (радіорепортажу, радіокомпозиції, радіофільму).

Структура інтерв’ю містить два основних елементи: запитання, які задає

журналіст конкретній особі, та її відповіді. На радіо відповіді переважно стисліші, коротші, коли на телебаченні співрозмовник має змогу детальніше розповісти свою позицію.

На телебаченні і радіо переважно інтерв’ю створюється у той самий момент, коли журналіст розмовляє з людиною. Записане на стрічку радіоінтерв’ю зберігає риси справжнього документа, зберігає голос, стиль мови, інтонації співрозмовників. Телеінтерв’ю відтворює дійсність, якою вона була саме в той момент і лише в той момент.

Радіоінтерв’ю приділяє особливу увагу голосу людини. І. Андроніков зазначив, що в усній мові те, як людина сказала, часто перетворюється у те, що вона сказала. Специфіка документальності тут полягає у неповторності інтонації, своєрідності індивідуальної мовної манери людини. Часто по інтонації людини можна визначити і правдивість чи щирість того, що вона говорить.

Найважливішою частиною для тележурналіста і радіожурналіста є підготовка, а не саме інтерв’ю. Змінити порядок чи тон запитань вже буде неможливо, тому треба визначити точно наперед їх хід. Інтерв’ю для газети опрацьовується після того, як відбулася розмова з інтерв’юйованим, тому текст ще можна буде відредагувати, змінити порядок запитань у матеріалі. Тележурналіст і радіожурналіст не зможе цього зробити у випадку, коли інтерв’ю одразу іде в ефір.

Як журналіст почне розмову, з таким настроєм і буде продовжуватись інтерв’ю. Дуже важливим є перше запитання, його слід продумати дуже ретельно. Якщо журналіст зуміє зацікавити і «розговорити» співрозмовника, то вийде хороша конструктивна розмова.

Відповіді на запитання, поставлені журналістом, одночасно з ним самим отримують і слухачі, і таким чином вони ніби стають учасниками розмови з компетентною особою, яка володіє важливою і цікавою інформацією. Важливо не задавати надто зарозумілих і надто складних питань, розуміти суть яких будете лише ви і ваш співрозмовник.

Телевізійне інтерв’ю, на відміну від радіо, дає можливість довідатися не тільки про те, що і як сказала людина, а й побачити процес народження думки слова чи фрази. Лише на телебаченні ми можемо побачити миттєві емоції, легку посмішку чи сумніви, які часто виказують більше інформації, ніж те, що людина говорить. Проте в радіоінтерв’ю не треба так ретельно слідкувати за своїми емоціями і поведінкою, як на телебаченні.

Особливість радіоінтерв’ю полягає в тому, що лише воно є результатом праці журналіста і співбесідника, має діалогічний характер. Можуть бути створені передумови впливу радіоінтерв’ю, як і телеінтерв’ю на формування громадської думки, якщо запрошена особа є авторитетом чи фахівцем, якому довіряють, висловлює певні оціночні судження про факти, проблеми чи події або повідомляє новину, те, про що ще ніхто не знає або досі не говорили на цю тему.

Французькі журналісти не вважають радіоінтерв’ю дебатами, ні дискусією, а завдання журналіста вбачають лише в тому, щоб ставити запитання. В українській радіожурналістиці радіоінтерв’ю з елементами дискусійності не лише допускаються, але і є бажаними. Адже в такому випадку думки журналіста і співрозмовника перетинаються. Інтервю від цього стає експресивніши, динамічним і живим.

Діалог перед мікрофоном призначений для передачі по радіо, тому він помітно відрізняється від тих діалогів, які ми ведемо у побуті щоденно. У житті ми частокористуємося різного виду скороченнями, жаргонізмами, жестами, зрозумілими тільки для співрозмовників. Інтерв’ю ж для радіо вимагає граничної чіткості та зрозумілості у постановці запитань та викладі відповідей. Адже слухачі не мають змоги задати запитання для того, щоб уточнити те, чого не зрозуміли. Це змушує журналіста бути дуже пильним під час інтерв’ю, уважно стежити за тим, щоб слухачі встигали за запитаннями і відповідями, розуміли зміст.

