Сучасні соціологічні дослідження книги і читача

У складних соціально - економічних умовах, в яких знаходиться наша держава, все більш постає питання про самореалізацію кожної людини. Для цього їй потрібні глибокі знання як професійні, так і загальноосвітні, розвинутий інтелект, широкий світогляд, вольові якості, комунікативна компетентність тощо. Одним із головних засобів розвитку особи, її інтелекту, культури, здобуття і поглиблення знань – є читання.
Проте в останні роки можна спостерігати протиріччя між соціальною потребою у високоосвічених, грамотних людях і тотальним зниженням читацької активності.
Криза читання спостерігається не лише в Україні. В багатьох, навіть, розвинутих країнах світу відбувається зниження інтересу населення до друкованої продукції. В зв’язку з цим, в Німеччині, Франції, Великій Британії, Нідерландах та інших країнах Європи прийняті Національні програми, спрямовані на розв’язання цієї проблеми. А в спеціальній державній програмі США, зокрема, підкреслено: «для збереження і розвитку американської демократії необхідно терміново перетворити Америку в націю читачів».
На жаль, в Україні поки що не прийнято відповідних програм. Проте кризовий стан книговидання, книгозабезпечення, і разом з тим, читання широко обговорюється під час семінарів, «круглих столів», які організовуються в рамках щорічних виставок-ярмарків та Міжнародних фестивалів книговидавців і книгорозповсюджувачів. Навіть, якщо в останні роки і збільшується число видань, проте це не означає, що простий пересічний громадянин може дозволити собі придбати потрібну книгу, так як друкована продукція є дорогою.
На читання впливають економічні та соціокультурні фактори: технічний рівень розвитку суспільства, стан видавничої справи, книжкової торгівлі, бібліотечної справи, рівень освіти, наявність вільного часу.
Однією з причин зниження читання в наш час вважається широке розповсюдження аудіовізуальних засобів масової комунікації – телебачення, радіо, комп’ютерної техніки.
Сучасні аспекти теорії психології читача і читання в Україні в основному вивчаються шляхом проведення різноманітних досліджень, опитувань, аналізів бібліотечних матеріалів та ін.
За підсумками масштабних соціологічних опитувань, здійснених Інститутом соціології НАН України, виявилось, що у структурі дозвілля населення України перше місце посідають їхні контакти із мас-медіа (телебачення, радіо, преса).
Таким чином, перегляд телепередач став нібито обов’язковим елементом життєдіяльності сучасної людини. Можна сказати, що відбувається становлення екранної культури.
З кожним роком зростає кількість (особливо серед дітей і підлітків) тих, які вільний час проводять біля комп’ютера. Вони вважають читання менш престижним заняттям, ніж робота з комп’ютером.
На сьогодні, нажаль, відсутні комплексні дослідження як психологічні, так і соціологічні, що дозволили б нам окреслити коло проблем, що виникають у зв’язку з такою формою сприйняття тексту. Проте найчастіше молодь пов’язує комп’ютер не із зручністю, швидкістю отримання потрібної інформації, а дивиться на нього як на один із засобів розваги, проведення дозвілля.
Проблеми читання дітей та підлітків їхні потреби і запити, смаки та уподобання, мотиви звернення до книги та бібліотеки аналізують в роботах Т. Долбенко, Л. Драп люк, М.Зніщенко, В. Медведєв, Т. Петелько, О. Прядко, Т. Пилипенко та інші.
Останніми роками читання перестає бути пріоритетним заняттям, свідченням високої духовної культури і набуває певних нових, своєрідних ознак. В уподобаннях сучасного читача домінує компенсаторно – розважальна література, що набуває широкого розповсюдження. Значна частина читацького загалу демонструє свою прихильність до «легкої» книги, книги «для відпочинку», тобто більшість читачів звертається до літератури з метою психологічного захисту, зняття напруження.
Характерною особливістю нинішнього читання є зростання попиту на навчальну, довідкову та нормативно – правову літературу. Найчисленнішими і найактивнішими читачами цієї літератури є молодь, що навчається (школярі, ліцеїсти, студенти). Зокрема, в бібліотеках вони складають до 70% читачів. Соціологічні дослідження свідчать, що ставлення до навчання, особливо студентів, ліцеїстів стало серйознішим і відповідальнішим. Адже свій майбутній добробут вони тісно пов’язують з освітою. Тобто вибір літератури диктується суто прагматичною метою – навчанням. Звідси – читання навчальної, наукової літератури і зниження інтересу до читання «для душі», загального, духовного розвитку, підвищення культурного рівня особистості. Така однобічність спричинила обмеження попиту на художню літературу – читають лише ті твори, які передбачені навчальною програмою.
