Системний характер книжкової справи.

На сьогодні книжковий ринок України характеризується тим, що книга поступово почала втрачати “лице” у вигляді: художньо-технічного оформлення, якості та змісту поліграфічних видань тощо, і як результат втрата національної та виховної функції, що спричинила виникнення державотоварних проблем. Однією з причин є інтенсивний розвиток інтернет- та медіатехнологій, що частково створили передумови витіснення друкованих видань. Проте впровадження у народному господарстві України комп’ютерно-інтегрованих видавничо-поліграфічних систем і комплексів дозволить забезпечити випуск друкованих видань високої якості та в режимі реального часу із використанням принципу “Print-on-demand” (див. Рис.1).

Представлена на рис.1 модель видавничого комплексу здатна візуалізувати інформацію в паралельному режимі як на папері, тобто у вигляді друкованих видань, забезпечивши при цьому високу якість (натурність відбитку) засобів масової інформації, так і за технологією Pocketbook, і на електронних носіях. Запропонована нами модель структури видавничої сфери дозволяє забезпечити візуалізацію інформації у вигляді пікселя-зображення на будь-якому “твердому” носії, що значно розширює можливості видавничо-поліграфічної діяльності. Розвиток таких автоматизованих комп’ютерних систем можливий за умови державної підтримки видавництв, тільки держава спроможна допомогти розвиватися і сприяти кращій діяльності книговидання чи взагалі випуску друкованих засобів масової інформації.

Насамперед, роль держави полягає в економічній підтримці підприємств, сприянні розвитку та розповсюдженню україномовної книги в українській індустрії власної держави. Не оминемо проблему заполонення в Україні імпортного книжкового товару з Росії зі значно дешевшою вартістю, що зумовлює витіснення української книжки з українського прилавку. Приблизно 70% імпортованої книжкової продукції ввозиться без оплати мита і податків. Українське книговидання має змогу усунути свого конкурента на власному ринку, проте слід вирішити багато важливих проблем щодо покращення системи кредитування, знаходження методів спонсорування видавничих проектів.

Президент Української асоціації видавців та книгорозповсюджувачів Олександр Афонін зазначає, що книжкові торговельні мережі перебувають у залежності від російського бізнесу, тому що їхній асортимент складається на 80-90% із продукції провідних російських видавництв і, як правило, в них домінує розважальна, гуманітарна, наукова книга, а також різні підручники для середньої і вищої школи. Упродовж уже декількох останніх років кількість книгарень і книжкових яток постійно зменшується, ще в 1990 р. їх було 4 тис., а у 2009 р. – лише 600 [1].

Сьогоднішній ринок наповнений сучасною літературою таких письменників, як брати Д. і В. Капранови, О. Забужко, М. Матіос, Ю. Андрухович, І. Роздобудько. Вони стали відомими не тільки українському читачеві, але й здобули велику популярність у Європі завдяки перекладам творів польською, німецькою, чеською, хорватською, французькою мовами.

Книжкову галузь необхідно кредитувати, а для цього потрібно давати кошти видавцям у кредит під доступний відсоток, також потрібно створити систематично налагоджену систему книгорозвитку щодо жанрових різновидів, щоб видавець зміг збільшувати обсяги назв видань. Наприклад, у Росії навіть у період кризи обсяг літератури постійно збільшується і якість видань не погіршується, а навпаки, продаються книги з кращим оформленням [2, с.4].

Проблемою українського книговидання займаються багато вчених у даній галузі, такі як О. Афонін, І. Драч, Н. Зелінська, В. Іванов, М. Тимошик, М. Сенченко, Т. Приступенко та багато інших.

Як зазначає О. Афонін, “книга – продукт соціальний, і будь-які потрясіння, що відбуваються у суспільстві, одразу ж знаходять своє відображення у зниженні купівельного інтересу до книги” [1].

З 18 вересня 2008 року прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо державної підтримки книговидавничої справи в Україні” [4] і цей закон буде діяти до 1 січня 2015 року щодо надання пільг у кредитуванні. Відповідно, видавці і книгорозповсюджувачі будуть звільнені від ПДВ на прибуток при виготовленні книжкової продукції.

Порівнюючи випуск друкованої продукції у перших кварталах 2008 і 2009 рр. (Рис. 2), ми бачимо незначну різницю. За даними Книжкової палати України, якщо у І-ому кварталі 2009 р. вийшло 10 523 назв книг і брошур накладом 21 412,4 тис. пр., то в 2008р. – 8 949 назв накладом 20 582 тис. пр. [3, с.5].

Якщо ж порівнювати кількість видань щодо мовного характеру, то тут ми бачимо суттєво покращення стану україномовних видань на ринку, оскільки українською мовою у 2008 р. вийшло книг та брошур – 6 196 друк.од., а російською – 2 115 накладом 11 655,1, а в 2009 р. укр..м. – 6 975 назв накладом – 112,6; рос. мовою – 2 656 друк.од. накладом – 125,6 (Рис.3).

