Міжнародні товарні аукціони

Ще одним засобом міжнародної торгівлі є аукціони, що спеціалізуються на збуті реальних товарів з суворо індивідуальними властивостями.

Міжнародний товарний аукціон – це спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в завчасно обумовлені терміни та в спеціально визначеному місці проводиться продаж раніше оглянутих товарів, які переходять у власність покупця, який запропонував найвищу ціну.

В міжнародній торгівлі склалась вельми обмежена номенклатура товарів, що продаються з аукціонів (наприклад, хутро, чай, овеча вовна, квіти, каучук, шкіра, антикваріат). Близько половини світового виробництва овечої вовни реалізується за допомогою аукціонної торгівлі. Найбільше значення мають австралійські і новозеландські аукціони, особливо, аукціон в Сіднеї.

Найважливіші аукціонні центри з продажу:

* вовни - Лондон, Ліверпуль, Сідней, Антверпен;

* хутра - Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль;

* тютюну - Амстердам, Нью-Йорк;

* прянощів - Лондон, Амстердам;

* антикварних і художніх виробів - Лондон, Амстердам.

У країнах СНД виділяються аукціони з продажу хутра в Санкт-Петербурзі, килимових виробів - у Ташкенті. Звертає на себе увагу висока вартість аукціонних товарів. Наприклад, картина "Соняшники" на Лондонському аукціоні була реалізована за 2,4 млн. ф. ст. її придбала японська страхова фірма. Один із килимів на аукціоні в Ташкенті, витканий узбецькою десятикласницею, був проданий за 1 млн. дол. США. В Україні аукціони мають національний характер.

Товари, що продаються на аукціонах, бувають масовими і одиничними, але їхньою загальною рисою являється неоднорідність партій чи окремих екземплярів, тобто їх не можна купувати без попереднього огляду одиниці товару (лоту), що продається.

Періодичність проведення аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Чай продають звичайно 1-2 разу на тиждень, хутро - кілька разів на рік. Аукціони можуть організовуватися як окремими торговельними фірмами, так і кількома продавцями. Але найчастіше проведенням аукціонів займаються спеціальні аукціонні фірми, що виступають у формі акціонерних товариств (США) чи асоціацій брокерів (Англія, Голландія). Вони мають спеціально обладнані приміщення, склади. Обслуговують ці аукціони фахівці, що мають досвід роботи в цій сфері.

Власник доставляє свій товар аукціонному підприємству. Спеціалісти оглядають товар, здійснюють необхідне сортування, підбирання й упаковування. Така робота іноді продовжується кілька місяців. Розсортований товар розбивається на партії, що називаються лотами. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог із зазначенням сорту та кількості.

Час і місце аукціону повідомляється через пресу. Крім того, постійним і можливим покупцям надсилають брошуру-проспект, де вказуються усі умови аукціону: час і місце огляду товарів; умови розрахунків, приймання і здавання товару; порядок регулювання спорів; відомості про товар. Вказуються прізвище власника товару й аукціоніста. За аукціоністом закріплюється заставне право на товар, що продається.

Особливістю аукціонної торгівлі є попередній огляд лотів. Лоти розміщуються в складських приміщеннях, і покупець відзначає номер партії, що сподобалася. На аукціонах чаю чи вовни від кожної партії відбирається зразок, що дає змогу судити про якість товару. Ці зразки демонструються в спеціальних виставочних залах для огляду, а організатори аукціону відповідають за ідентичність партії і зразка.

На аукціоні чаю і тютюну покупці можуть придбати зразки для додаткового огляду і перевірки якості. Придбаний на аукціоні товар після виявлення недоліків назад не приймається.

Аукціонний торг може проводитися гласним і німим способом. Аукціонний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При гласному способі аукціоніст повідомляє номер і початкову мінімальну ціну. Присутні починають підвищувати її. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, котрий запропонував за нього найвищу ціну.

Правила деяких аукціонів дозволяють знімати товар з аукціонного торгу, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товару. Через деякий час непроданий лот знову виставляється на продаж.

Інколи аукціонний торг здійснюється зі зниженням ціни. При цьому оголошується вихідна мінімальна ціна. Потім покупці поступово знижують цю ціну. Небезпека втратити товар змушує учасників аукціону прийняти вищі ціни.

При німому способі проведення аукціону аукціоніст повідомляє вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умовними знаками, наприклад підняттям олівця, пальця, мімікою. Аукціоніст, реагуючи на знаки, оголошує заздалегідь обумовлену підвищену ціну. Такий спосіб торгу дає змогу його учасникам зберегти в таємниці кількість купленого товару.

Покупець підписує стандартний формуляр аукціонного продажу, де вказується термін вивозу товару покупцем (3-14 днів), умови платежу (звичайно 25- 30% вартості виплачується під час підписання формуляра, а решта - після одержання товару). Деякі аукціоністи припускають кредит, розмір знижок на тару, розмір оплати послуг при переупаковуванні.

Аукціонний спосіб торгівлі має певні переваги, як для продавця, так і для покупця. Присутність великої кількості конкуруючих покупців допомагає краще виявити попит. Домагаючись отримання вигідних цін на аукціоні, продавець знає, як продавати товар і поза аукціоном.

Але є труднощі і для продавця. По-перше, скупчення товарів, що іноді перевищує попит, може спричинити зниження цін. У такому разі виникає потреба вивозити товар, що вимагає транспортних витрат. Заморожуються оборотні кошти.