Значний вплив на читання має стан бібліотечної справи в країні, адже одним із основних джерел отримання інформації залишаються бібліотеки.
Мотивом звернення людини до бібліотеки є потреба в інформації, що виникає у зв’язку з навчанням, науковою і професійною діяльністю, побутом, організацією дозвілля тощо. Соціологічні дослідження свідчать, що перше місце серед мотивів посідає нормативно – прагматичне читання, тобто читання, пов’язане з навчанням. Значне місце серед цих мотивів займає дозвілля, розважальні мотиви. Особливо виявляється цей мотив серед молоді.
Для такої великої за обсягом категорії читачів, як службовці, читання. Покликане зняти напруження, дещо «розвіятись». це читання детективів, історичних романів, а також мемуарної літератури. Ця категорія не відзначається великою читацькою активністю. Додаткова робота, напруженість. Невизначеність майбутнього, відсутність стабільності не сприяють мотивам звернення до бібліотеки. Слід підкреслити розмаїтість мотивів відвідування бібліотек у різних соціальних груп населення. Так, домогосподарок, здебільшого цікавить література побутового характеру з питань охорони здоров’я, профілактики та лікування захворювань, виховання дітей, ведення домашнього господарства, будування та ремонту житла, пошиття одягу, господарювання на присадибних ділянках, дачах тощо. Одним з мотивів звернення до бібліотеки в пенсіонерів, людей похилого віку є, крім читання періодичних видань, публіцистики, мемуарної літератури, потреба в спілкуванні.
На мотиви відвідування бібліотеки впливають соціально – психологічні фактори. Чільне місце тут належить настанові на відвідування бібліотеки. Вона формується всім способом життя – сімейним читанням, кількістю книжок вдома, умовами для читання, звичкою відвідувати бібліотеку з дитинства.
Нині відбуваються серйозні зміни у світі книг та читання.
Якщо раніше воно для багатьох було напруженою працею, то нині стає супровідним заняттям, найчастіше, і ми це поміча­ємо, міське населення читає в транспорті — по дорозі на роботу і з роботи, під час прогулянок, обідів, під час роботи тощо. Інтерес до «серйозної» літератури, в основному залишається у студент­ської молоді та науковців.
Усе більше читання задовольняє не естетичні потреби, а інформаційно-прагматичні. Розповсюдження нових технологій також призводить до зниження читацької активності. Проте най­головнішим фактором, що зумовив зміни в обсязі та інтенсивності читання, є соціально-економічний стан держави.
Фахівцями соціологічної служби Державної бібліотеки України було проведено дослідження яке дало цінну соціологічну інформацію. Вибірково було охопле­но 6500 осіб, які репрезентували всі соціальні та вікові групи читачів з 25 районних, міських і сільських бібліотек Івано-Франківської, Лугансь­кої, Миколаївської, Тернопільської, Хмельниць­кої та Черкаської областей. Згідно з методикою дослідження застосовано наукові методи: опиту­вання, спостереження, аналіз читацьких формулярів, інформаційних і статистичних звітів бібліотек.
У процесі аналізу одержаних даних та підведення підсумків дослідження було здійснено спробу з'ясувати соціально-психологічні чинники сучас­ного читання: ціннісні орієнтації читача, його ставлення до читання, мотиви вибору книги, чи­тацькі інтереси, уподобання, ставлення до бібліотеки, читацька поведінка.
Відомо, що читання, яке розвиваючи інтелект, духовність та культуру конкретної людини, є склад­ним процесом, що відображає та зумовлює рівень
соціально – економічного розвитку суспільства. Різні читачі прагнуть досягти читанням певної мети, тому й оцінюють його неоднаково.
Що ж таке читання в житті сучасної людини, зокрема мешканця сіл і невеликих міст? Найбільша кількість читачів (40,5%) вважає, що це - непога­ний засіб для проведення дозвілля. Для фахівців-бібліотекарів такий погляд був дещо несподіваним. Адже логічно було б припустити, що в житті людини читання передусім - один із важливих засобів самовдосконалення. Саме цей варіант відповіді мав бути на першому місці, а не на другому. Але це - точка зору бібліотекаря, в якій проявляється професійне ставлення до читання.
