Класифікація інтерв’ю

Виникнення інтерв’ю

Спочатку інтерв’ю використовувалося у сфері психотерапії та психотехніки, це певним чином сприяло виникненню психологічних консультацій. Досить часто інтерв’ю використовували в соціологічних та соціально-психологічних дослідженнях. Тут вперше і з’явились питання про обґрунтованість способів організації і проведення інтерв’ю та виникли сумніви про достовірність отриманої інформації.

Сучасний етап психологічних досліджень характеризується координацією практичних, теоретичних та методологічних проблем інтерв’ю з метою використання його як особливого методу отримання інформації на основі вербальної комунікації.

Інтерв’ю (interview) в перекладі з англійської означає «бесіда», «зустріч».

Інтерв’ю – це один з найчитабельніших і найпоширеніших жанрів на сьогодні. Воно має діалогічний характер, який допомагає краще сприймати інформацію.

Інтерв’ю – це журналістська ініціатива, яка передбачає розпитування відомої чи анонімної особи з метою виявлення інформації, пояснення, позиції, які мають сенс тільки в тому випадку, коли їх повідомила саме ця людина, щоб передати потім зібрану інформацію чітко визначеній аудиторії у формі запитань – відповідей.

Прийнято розглядати інтерв’ю як спосіб отримання, збору різноманітної інформації для написання журналістських творів та інтерв’ю як жанр. Подія чи явище та їх значення розкривається через оцінку людини, яка є обізнаною в даній справі, саме вона може розповісти нам цікаву і важливу інформацію.

Основним завданням інтерв’ю є знайти і розповісти, допомогти розкрити людей, які знають більше, є фахівцями чи володіють цікавою і потрібною інформацією. Інтерв’ю повинне вміти сказати і пояснити широкій громаді те, чого вона не знає чи не розуміє. За допомогою інтерв’ю журналіст розкриває цю людину, що доволі часто є не зовсім просто.

Інтерв’ю має повідомляти новину, про це ніколи не слід забувати. Саме новизна є такою привабливою для глядача. Журналіст повинен отримати більше інформації від об’єкта інтерв’ю, ніж глядач має на даний момент, те, чого ще не знають.

Виклад тексту у формі запитань і відповідей ще не означає інтерв’ю. Не слід плутати інтерв’ю та задокументовану бесіду. Наприклад, якщо ви телефонуєте дізнатись про розлад руху певного поїзду і працівник повідомляє вам цю інформацію, то ви просто зібрали інформацію, що можна було зробити і за допомогою якогось іншого джерела. Якщо ж людина, в якої ви берете інтерв’ю, повідомляє власну позицію, надає інформацію, котру важко одразу ж перевірити на точність, або ділиться з вами особистими враженнями, - тобто, якщо співрозмовник надає власне бачення фактів, які викладає, - це вже справжнє класичне інтерв’ю. Проте коли ви питаєте людину про інформацію, яка є доступною і яку ви б могли дізнатись з іншого джерела – то це задокументована бесіда.

Інтерв’ю передбачає отримання інформації, що має виняткову цінність, бо її надала чітко визначена, компетентна в цьому питанні особа.

Навчившись розрізняти сиру інформацію і елементи інтерв’ю, ви швидко почнете помічати, що частина зібраного вами матеріалу годиться не так для інтерв’ю, як для використання в інших жанрах невеликої інформації, замітки, можливо кореспонденції.

Класифікація інтерв’ю

Стосовно викладу інформації, інтерв’ю використовується у таких жанрах журналістики, як репортаж, журналістське розслідування і портрет (або портретний нарис).

Репортаж є інформаційним жанром, де немає місця порівнянням, протиставленням чи аналізу автора. Репортаж надає відчуття присутності, робить так, щоб у читача склалося враження, ніби він був на місці події, демонструє все, що відбувається цієї хвилини. Репортаж відтворює атмосферу, детально описує все: шум, запах, жести і міміку людей, вигляд, обстановку. Для цього жанру є важливим з’явитися в потрібному місці в потрібний час і відчути, коли такий час настане. Репортери найвідважніші, оскільки гарячі точки найчастіше є небезпечними для життя.

Журналістське розслідування є жанром аналітичним. Воно допомагає читачеві розібратись у тій чи іншій проблемі, відображає всі суперечливі думки, показує всі можливі наслідки, підбиває підсумки зібраної інформації. У процесі збирання інформації інтерв’ю тут відіграє першочергову роль. Фрагменти інтерв’ю також використовують у кінцевому варіанті матеріалу, що свідчить про достовірність інформації і урізноманітнює його. Іноді саме завдяки інтерв’ю може легко довести свою об’єктивність та незаангажованість згодом, після публікації матеріалу. Журналіст, який проводить розслідування повинен насамперед думати. У власній голові він складає всі знайдені факти у одну логічну фігуру. У розслідування головну роль відіграє час, а не місце події, як у репортера. Методи подачі матеріалу і методи підходу до розслідування цілком залежать від часу.

Портрет, як і журналістське розслідування є аналітичним жанром. Під час роботи над портретом, журналіст досліджує життя людини, а не якусь одну конкретну проблему, як у репортажі. Портрет повинен показати людину з того боку, де проявляються її найяскравіші риси або ж є найбільш незвичною. Час, який журналістові потрібно провести з людиною, може бути годиною або й кількома тижнями. Це залежить від того, скільки вона хоче розповісти чи показати, скільки часу займе дізнатися про її характер та звички, зацікавлення та інтереси, а також від людини і ї ставлення до матеріалу.

Безпосереднє інтерв’ю є інформаційним жанром. Воно передає свідчення якоїсь причетної до справи особи. Це має бути професіонал своєї справи, той, кому аудиторія довірятиме, або думка якої буде цікавою. Журналіст повинен знати, що це за людина, які її інтереси, тему, що зацікавила б аудиторію саме з позиції цієї людини, адже саме від цього залежить успіх інтерв’ю. Журналіст повинен змусити людину вийти за межі того плану, що вона підготувала, змусити сказати більше, ніж вона планувала.

Французькі дослідники поділили інтерв’ю на два види: документальне та опрацьоване інтерв’ю.

Документальне інтерв’ю (задокументована бесіда) здобуває конкретну інформацію від людини, яка уповноважена її розповсюджувати і подає її оперативно.

У опрацьованому інтерв’ю журналіст подає лише запитання і відповіді. Тут особу, у якої беруть інтерв’ю, показують повністю або під певним кутом бачення, цілком розкивають якусь тему чи проблему через слова і погляди цієї людини.