На випуску книг і брошур видавництвами та видавничими організаціями за 2008-2009 роки (Рис.4) також суттєво позначилася кризова ситуація, оскільки видавництвами з державною формою власності: кількість видань у 2008р. випущено – 365 друк.од., у 2009 р. – 403 друк.од.; видавництвами іншої форми власності: у 2008 р. – 1416 друк.од., у 2009 р. – 1 589 друк.од.; видавничими організаціями: з державною формою власності у 2008р. – 2 445 друк. од., у 2009 р. – 2 950 друк.од.; з іншими формами власності у 2008р. – 4 723 друк. од., у 2009р. – 5 581 друк.од.

За територіальною ознакою (Рис.5) випуску видань за 2 останні роки найбільше відзначилися: м. Київ, Харківська, Донецька і Львівські області. На І-ому місці – м. Київ (у 2008 р. вийшло за кількістю видань – 3037 друк.од. накладом 7 432,3 тис.пр.; у 2009 р. – 3163 друк.од. накладом – 6757,4 тис.пр.), ІІ-е місце – Харківська обл. (у 2008 р. – 1922 друк.од. накладом – 9023,7 тис. пр.; у 2009 р. – 2375 друк.од. накладом – 9704,7 тис. пр.), ІІІ-є місце – Донецька обл. (кількість видань у 2008 р. – 547 друк.од. накладом – 1413,4 тис.пр; у 2009 р. – 855 друк.од. накладом – 2022,1 тис. пр.), ІV-е місце – Львівська обл. (у 2008 р. кількість видань – 487 друк.од. накладомом – 279,9 тис.пр.; у 2009 р. – 451друк.од. накладом – 245,3 тис.пр.). Звідси ми бачимо, що у Львівській області найбільша кількість видань і наклад вийшли у 2008 році, а у 2009 році випуск видань за кількістю та накладом помітно знизився.

З вищенаведених діаграм ми побачили стан випуску книговидань у важкий кризовий період із 2008 по 2009 роки і зрозуміли, що, незважаючи на спад економіки, книга існує і буде існувати за будь-яких обставин. Проте необхідно розробити певну схему щодо вдосконалення діяльності видавництв. Адже за останніх три роки на одну людину припадає всього лишень 1,2 книги на рік. Такий випуск видань уже на сьогоднішній день не забезпечує теперішні потреби українського суспільства в гуманітарних, спеціальних і технічних знаннях.

Згідно рішення № 13/57 від 29.11.2007 «Про стан книгорозповсюдження в Україні» та проекту «Концепції відновлення всеукраїнської книготорговельної мережі» розроблено план заходів щодо створення сприятливих умов для розвитку вітчизняного книговидання і книгорозповсюдження [7]. У цьому рішенні, в першу чергу, розглядається книга як духовний продукт, що допомагає суспільству творчо мислити, впливати на мораль та культуру населення держави.

Зрозуміло, що мультимедійні та Інтернет-технології мають суттєвий вплив на сучасного читача, оскільки різко знизилось бажання до читання, проте книга – це продукт матеріальний, що живе вічно, і потрібно все зробити, щоб її купував більший відсоток населення. Для цього необхідно суттєво поповнити бібліотечні фонди, книгарні; розробити сайти кожного видавництва чи поліграфічного підприємства з постійно оновленою каталогізацією нових видань, щоб читач зміг бачити нову інформацію, а не ту сторінку, на якій уже рік залишається все без змін, хоча у видавництві відбувається щомісячне поповнення. Необхідно постійно впливати і заохочувати споживачів новою інформацією, так би мовити “покласти їм на стіл”. Книгорозповсюджувачі не повинні сидіти на місці. Зважаючи на те, що зараз інформація працює в усіх ЗМІ, без ПР-повідомлення робота не буде дієвою.

Сьогодні, через надзвичайно високий рівень витрат на підготовку та виготовлення видавничої продукції, високі поштові та транспортні витрати, кредиторську заборгованість юридичних осіб видавничих підприємств, стан книговидання не швидко зміниться. За Концепцією [7] передбачено налагодження співпраці видавництв, поліграфічних підприємств, друкарень та бібліотек по всій території України, що сприятиме розвитку швидкої рекламної інформації про книгу.

Слід сказати, що для вирішення розв’язання видавничих проблем у Концепції пропонується: створення каталогу “Книги, що є в наявності та друкуються”, як це взято з прикладу на Заході під назвою “Books in Print”; захист інформації від утисків влади; створення нових робочих місць у видавничій сфері (як правило, один редактор працює в особі редактора та коректора, виконуючи функцію два в одному), а також спрямування світоглядного бачення громадян щодо національності та патріотизму.