Очевидно, що в мотивації читання доволі сильні релаксаційні орієнтації (непоганий засіб для про­ведення дозвілля). Тому масова бібліотека повинна розглядатися як соціальний інститут, покликаний забезпечити проведення вільного часу жителів невеликих міст і сіл.
Для багатьох опитаних (21,2%) читання - джерело нових знань, необхідних для спілкування.
Прислухаємося до цієї думки. З погляду психо­логії читання - процес глибоко особистий, що ґрунтується на індивідуальному сприйнятті прочитаного. Одна й та ж книга може викликати у різних читачів неоднакові думки й почуття. По-різному оцінюються історичні факти та літературні твори. В результаті з'являється потреба обговори­ти прочитане, осмислити нову інформацію, поділитися з кимось своїми думками, поспереча­тися. Співбесідниками найчастіше стають друзі, знайомі, співробітники.
Зазначимо, що обговорення прочитаного - доволі сильний стимул розвитку сучасної людини, ефективний засіб для її самоствердження як осо­бистості. Потреба в спілкуванні виникає майже в усіх читачів, проте її інтенсивність різна. Вона зумовлена статусом і місцем, яке займає людина в суспільстві, колективі чи сім'ї.
Визнаючи книгу як засіб соціального спілкування, необхідно підкреслити важливість у цьому процесі ролі бібліотекаря. Але чи завжди він готовий бути учасником бесіди про прочитане, цікавим співрозмовником, досвідченим порадни­ком? Чи здатний задовольнити підвищену потре­бу читачів у спілкуванні?
Ось що показали результати дослідження, про­веденого фахівцями Державного інституту культу­ри в Бєларусі: тут читачі свою потребу в спілкуванні з бібліотекарем задовольняють тільки на 20%, а самого бібліотекаря цікавим співбесідником у ро­змові про книгу визнали тільки 5% опитаних.
Ймовірно, що такі проблеми існують і в Україні.
Тільки високий духовний та інтелектуальний потенціал працівників бібліотеки зробить її цен­тром читацького спілкування, тим духовним сере­довищем, в якому формується особистість.
Значна кількість опитаних вважає читання засобом відійти від повсякденних життєвих про­блем і знайти душевне заспокоєння, що цілком закономірно при існуючому соціальному напру­женні.
14,6% читачів намагаються за допомогою кни­ги збагатити свій життєвий досвід, 10,9% - знайти відповідь на питання дійсності.
Можливо, що ці відповіді дали читачі, життєві устої яких формувалися під впливом кращих зразків літературної класики. Умовно цю групу можна визначити як «читачі-оптимісти».
На жаль, доводиться констатувати, що є люди, які відповідають так: «Читання - не завжди виправдана трата часу, про те ж саме можна дізнатися
із телепередач чи радіо». Кількість подібних відповідей незначна (2,8%), і все ж це - ознаки низької свідомості або й духовного зубожіння певної частини населення. Наявність таких тенденцій бібліотекарі обов'язково повинні враховувати.
Увага до соціально-психологічних аспектів осо­бистості читача зумовила необхідність вивчення його поведінки в бібліотеці. Як вибирається книга? Про це запитували і читачів, і бібліотекарів. З'ясувалося, що думки перших і других значно відрізняються. Так, читачі вважають, що 45% з них звертаються за допомогою до бібліотекаря, а 34% - віддають перевагу самостійному пошуку книг у фонді бібліотеки. А на думку бібліотекарів, зверта­ються за допомогою 80% читачів і тільки 12% вибирають книги самостійно. Отже, наявні пере­вищення оцінки бібліотекарем своєї ролі в бібліотечному процесі і недооцінка рівня сучасно­го читача. Очевидно, настав час, коли бібліотекарі повинні відмовитися від архаїчної ролі керівника читання і наставника, бо для сьогоднішніх читачів таке ставлення образливе.
Серед психологічних проблем читання одна з найважливіших - вивчення мотивів звернення до книги. Результати дослідження свідчать: до читан­ня спонукає інтерес до теми та автора, проведення дозвілля, навчання. Ці мотиви значно переважа­ють інші, органічно доповнюючи один одного. Вони і є тією спрямовуючою силою, яка змушує людину йти до бібліотеки, стимулює до читання.