Аукціон е також сприятливим середовищем для змови покупців із метою зниження цін. Щоправда, тут є право продавця знімати товар із продажу. Але зловживати цим правом небезпечно.

Перевага покупця полягає в тому, що наявність великої кількості товару полегшує його відбір. Покупці також можуть домовитися про максимальну ціну на товар. Але е і певні труднощі. У сучасній міжнародній торгівлі спостерігається тенденція до падіння ролі аукціону, що викликано цілим рядом причин:

1. Посилення конкуренції зумовило динамічний розвиток прямих зв’язків між експортерами та імпортерами без використання посередницької ланки, перш за все брокерів-аукціонерів;

2. Підвищення якості товарів і вдосконалення стандартизації сприяли розширенню товарних поставок рівномірнішої та гарантованішої якості, збільшенню обсягу продажу товарів на основі окремих договорів;

3. Розробка асоціаціями торговців типових контрактів і вдосконалення механізму комерційного арбітражу призвели до зростання торгівлі на основі типових контрактів;

4. Значні додаткові витрати пов’язані з розвантаженням, зберіганням, відправкою товару тощо, суттєво знижують ефективність експорту;

5. Розвиток світової транспортної мережі і засобів зв’язку зумовив зростання визначеності термінів і поставки, що знизило потребу в запасах як резерві;

6. Зміщення аукціонів з імпортуючих в експортуючі країни, що пов’язано як з нижчими накладними витратами при продажах у місцях походження товару, так і з прагненням досягнення більшого контролю за системою збуту своїх експортних товарів і посилення впливу на формування рівня цін.

4.Міжнародні тендери (торги)

Міжнародні тендер є методом міжнародної торгівлі, сутність якого полягає в конкурентному відборі зарубіжних постачальників і підрядників через організованих товарних ринок шляхом залучення до певної, заздалегідь встановленої дати пропозиції від зарубіжних і національних постачальників та підрядників, проведення конкурсу (порівняння) представлених проектів (умов) та укладання контракту з тим з них, пропозиції якого найповніше задовольняють потреби і вимоги імпортерів-замовників.

Торги дають змогу зосередити в одному місці велику кількість постачальників чи підрядчиків. До торгів звичайно звертаються державні установи, муніципальні органи і приватні фірми при будівництві залізниць, портових, іригаційних, комунальних споруд, промислових підприємств, при закупівлі приладів, матеріалів, устаткування, сировини, продуктів харчування.

Державні і муніципальні органи звичайно не займаються регулярними комерційними операціями, не мають комерційного апарату. Тому вони організовують торги шляхом зосередження великого числа конкуруючих фірм в одному місці.

Оголошення про торги публікуються заздалегідь у пресі. Фірми, що бажають взяти участь у торгах, звичайно спочатку дають заставу в 1-3% від вартості очікуваної угоди. Держава звільняється від застави.

З метою широкого маневрування організатори торгів установлюють складну процедуру, пов'язану з різноманітними формальностями. Це робиться для того, щоб заздалегідь відхилити невигідні пропозиції.

Торги підрозділяються на публічні і негласні. У публічних торгах можуть брати участь усі бажаючі фірми, у тому числі й іноземні. До участі в негласних торгах залучається обмежена кількість найбільших фірм. Через їх посередництво закуповуються складні машини, устаткування, будуються різноманітні об'єкти.

Є ще й одиничні торги, коли до угоди залучається лише одна фірма.

Оголошення в пресі публікуються за 1-2 місяці до їх початку. Торговельні палати, консули, торговельні радники, торговельні центри інформують свої країни про майбутні торги.

Умови проведення торгів містяться в так званому тендері. Якщо мова йде про торги на виконання конкретних робіт, то до тендерів додаються описи, креслення, плани.

Якщо торги вимагають певних послуг, то звичайно пропозиції даються в письмовому вигляді й оголошуються в день торгу. Запізнілі пропозиції не приймаються. Усі пропозиції публікуються в пресі. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований аукціон. Якщо і це не дасть результату, то питання вирішує жереб.

Організатори торгів не зобов'язані вказувати причини відхилень пропозицій. Прикладом такої зовнішньоекономічної операції може бути організація торгів з купівлі меблів і устаткування для ООН.

Найпоширенішими об’єктами тендерів у міжнародній торгівлі є:

· підряди на спорудження підприємств, будівель і споруд виробничого і невиробничого призначення, в т.ч. тих, що споруджуються “під ключ”;

· виконання комплексів будівельних і монтажних робіт та іх окремих видів;

· виконання комплексу пуско-налагоджувальних робіт;

· постачання комплектного устаткування;

· концесії на розробку корисних копалин;

· імпортні закупівлі;

· проекти на основі підприємств з іноземними інвестиціями;

· надання державних кредитів;

· розробка проектів і виконання робіт у сфері природоохоронної діяльності;

· залучення експертів і консультантів;

· поставки, підряди, закупівля для створення об’єктів національної економіки.

Зважаючи на викладене, саме тендери на сьогодні дуже поширені в світовій практиці торгівлі, особливо на ринках машинно-технічної продукції (за оцінками експертів, вартість замовлень на поставку обладнання та об’єктів капітального будівництва, отриманих за допомогою проведення торгів, становить близько 1/3 загальної вартості експорту машинно-технічної продукції з промислово розвинутих країн).