У будові радіоінтерв’ю і телеінтерв’ю можна виділити три структурні частини: підводка, діалог і кінцівка. Підводка – це органічна складова частина інтерв’ю, що знайомить з суттю проблеми, допомагає їм зорієнтуватись у ситуації і довідатись про запрошену особу. На радіо пишуть введення, зазвичай, у тексті для читання диктором чи ведучим радіпередачі. На телебаченні це говорить ведучий. У ній коротко повідомляють причину, що спонукала журналіста звернутись саме до цієї особи, а також наводиться певна інформація про інтерв’юйованого (прізвище, ім’я, по батькові, посада, науковий ступінь, наукове звання, місце праці тощо), небагато, але повинно бути достатньо, щоб показати його компетентність з проблеми, яка порушується. Після ознайомлення ведеться безпосередній діалог. В кінці повинний бути логічний висновок.

Розділ 2

На телеканалі ТВі щочетверга о 21.00 глядачі мають змогу переглянути ток - шоу «Вечір з Миколою Княжицьким».

На ток - шоу у прямому ефірі обговорюється все те, що здивувало та зацікавило нашу країну і суспільство протягом тижня. До розмови запрошують цікавих людей, обговорюють нові ідеї та думки, відшукують перспективні шляхи нашого життя та розвитку.

02.06.11 Святослав Вакарчук завітав у " Вечорі з М. Княжицьким".

Програму розпочали з показу кліпу групи «Океан Ельзи», лідером якої є Святослав Вакарчук.

Цікаво, що саме цього дня у ведучого було день народження і саме Святослав Вакарчук розпочав бесіду з теплих привітань Княжицькому. Отже, вже був встановлений хороший контакт і гарний настрій, що стало досить непоганим початком інтерв’ю і зацікавило глядачів. Гість почувається впевнено, оскільки озвучує привітання і готовий до відвертої розмови. На радіо такий поворот подій був би теж цілком можливим, проте там би не було зорового контакту і не так добре видно всі емоції, посмішку. В цьому перевага телебачення.

Переважно з Миколою Княжицьким розмовляють політики на важливі суспільні теми. Оскільки Святослав Вакарчук – музикант, поет, вокаліст, лідер гурту «Океан Ельзи» і покинув політику, ведучий каже, що на цю тему краще сьогодні не говорити. На цьому особливо наголошує ведучий і його першим питанням стає, чи не шкодує Святослав про те, що покинув політичну діяльність.

Далі ведучий говорить про майбутній концерт пам’яті Сергія Кузьмінського і розповідає історію про свого знайомого і сина, які збираються туди піти. Логічно, оскільки Вакарчук теж музикант, ця тема його цікавить і є йому близькою.

Наступною глядачі можуть побачити візитку – коротку довідку про Святослава Вакарчука, що стисло розповідає його біографію, діяльність і здобутки протягом життя. Візитка є дуже корисною і допомагає глядачам, які майже нічого не знають про інтерв’юйованого, дізнатись і мати певне уявлення про цю людину.

Ведучий запитує чи є вся інформація у візитці вірною і Святослав відповідає: «Ну майже все. Не будемо вдаватися в деталі. Що в Інтернеті написано, те і прочитали».

Продовжується розмова про гурт «Брати Гадюкіни». Святослав Вакарчук розповідає про те, який вплив вони мали на його творчість і що саме цей гурт став його улюбленим ще в студентські роки. Княжицький каже, що з задоволенням піде на концерт і послухає гурт. Тут, на мою думку він завуальовано підштовхує глядачів піти на цей концерт, можливо, це відбувається підсвідомо.

Також мова йде про джазовий фестиваль у Львові. Ведучий розпитує, яким чином Вакарчук причетний до цього фестивалю і чи братиме в ньому участь, оскільки фестиваль буде проходити у рідному місті співака. Йде мова про об’єднання виконавців джазу, оскільки серед них є багато інших націй, створення «свого лиця».

Микола Княжицький запитує про творчість співака після того, як він пішов з політики, про плани на майбутнє і про те, чим зараз займається їхній гурт. Такі запитання є доречними лише в тому випадку, коли інтерв’юйований є досить відомою особистістю і його творчість знає і слідкує за нею велика кількість людей. Вакарчук розповідає про минулі і майбутні виступи «Океану Ельзи».

Не забули згадати про ректора Львівського університету імені Івана Франка, батька Святослава – Івана Вакарчука. Ведучий цікавиться, як справи йдуть у батька, чим він зараз займається і чи знаходить час спілкуватися з сином.

Далі мова йде про релігію, про свободу, баланс в житті, самовдосконалення і їх місце в житті Святослава. Ведучий вдало запитує про культурні явища останнього часу, які найбільше вразили Вакарчука. Це може бути цікаво багатьом його шанувальникам і говорить про нього, як про всебічно розвинуту людину.

Інтерв’ю завершується повторним запрошенням на концерт «Братів Гадюкіних» і показом кліпу Святослава Вакарчука та групи «Океан Ельзи».