Сучасний стан книжкової торгівлі.

Створена раніше чітка система формування асортименту книготорговельних підприємств, що базувалась на замовленні видань за планами випуску видавництв, централізованій поставці книжок, чіткому визначенні питомої ваги кожного розділу літератури, в сучасних умовах зазнала значних змін. На формування асортименту книгарень впливають взаємовідносини з видавництвами та посередницькими підприємствами, відсутність налагодженої інформаційної системи про книжки, що вийшли з друку чи заплановані до випуску, досвід формування торговельного асортименту, економічні умови закупівлі книжковою торгівлею видавничої продукції (ціни, націнки, умови оплати), різке звуження випуску книжок в Україні.

До1991 року держава приділяла постійну увагу видавничій справі, щопроявлялось уприйнятті відповідних законів— «Книжкова торгівля єскладовою комуністичної роботи щодо виховання населення» (Постанова ЦККПРС «Про стан тазаходи покращення книжкової торгівлі» у1960р.), увідкритті книгарень нацентральних вулицях обласних центрів істолиці, анеліквідація книгарень іпродаж їхпід відкриття інших магазинів, якцеспостерігається насучасному етапі, удержавному замовленні видання літератури, яка впливала насвідомість, була необхідною для освіти, науки, культури, увиділенні значних бюджетних коштів для комплектування фондів масових бібліотек, анезведення їхнанівець, коли бібліотеки неотримують найнеобхіднішого роками.

Врезультаті відсутності продуманої державної політики стосовно видавничої справи,нерозуміння чиновниками того, щокнига— товар особливого роду, вУкраїні зменшилась кількість книг, щовидаються. Аценемогло непозначитись наасортиментній роботі книгарень ігуртовень. Зменшилась кількість книг, щопродаються вмагазині. Книгарні, вяких традиційно щороку васортименті було представлено по10тис.назв, змушені були вводити васортимент інші товари, щоб «вижити»вринкових умовах. Особливо постраждали спеціалізовані книгарні. Закрились книгарні підписних видань, книгарні, щоспеціалізувались напродажу політичної, науково-технічної, сільськогосподарської, дитячої книги, перестали існувати магазини «Книга-поштою».

Більше 70%книг, щовидані вобласних центрах недоходять досільського споживача, азалишаються там, девидані. Фактично відсутні суб’єкти видавничої справи вЖитомирській, Чернігівській, Закарпатській областях.

Різко зменшилась кількість книгарень (застатистичними даними їхкількість налічується до700), значна частина закрилась або перепрофілювалась іреалізує інші товари[24, c. 74-75].

Із13700 найменувань книг, щовидані вУкраїні 2003 року, більшу частину займає навчально-педагогічна література. Інші розділи втратили своє жанрове івидове різноманіття, щосвідчить про негативні духовні процеси, які відбуваються унашому суспільстві.

Книгарні стали приватними підприємствами. Нажаль, ценезавжди осередки культури, оскільки вумовах жорсткої реальності основною метою діяльності книгарні стає прибуток, часто залюбу ціну, так щокнигарні часто недовиховання культури ідуховності.

Змінилась система замовлення книгарень, втрачені кадри, які виїхали зкраїни чиперепрофілювались, різко зменшились засоби рекламної роботи,щозастосовується вкнигарнях, вминуле відійшла інформаційно-бібліографічна діяльність книгарні, чим вона вигідно відрізнялась від інших магазинів. Вцих умовах ледь животіють бібколектори, які немають можливості займатись пропагандою читання, бібліофільства, поширенням бібліографічних знань. Ценегативно впливає намолодь, напроведення нею свого вільного часу.

Поки відбувався розвал добре налагодженої системи книгопоширення івиникнення нових засад розповсюдження книги, спостерігалися значні економічні втрати. Незначна кількість книг, щовидавались вУкраїні, (менше як0,5книги надушу населення) призвели доактивного їхввезення з-за кордону, докупівлі українським населенням книг, виданих уРосії (приблизно на100 млн. дол. США щорічно). Цегроші, вивезені знашої країни. Більше того, цікниги часто обминають митні кордони ідержава від ввезення іреалізації книг зРосії немає жодного економічного зиску. Російські книги (у2003р.вийшло біля 700 млн. од.)часто дешевші, якісніше виконані, актуальніші затематикою, різноманітніші заасортиментом. Українські книги менш конкурентоспроможні порівняно зними ідорожчі, оскільки відсутність пільг воподаткуванні робить книгу недешевою, анацінки гуртовень ікнигарень щезбільшують ціну. Тому російську книжку купляють швидше, ніж українську. Звідси міф про «неможливість вУкраїні вижити книгарням, які реалізують українську книгу». Хоча приклад однієї зкращих книгарень України— «Української книги» (м.Львів), васортименті якої представлена виключно україномовна книга,говорить про інше. Книгарня нелише отримує прибутки, аєіцентром духовності, проводить презентації книги, має постійних покупців, щейвиграла протистояння з«МcDonald’s»,який хотів отримати їїприміщення для облаштування чергового ресторану. Вїїтоварообороті значне місце займає дрібний гурт, тобто продаж книг бібліотекам. Вкнигарні працюють фахівці, які нетільки мають вищу освіту, айвеликий досвід роботи, люблять ізнають книгу.

Українські книготорговельні підприємства івидавництва неберуть участі вміжнародних книжкових ярмарках. Україна усвіті асоціюється звідомими спортсменами чиспіваками. Про Україну зкниг незнає ніхто, тому щопоказати нічого. Мало видань іноземними мовами, щомалиб гідно представляти Україну.