Слід підкреслити, що сучасний читацький за­пит жителів невеликого міста чи села - переважно конкретний запит на книгу (80%), рідше - тема­тичний (15%). Людина іде в бібліотеку цілеспрямовано, чітко знаючи, яке видання вона хоче одержати. Невизначений запит виявився тільки у 5% опитаних.
Результати дослідження читацької поведінки, мотивів запитів і конкретизація їх показують, що потреби читача, його позиція щодо читання, бібліотеки змінилися. Це зумовлює новий тип взаємовідносин «читач - бібліотекар», який базується на рівноправності партнерів з читання і спілкування.
Особистість читача формує соціальна дійсність.
Дослідження зафіксувало підвищення читацького інтересу до української літератури, передусім до книг з історії України, мемуарної, художньої літератури. Цей інтерес відображає соціальне й інтелектуальне пробудження суспільства, що неможливе без вивчення та переосмислення нашої історії.
Досить цікаву інформацію дав аналіз читацьких формулярів. З'ясувалося, що читання художньої літератури зменшилося на 99 с. Очевидно, сплеск інтересу до художньої літератури, яка не могла бути видана на руки за часів тоталітарної держави, вже минув. У читанні ху­дожньої літератури поменшала питома вага російської, зарубіжної і, особливо, літератури народів колишнього Союзу. Збільшилась - української. Зріс інтерес до науково-популярної літератури. Отже, читацькі інтереси змінюються і пріоритети в читанні відображають складні проце­си розвитку суспільства.
Ціннісні орієнтації читача нерідко стимулюють його до дії. Відомо, книжкові фонди бібліотек не відповідають сучасним читацьким потребам, Що ж робить читач, який не знайшов потрібної йому книги у бібліотеці? Відповіді читачів на це запи­тання дали підставу умовно поділити їх на «актив­них» і «пасивних». «Активні» читачі (60% опита­них) продовжують шукати потрібну їм книгу. «Пасивні» (40%) припиняють пошуки, погоджую­чись з існуючою ситуацією. Коли «активних» читачів запитали, як все-таки вони задовольняють свої потреби в книгах, то кожен другий відповів, що звертається в домашні бібліотеки друзів, знай­омих, а кожен третій назвав книгарню. Отже, приватні книжкові зібрання є тим джерелом, яке найчастіше використовується читачами для задо­волення своїх запитів. Водночас сучасний читач невеликого міста чи села прагне придбати необхідні йому книги і поповнити свої власні збірки.
Дослідження проблем мотивації читання виявило й читацьке ставлення до бібліотек.
Загальний фон відповідей, одержаний за допомогою анкетування, засвідчив доволі доброзичливе ставлення до них і в цілому оптимістичний настрій респондентів (незадовільно роботу бібліотек оцінили 5% опитаних). Найбільші претензії мають читачі до фондів. Так, більшість респондентів відзначили, що потрібних їм книг у бібліотеках недостатньо, 6% категорично відповіли, що необхідних книг майже нема. 39% читачів масових бібліотек задоволені книжковими фондами.
Можна зробити висновок, що значну частину читацької аудиторії бібліотечні книжкові фонди не задовольняють. Це - реальна оцінка сьогоднішнього стану бібліотек та їх можливостей щодо забезпе­чення читацьких потреб.
Аналіз відповідей читачів показав, що респон­денти чітко поділяються на тих, хто лише відповідав на питання анкети, і тих, хто хотів висловити свої думки, запропонувати своє бачення бібліотечних проблем та шляхи їх розв'язання. Частка других не перевищує 10%, проте їхні відповіді свідчать про те, що доля нашої культури, зокрема бібліотек, глибоко турбує читачів.
Позиції читачів доволі принципові. На думку одних, необхідно зобов'язати бібліотеки активно пропагувати українську літературу, бібліотекарі повинні спілкуватися з відвідувачами тільки українською мовою. Інші респонденти хотіли б бачити сучасну бібліотеку центром відродження і консолідації національної культури. Читачі радять бібліотекарям вивчати українську мову, літературу, народні традиції, фольклор. Проведене дослідження доводить, що соціально-психологічні фактори читання зумовлені загальним поступом культури, процесами національного і духовного відродження, а вивчення цих факторів дає змогу глибше зрозуміти сутність сучасного читача і його потреби.