Отже, вкрай важливим етапом у видавничі галузі є забезпечення поповнення обігових коштів та пошук інвесторів (спонсорів) із інших сфер бізнесу, щоб із їх допомогою вкласти гроші в українську книжку.

Аналізуючи сказане вище, можна констатувати необхідність формування системної класифікації виробничих та соціально-політичних причин, що зумовлюють стан видавничої діяльності в Україні, розкриття їх прямого та опосередкованого впливу на показники і як результат формулювання системних засад ефективності функціонування видавничої сфери.

Таким чином, головною умовою покращення діяльності видавничої сфери в Україні є впровадження системних засад у видавничо-поліграфічну сферу для формування національного інформаційного простору новітньої України, зокрема:

1. На основі дослідження стану та впливу сучасних засобів масової комунікації на інформаційну сферу українського суспільства запровадити системні засади, вже розроблені та впровадженні у європейських та світових державах профільного типу, а також у різних сферах людської діяльності, для забезпечення гарантії високої ефективності розвитку та діяльності видавничої сфери України.

2. Враховуючи те, що видавнича сфера набуває все більш яскраве вираження регіональності, необхідно інвестувати у видавничі проекти, спрямовані на інтенсифікацію розвитку регіонів, що дає можливість через засоби масової інформації реалізувати глибинну сутність власної географічної, етнографічної, культурної та історичної специфіки.

3. Впровадження новітніх інформаційних технологій на основі запровадження у видавничій сфері комп’ютерно-видавничо-поліграфічних систем і комплексів, здатних функціонувати у мережах за підтримки Інтернет-технологій та забезпечити випуск високоякісної кольорової (натурний відбиток) продукції накладом від одного відбитка до мільйона за технологією “Print-on-demand”, тобто в режимі реального часу. Таке вирішення задачі можливе за умов вкладення інвестицій у видавничу сферу як з боку держави, так і приватних структур. Крім цього необхідно змінити нормативно-правову базу на здатну стимулювати процес випуску української книги чи українських засобів масової інформації.

4. Розширити на державному рівні міжнародну співпрацю з регіонами тих чи інших держав у видавничо-поліграфічній сфері, що забезпечить доступ до громадських формальних і неформальних організацій при ЮНЕСКО та ООН.

5. Інтенсифікувати роботу, спрямовану на подальший розвиток співпраці видавництв, поліграфічних підприємств, друкарень і бібліотек по всій території України, створення комбінованих бібліотек, тобто залучення в бібліотечний фонд електронних носіїв інформації та як результат інтенсифікації розвитку швидкої реклами української книги чи ЗМІ. В якості рекламних засобів потрібно залучити: зовнішню, внутрішню та рекламу на електронних носіях і при цьому використовувати сучасні комп’ютерно-інтегровані видавничо-поліграфічні системи та комплекси, а також PR-технології.

6. Розширити дослідження над встановленням причинно-наслідкових зв’язків між соціально-політичним станом держави, видавничою сферою, культурно-просвітницькою діяльністю та процесом державотворення.

7. Встановити причинно-наслідкові зв’язки формування стану видавничої сфери, що стане основою для впровадження відповідних державних програм і проектів, спрямованих на розвиток видавничої діяльності в Україні.

Висновки.

На основі аналізу сучасного стану видавничої сфери в Україні було узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні підходи, типологію і видавничо-поліграфічні технології, що впливають на інтенсифікацію розвитку видавничо-поліграфічної діяльності України.

Запропонована модель сучасного комп’ютерно-інтегровано-поліграфічного комплексу, здатного забезпечити випуск українських ЗМІ та книг у режимі реального часу із використанням технології “Print-on-demand”, і як результат випускати друковані видання накладом від одного до мільйона, забезпечивши при цьому високу якість кольорової продукції. Такий підхід значно здешевлює друковане видання, забезпечуючи при цьому високу оперативність та якість випуску.

Досліджено стан функціонування україномовного ринку книги чи ЗМІ і показана політика правлячої політичної еліти сучасної української держави у сфері видавничої діяльності як складової частини національного інформаційно-комунікаційного менеджменту України, наведена непослідовність і несистемність державної політики у видавничій сфері. Проведений аналіз показав необхідність удосконалення нормативно-правової бази з метою забезпечення українській книзі та ЗМІ конкурентоздатності.

Встановлено, що подальший шлях розвитку видавничої сфери можливий за умов значного інвестування як із боку держави, так і приватної сфери. А також, враховуючи те, що видавнича сфера набирає ознак регіональності, необхідно забезпечити додаткове фінансування з боку місцевих органів самоврядування тощо.

Показано, що важливим чинником розвитку видавничої сфери в Україні є міжнародна інтеграція на рівні регіонів, громадських організацій при ЮНЕСКО, ООН тощо.