Вугриця кишкова. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи зараження людини, патогенний вплив, лабораторна діагностика і профілактика.

Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis ) збудник стронгілоїдозу.

Географічне поширення: повсюдне, переважає в країнах з жарким вологим кліматом.

Морфологія. Статевозріла особина безбарвна, напівпрозора, самка довжиною 2-3 мм, самець - 0,7 мм. Передній кінець тіла рівномірно звужений, задній - загострений.

Яйця прозорі, овальні, розміром 50 х 30 мкм. Всередині знаходиться зріла личинка, що вивільняється відразу після відкладання яйця.
Рабдитоподібні личинки довжиною 0,2-0,25 мм, мають стравохід із двома розширеннями.

Філярієподібні личинки довжиною близько 0,55 мм, містять стравохід циліндричної форми і розщеплений хвостовий кінець.

Геогельмінт. Паразитує тільки в людини. Особливість життєвого циклу – чергування вільноживучого і паразитичного поколінь.
Патогенна дія: виражений токсично-алергіч­ний вплив; механічне ушкодження тканин у період міграції личинок; ураження слизової оболонки тон­кої кишки, що призводить до приєднання вторинної інфекції.

Клініка. У гострій стадії х вороби (період міграції личинок) характерні підвищена температура, алергіч­на висипка, кашель, задуха, біль у грудній клітці.

У кишковій стадії характерні слабкість, схуднен­ня, біль у животі, можливі домішки слизу і крові у калі.

При аутосуперінвазії повторна міграція личинок призводить до загострення захворювання і прояву ознак гострої стадії хвороби.

У хворих зі зниженим імунітетом можливий роз­виток генералізованої форми хвороби. Генералізований стронгілоїдоз відноситься до ВІЛ-асоційованих захворювань.

Локалізація: тонка кишка.

Інвазійна стадія: філярієподібні личинки.

Діагностика. Клінічна: алергічні прояви в поєднанні з ураженням шлунково-кишкового тракту, тривалий перебіг хвороби з періодичними загостреннями. Лабораторна: виявлення личинок (лярвоскопія) у фекаліях або дуоденальному вмісті

Профілактика. Та ж, що і при анкілостомозі.