З метою вивчення читацьких інтересів у молоді, зокрема такої її категорії, як учні старших класів спеціалізованих шкіл, Київським державним інститутом культури було проведено спеціальне дослідження у ряді навчальних закладів м. Києва. Дослідники виходили з того, що учнівська молодь повинна володіти не тільки відповідним обсягом знань й
інформації з літератури, а й певними навичками її оцінки, аналізу, систематизації, вміннями застосовувати знання з прочитаного на практиці. Все це є невід'ємною складовою такого об'ємного поняття як читацька культура.
Питання анкети були складені таким чином, щоб з відповідей можна було одержати дані про читацькі інтереси, кругозір, смаки та потреби молодих людей, їх прагнення до участі у літературній діяльності. Звідси і встановлення певних рівней читацької культури старшокласників, яких тестували.
Учні спеціалізованих шкіл, що були визначені як найбільш художньо розвинені (15% від загального числа опитаних), віддали перевагу літературі історичного та філософського змісту (54,3%). За результатами анкетування їх увагу привернули такі твори, як "Плаха" Ч.Айтматова, 'Майстер і Маргарита" М.Булгакова, "Самопізнання" М.Бердяєва. У той же час 23% респондентів, що були віднесені до цього ж рівня читацької культури, віддали перевагу фантастичній та науково-пригодницькій літературі. Вони виділили ті твори, що визначаються науковістю, написані високохудожньою літературною мовою. Зокрема, дуже високу оцінку отримав твір Т. де Шардена "Плавання Тура Хейєрдала на "Тигрисі". З числа всіх опитаних художньо розвинених респондентів 16,9% виявили бажання читати літературу зі складною фабулою сюжету, з елементами гумору й сатири, з установкою на напружену інтелектуальну діяльність. У той же час такі твори, як "Хрещений батько" та "Спрут" Ж.Пьюзо, "Сувенір із клуба мушкетерів" Д.Чейза, одержали найнижчий рейтінг у шкалі відповідей і були оцінені як "бульварна" література.
Художньо розвинених респондентів визначає прагнення до здійснення практичної літературної діяльності з позицій "критика-теоретика". Це виявляється у пошуку загальних принципів і законів, що стоять за окремими фактами, що взяті з того чи іншого твору, складної аналітико-синтетичної діяльності мислення (судження, оціночне ставлення до творів, доказовість висновків та ін), спроможності до співтворчості з автором.
Характеризуючи діяльність як "критично-теоретична", відомий дослідник М.Бахтін під цим розумів специфічний діалог між автором і читачем, що опосередковується через художній текст.
На наш погляд, позиція, "критика-теоретика" забезпечується творчим переосмисленням художнього тексту, наявністю чіткої світоглядної позиції, відповідно до цього — оцінки змісту і форми твору, глибокими знаннями з теорії літератури і обізнаністю з шедеврами світового мистецтва, спрямуванням на дослідницьку роботу.
Бесіди з художньо розвиненими респондентами засвідчили у них певний досвід оцінної діяльності. Так, у творі "Культура і духовне відродження"
О.Меня старшокласники відзначили широту охоплення подій, звернення до історичного аналізу фактів з позицій сьогодння. Вони в змозі були зробити аналіз художнього мовлення письменника, його світосприймання, розуміння ним сенсу життя. "Самопізнання" М.Бердяєва ця категорія респондентів оцінила крізь "світ митця". Їм вдалося простежити особливості світогляду письменника, проникнути у смисловий контекст твору, у "філософію творчості" автора.
Результати опитування художньо розвинутих респондентів зафіксували широке коло літературних уподобань старшокласників, У той же час виразно виявились прогалини у знаннях з національної народної творчості, у читанні літератури сучасних вітчизняних авторів, а також недостатня інформованість про літературу української діаспори. Це дало можливість розробити перспективну програму роботи з цією категорією читацької аудиторії, основне місце в якій відводилось залученню старшокласників до науково пошукової роботи, підготовки аналітичних матеріалів, оперативної інформації, написання рефератів, присвячених творчості класиків української Літератури, представників діаспори й "андерграунду", тобто всього того, що було штучно вилучено з кола читання більшості читацької громади.
Значна кількість респондентів була віднесена нами до категорії читачів з низьким рівнем "критично-теоретичної" діяльності. Оцінюючи складні літературні твори, особливо ті, що мають філософсько-психологічний характер, 40,7% опитаних підійшли до них дещо поверхово. Так, у творі "Майстер і Маргарита" М.Булгакова увагу читачів у першу чергу привернув захоплюючий сюжет з курйозними ситуаціями, що відбуваються з головними героями твору. А у творі Б.Пастернака "Доктор Живаго" визначена нами категорія респондентів не спроможна була розкрити для себе багатства писемної мови автора, ті знання, норми, цінності, почуття й традиції, що закладені в ній.