Тому уявляється доцільним змінити ставлення держави докниги. Мова йде нелише про прийняття конструктивної законодавчої бази, зменшення податкового тиску накниготорговельні підприємства, але йіпро надання пільг книгарням ворендній платі заприміщення, сплаті комунальних послуг, перевезенні друкованої продукції, поштових пересиланнях, уволодінні статистичною інформацією про книгорозповсюдження врегіонах, впіднятті іміджу професії видавця чикнигаря, уформуванні моди начитання, збирання власних бібліотек, бобез книги, цивілізованого книговидання ікнигопоширення немає перспектив розвитку ніосвіта, нінаука, нівиробництво, нідержава вцілому[31, c. 10].

Книгарня – це посередник між видавцем та покупцем. Деякі керівники книжкових крамниць намагаються виграти на кількості проданих книг і для себе лишають незначний відсоток понад видавничу ціну, що дає можливість жити добре і видавцям, і книгарням. Інші ж – ставлять ціну мало не вдвічі більшу за видавничу, знаючи, що на будь-який товар є свій покупець, тільки треба зачекати, іноді – довго. Тому ціна книжки, коли та потрапляє до рук керівників книгарень, варіюється від мінімальної до непристойно великої, через що часто не має нічого спільного з реальною ціною на неї. Деякі видавництва для збільшення продажу і можливості надати свою продукцію читачам за найнижчими цінами звертають особливу увагу на відділ реалізації власної книжкової продукції.

Зараз абсолютно відсутня система підрахування і прогнозування випуску книжкової продукції загалом в Україні чи то з боку держави, чи з боку великих оптових фірм. Візьмемо, наприклад, літературу з психології: що сьогодні є на ринку, що потрібно споживачам – значення і цифра гіпотетичні. Навіть проаналізувавши прайс-листи відомих видавництв, точно відповісти не маємо можливості. Іноді відсутня книга, яка потрібна спеціалістам однієї галузі, а інша за редакцією різних авторів у декількох незначних варіантах виходить у різних видавництвах України майже одночасно. Суцільний хаос був на початку 90-х років, але згодом керівники видавництв зрозуміли, що в одну воду двічі не зайдеш, тому майже всі утворили відділи реалізації і почали потроху освоювати "дикий" на той час ринок. І хоча централізована система надавала б набагато більше переваг і можливостей (адже зараз важко знайти директора книгарні або бібліотеки, які б не зітхали і не жалкували за повним каталогом всіх видань, що виходять в Україні бодай за рік, не кажучи вже про квартал чи місяць), все ж свій відділ маркетингу і збуту – сьогодні найкращий вихід із ситуації для всіх видавництв, що прагнуть вижити на ринку.

Представлення власного асортименту безпосередньо до уваги покупців, тобто на полицях, як у справжній крамниці, має декілька переваг – це і презентування власної продукції в повному обсязі, а отже можливість продавати і оптом і вроздріб; і продаж за власними цінами, уникаючи послуг посередників, що дає перевагу перед книжковими магазинами та ін.[33, c. 26-27]

За період становлення Незалежності книжковий ринок зазнав численних та значних трансформацій, періодів активного прогресу та регресії. Економічна криза в країні за перше півріччя поточного року суттєво змінила картину розвитку книжкової галузі загалом та критично вплинула на окремі її напрямки.

За даними опитування видавців, що проводилось Українською Асоціацією видавців та книгорозповсюджувачів на кінець лютого 2009 року більшість видавництв пішли шляхом скорочення як кількості нових назв, так і середнього накладу. Середні показники цих скорочень складають відповідно 60—65 % за назвами і 48—50 % за накладами.

Утім, спостерігаються й цікаві тенденції. При основній масі показників, які символізують зменшення виробництва книжок, у 75 % опитаних керівників видавництв обсяги відвантаження продукції у роздрібну та гуртову торгівлю зі складу залишилися на попередньому рівні, а у 10 % видавництв навіть суттєво зросли.

У першу чергу цей "феномен" в умовах загальної кризової ситуації пов’язується з різким зниженням імпорту російської книги і значним зростанням, порівняно з українською, її вартості. Намагаючись не зменшити асортиментну пропозицію, книжкова торгівля збільшила запит на літературу вітчизняного виробництва. Тобто нині відбувається "вимивання" з видавництв товарної маси без відповідного її оновлення і поповнення.

Мережа книгорозповсюдження Харківщини постійно розширюється. На базі колишнього Облкниготоргу існує колективне підприємство „Харківкнига”, що має 7 магазинів у Харкові та 4 у райцентрах. Протягом останніх років підприємство значно збільшило обсяг реалізації видань українською мовою, який становить близько 60% в загальному товарообігу.

За останні п’ять років кількість книжкових магазинів у області зросла з 14 до 90. П’ять з них перебувають у державній та комунальній власності, решта – у приватній та колективній. Створені нові книжкові магазини та відділи різних форм власності в усіх райцентрах. Свої фірмові магазини мають книжкові фабрики „Глобус” та ім. М.В. Фрунзе і ряд видавництв, такі як „Ранок”, „Світ дитинства”, „Навчальна книга”, „Фактор”, „Фоліо”. Інші видавництва здійснюють продаж літератури безпосередньо в офісі. Видавництва „Фоліо” та „Клуб сімейного дозвілля” задовольняють попит населення на книги за схемою „Книга – поштою”. Видавництвом „Консул“ відкритий Інтернет-магазин „Правова література”[32, c. 4-5].