Філярія Банкрофта (Wuchereria bancrofti) - збудник вухереріозу.

Географічне поширення: Індія, країни Півден­но-Східної Азії, острови Тихого Океану, Західна і Центральна Африка, Південна Америка.

Морфологія. Статевозріла особина ниткоподібна, молочно-білого кольору. Самки довжи­ною 8-10 см, шириною 0,2-0,3 мм, самці - довжи­ною 2,5 - 4 см, шириною 0,2-0,3 мм. Хвостовий кінець самців закручений на черевний бік. Живородяші.

Личинки (мікрофілярії) безбарвні, довжиною 0,2-0,3 мм. При фарбуванні за методом Романовського - Гімзи видно, шо личинка вкрита чохликом рожевого кольору, ядра соматичних клітин мають вигляд темних зерен, на кінці тіла личинки ядра не виявляються. Вигини тіла личинки пра­вильні, хвіст прямий, що поступово звужується.

Життєвий цикл. Філярія Банкрофта - біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина.

Проміжний хазяїн і специфічний переносник — комарі роду Aedes, Anopheles, Culex.

Локалізація в тілі кінцевого хазяїна: лімфатична система.

Зараження людини відбувається при укусі комара.

Інвазійна стадія - личинка. Личинки залиша­ються на шкірі людини поблизу місця укусу, потім активно проникають крізь шкіру в лімфатичну сис­тему, де через 5-18 міс. досягають статевої зрілості і починають народжувати мікрофілярій.

Тривалість життя в організмі хазяїна - до 20 років.

Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження стінок лімфатичних судин; приєднання вторинної інфекції; закупорка лімфатичних судин, шо призводить до лімфостазу з поступовим розвитком "слоновості".

Клініка. Залежить від ступеня інвазії і тривалості захворювання. Інкубаційний період хвороби складає 3-18 міс.

Перша стадія хвороби (рання міграційна стадія) характеризується алергічними проявами. Підви­щується температура тіла, висипка, набряки, ка­шель. Збільшені лімфовузли безболісні, м'які. Ха­рактерна "філяріозна лихоманка" - періодичні підйо­ми температури до 39-40 °С, що супроводжують­ся запаленням уражених лімфатичних судин. Тем­пература через 3-5 днів різко знижується з профузною пітливістю.

Друга стадія хвороби проявляється варикозним розширенням лімфатичних судин і застоєм лімфи. Тривалість цієї стадії 8 років.

Третя, обструктивна, стадія хвороби супровод­жується "слоновістю" різних органів і тканин. Внас­лідок ураження пахвинних лімфовузлів зазвичай заз­нають змін нижні кінцівки, статеві органи, грудні за­лози, верхні кінцівки. Уражені частини тіла значно збільшені в розмірах, деформовані. У цей період часто приєднується вторинна інфекція, аж до роз­витку зараження крові, що може призвести до ле­тального наслідку.

У людей, що постійно мешкають в ендемічних районах, хвороба перебігає легко, при невеликому ступені інвазії, безсимптомно внаслідок виникнен­ня імунітету.

Діагностика. Клінічна: лихоманка, запаленні лімфатичних судин і вузлів, слоновість. Лаборатор­на: виявлення личинок (лярвоскопія) у нативних або пофарбованих за Романовським - Гімзою мазках і товстій краплі крові. Забір крові необхідно проводи­ти вночі; якщо підозра на субперіодичний штам - тоді вночі і вдень. Можна виявити дорос­лих філярій (гельмінтоскопія) у біоптаті уражених лімфовузлів.

Профілактика. Особиста: захист від укусів комарів за допомогою репелентів, сіток на вікнах. Громадська: виявлення і лікування хворих, бороть­ба з комарами і їх личинками за допомогою інсек­тицидів, агротехнічні заходи щодо оздоровлення місцевості, санітарно-просвітня робота.

Brugia malayi - збудник бругіозу

Бругіоз - хронічний гельмінтоз із групи філяріатозів із переважним ураженням лімфатичної систе­ми і трансмісійним механізмом передачі збудника.

Географічне поширення: Південно-Східна Індія, Шрі-Ланка, Індонезія, Індокитай, Китай. Япо­нія, Малайзія, Філіппіни.

Морфологія. Статевозріла особина ниткоподібна, молочно-білого кольору. Розміри сам­ки вдовжинудо 55 мм, у ширину- 0,16 мм, самця - відповідно 20-23 і 0,88 мм. Живородящі.

Личинки (мікрофіляріі) безбарвні, довжиною 0,2-0,3 мм.

Життєвий цикл. Бругіоз - трансмісійний біогельмінтоз. Кінцевий хазяїн бругіозу з нічною періодичні­стю - тільки людина. Для бругіозу з нічною субперіодичністю джерелом інвазії можуть бути і тва­рини, зокрема, мавпи та дикі кішки. Тому бругіоз цього типу вважають природно-осередковим за­хворюванням.

Механізм передачі - трансмісійний.

Для штаму з нічною періодичністю проміжним хазяїном є комарі роду Anopheles, Aedes, Mansonia, а для штаму з нічною субперіодичністю - пере­носниками є комарі роду Mansonia. Отже, періо­дичний бругіоз - антропоноз, субперіодичний - зоонозна періодично-осередкова хвороба. Бругіозом заражається в основному сільське населення: пер­шим типом - мешканці Індокитайського півостро­ва, Центральної Індії, Японії, Китаю, Індонезії; дру­гим типом - населення Малайзії, шо живе поблизу болотистих лісів.

Розвиток мікрофілярій залежить від температури і вологості повітря і триває від 8 до 35 діб. Опти­мальна температура 21-22 °С, вологість - 70-100 %.

Тривалість життя статевозрілих бругій в орга­нізмі людини - до 17 років, зрідка до 40, мікрофілярій - до 70 діб. В організмі комара збудник досягає інва­зійної стадії за 8-35 діб після живлення кров'ю (за­лежно від температури).

Комарі нападають на людей на відстані від місця виплоду до 5 км. Переважно це відбувається в нічні години. З віком інвазованість мешканців ендеміч­них територій зростає.

Патогенна дія: збудник бругіозу локалізується в тих же органах і тканинах, шо й вухерерія, та ви­кликає подібні зміни. Вираженими є алергічна і ток­сична дії на організм людини продуктів обміну гель­мінтів та механічне пошкодження лімфатичних су­дин і вузлів, порушення відтікання лімфи, приєднан­ня вторинної інфекції.

Клініка. Інкубаційний період становить 3-18 міс. (в середньому 2-3 міс.) На першій стадії захворювання переважає пропасниця, висипка на шкірі, свербіж, місцевий набряк, запалення лімфатичних вузлів.

Через 2-7 років після зараження настає друга ста­дія, пов'язана з варикозним розширенням лімфатичних судин нижніх кінцівок, набряком шкіри й підшкірної клітковини, болями в животі, пахвинній ділянці.

Завершальна, обструктивна, стадія бругіозу зу­мовлена розвитком слоновості (елефантіазу) май­же виключно нижніх кінцівок або статевих органів.

Спостерігаються випадки легкого, або безсимптомного, перебігу хвороби.

Діагностика. Клінічна: грунтується на підставі клінічної картини захворювання. Лабораторна: виявлення мікрофілярій Brugia malayi в перифе­ричній крові. Кров забирають ввечері і вночі. Вико­ристовують також імунологічні методи, внутрішньо- шкірну алергічну пробу.

Лікування і профілактика бругіозу подібні до вухерерюзу.