Добре ознайомлені з творами шкільної програми І. Франка "Украдене щастя", І. Котляревського "Енеїда", І.Карпенка-Карого "Сто тисяч", "Хазяїн" та іншими старшокласники не змогли піднятися на висоту
психологічного сприйняття їх з позицій сьогоднішнього прочитання, дати ґрунтовний аналіз стильової манери оповіді письменників.
Педагогічно доцільно проводити з читачами, у яких недостатньо розвинені навички і вміння "критично-теоретичної" діяльності,
індивідуальні консультації, присвячувати спеціальні години з організації науково-пошукової діяльності, зокрема у галузі літературознавчих досліджень, прилучати їх до творчої діяльності через написання гумористичних оповідань, віршів, рецензій на окремі твори сучасних авторів, підготовку випуску шкільних газет та літературних журналів.
Як свідчать результати дослідження, основний контингент учнівської молоді виявив інтерес до участі у літературних гуртках та факультативах, до таких заходів, як виставки нових книжкових надходжень, авторські літературні вечори, дні інформації про нові видання та надходження літератури.
Відповідно до інтересів учнівської молоді спеціалізованих шкіл можна запропонувати ввести до навчального плану факультативи "Довідково-
бібліографічна робота" та "Мистецтво книги" (рідкісна книга, спеціальні колекції тощо).
Також доцільно постійно проводити заміри читацьких інтересів, прогнозувати їх розвиток з метою здійснення педагогічного керівництва читанням учнівської молоді.
Уміння читати газети і журнали на сьогоднішній день набуває великого значення. З великої кількості інформації необхідно вміти вибрати найбільш важливу і суттєву, проаналізувати її, виробити свою думку, а при необхідності - обгрунтовано відстояти її. Таке ставлення до періодики дозволяє бути у центрі подій, аргументовано стверджувати свої світоглядні позиції.
Визначаючи ядро газет та журналів, що регулярно читаються респондентами, ми виходили з положення про те, що періодика, до якої учні найчастіше
звертаються, найбільш відповідає рівню інтересів, потреб та смаків старшокласників, що навчаються у спеціалізованих школах. Було виявлено, що більшість учнів природничо-наукового ліцею №145 м. Києва
основну перевагу віддають читанню журналів вузько­-спеціального профілю (67,3%), таких як: "Вісник зоології", "Біофізика". Особливий інтерес для них
також представляють журнали суспільно-політичного напряму: "Державність", "Віче" тощо. Їх цікавлять рубрики, де висвітлюються повідомлення про нові відкриття в галузі науки і техніки, космонавтики,
медицини, а також різноманітні історичні та політичні події і факти. Серед улюблених газетних видань: "Киевские ведомости", "Интересная газета",
Независемость", "Ведомости Дейли", "Аргументи и фактьі", "Sрееd-ИНФО", "КП", "Спорт-експресс" тощо. В учнів гуманітарного ліцею та шкіл мистецького напряму було виявлено переважний інтерес до читання
журналів суспільно-політичного та мистецько - художнього напрямків, а також літературних журналів, присвячених розвитку української культури
(58,9%). Зокрема, особливою популярністю у цієї категорії респондентів користуються такі журнальні видання, як "Космополитен", "Український світ", "Україна", "Індоєвропа". А серед газет "Киевские ведомости", "Аргументи и фактьі", "Мегаполис-экспресс", "Всеукраинские ведомости",
"Нсзависимость", "Интересная газета", "Бульвар", "Культура і життя", "Урядовий кур'єр", "Літературна Україна", "Sрееd-ИНФО".
Постійне надходження інформації про читацькі інтереси учнівської молоді спеціалізованих шкіл повинно вносити відповідні корективи щодо створення колекції книжок шкільних бібліотек, списку періодичних видань, що надходять до фондів бібліотек, впливати на зміст навчання, зробити для учнів заняття більш результативними. Робота шкільних бібліотек повинна задовольняти різноманітні інтереси учнів, розширювати і поглиблювати світогляд молоді
Про кризу читання заявляти дещо некоректно, але слід пам’ятати – втрата знання чи обмеження його отримання веде до зниження інтелектуального потенціалу нації та гальмування або повного припинення розвитку суспільства.