Іксодові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика.

Іксодові кліщі: кліщ собачий (Ixodes ricinus), кліщ тайговий (І. persulcatus)

Географічне поширення: лісова, лісостепова і степова зони.

Морфологія. Довжина тіла голодних кліщів до 6 - 8 мм, сита самка може досягати 2-3 см у довжину. Тіло (ідіосома) овальної форми, несегментоване. Хоботок (гнатосома) складається із основи, пари хеліцер, непарної зазубленої пластинки гіпостому і чотиричленних пальп, за допомогою яких вони вибирають місця присмоктування. На кінцях лапок знаходиться пара кігтиків і присосок.
Життєвий цикл. Мешканці лісу, пасовищ, лугів. Активні з ранньої весни до пізньої осені, паразиту­ють на великих і дрібних наземних хребетних. Жер­тву знаходять за допомогою термо-, вібро- і хемо­рецепторів. Тривалість кровоссання в самки кілька днів (від 6-7 до 16 днів), у самця менше. Сита сам­ка відкладає в щілини, тріщини кори дерев від 100 до 10000 яєць, після чого гине. Через 2-4 тижні із яєць виходять личинки розміром 0,6-0,8 мм, що відрізняються 3-ма парами ходильних ніг, відсутні­стю дихальної і статевої систем. Вони живляться кров'ю 2-4 дні, згодом перетворюються на німф, що мають дихальну систему і 4 пари ходильних ніг. Німфи після 3-5 денних кровоссань перетворюють­ся у статевозрілі форми. Тривалість циклу розвитку залежить від можливості кровоссання, температу­ри, виду кліша (можливі одно-, дво- і трирічні цикли розвитку, у тайгового кліща - до 5 років). Одноха- зяїнні види проходять весь цикл розвитку на тілі одного хазяїна; у двохазяїнних видів личинки і німфи паразитують на одному, а статевозріла особина на іншому хазяїні; у трихазяїнних - кожна форма жи­виться на новому хазяїні.

Загальна тривалість життя іксодових кліщів 3-6 ро­ків, можуть голодувати впродовж 2-3 років.

Медичне значення: тимчасові ектопаразити людини і тварин. При кровоссанні вводять хоботок глибоко в шкіру хазяїна, упорскуючи слину. Це викликає механічне ураження глибоких шарів шкіри, зруйнування стінок капілярів, що призводить до розвитку запальної реакції; - переносники збудників інфекційних захворювань. Тайговий кліщ - переносник збудника тайгового кліщового енцефаліту.

Собачий кліщ - переносник збудників туляремії, весняно-літнього енцефаліту, шотландського енцефаліту, омської геморагічної лихоманки.

Кліщі роду Dermacentor - переносники збудників бруцельозу, кліщового висипного тифу, туляремії;

Кліщі роду Hyalomma - переносники збудника кримської геморагічної лихоманки.

Профілактика укусів кліщів.

Особиста: огляд після перебування в лісі та полі, застосування репелентів, носіння закритих комбінезонів у тайзі. Громадська: знищення кліщів у природі і на домашніх тваринах за допомогою акарицидів.

59. Аргасові кліщі. Поширення, морфофункціональні особливості, цикл розвитку, шляхи ураження людини, діагностика і профілактика

Аргасові кліщі: кліщ селищний (Ornithodorus papillipes)

Географічне поширення: країни з тропічним і теплим кліматом, зокрема Середня Азія, південь України.

Морфологія. Тіло поздовжнє або овальне, яйцеподібне, хоботок знаходиться на черевному боці, спинний щиток відсутній, хітиновий покрив малогорбковий, характерний рант по краю тіла. Статевий диморфізм виражений слабко.

Життєвий цикл. Мешканці нір, печер, житлових приміщень. Харчуються кров'ю будь-якого хребетного. Кровоссання триває від 3 до 60 хв. залежно від температури навколишнього середовища.

Медичне значення: тимчасові ектопаразити людини і тварин. У місці укусу зазвичай виникає темно-червоний вузлик з блідим запальним пояском, що згодом перетворюється в геморагічну папулу з крововиливом до 8 мм у діаметрі. Супроводжується сильним свербінням; кліщі роду Ornithodorus є переносниками збудника кліщового поворотного тифу. Встановлена трансоваріальна і трансфазова передачі збудника.

Профілактика. Особиста: носіння комбінезонів, застосування репелентів при обстеженні печер, старих будівель. Обробка глиняних будинків акарицидами двічі на рік.

Громадська: руйнування старих глиняних будівель.