Виокремлення сегментів за технологічною ознакою

Еволюційний характер розвитку мереж, на відміну від бурхливого розвитку технологій передавання даних, які забезпечують різноманіття варіантів реалізації функції транспорту інформаційних потоків, надав можливість розглядати телекомунікаційну мережу як сукупність сегментів, різниця між якими зумовлена телекомунікаційними технологіями, застосованими в них. Причому розміри таких сегментів можуть досягати масштабів LAN, MAN, WAN мереж.

Визначаючи сегменти за ознаками телекомунікаційної технології, вживають поняття, яке пов’язано з назвою відповідного технологічного стандарту або протоколу, наприклад, «мережа Ethernet», «мережа ISDN», «мережа АТМ», «мережа SDH», «IP–мережа» та ін.

Принцип технологічної однорідності дозволяє виокремлення сегментів, до яких вживається термін «хмара».

Хмара – це територіальна телекомунікаційна мережа з однорідними зовнішніми інтерфейсами, внутрішня будова якої при організації через неї транспортування інформаційних потоків не деталізується і не розглядається.

Цей термін зазвичай вживається в контексті опису схем взаємодії двох і більше віддалених локальних мереж через телекомунікаційні мережі операторів. Прикладом цього є корпоративна мережа, в якій мережі центральної штабквартири та філій об'єднуються за допомогою зовнішніх телекомунікацій.

35. Поняття процесу операційної системи як одиниці виконання. Фізична суть образу зображення процесу, його вміст. Структура блоку процесу, що керує. Можливі полягання достатки процесу в операційній системі і події, що ініціюють переходи в рамках у рамках безлічі таких станів достатків.

Процесс это некоторая совокупность набора исполняющихся команд, ассоциированных с ним ресурсов (выделенная для исполнения память или адресное пространство, стеки, используемые файлы и устройства ввода-вывода и т. д.) и текущий момента его выполнения (значения регистров, программного счетчика, состояние стека и значения переменных), находящаяся под управлением операционной системы.

Все, что выполняется в вычислительных системах организовано как набор процессов. На однопроцессорной компьютерной системе в каждый момент времени может исполняться только один процесс. Для мультипрограммных вычислительных систем псевдопараллельная обработка нескольких процессов достигается с помощью переключения процессора с одного процесса на другой. Пока один процесс выполняется, остальные ждут своей очереди на получение процессора.

Для того чтобы операционная система могла выполнять операции над процессами, каждый процесс представляется в ней некоторой структурой данных. Эта структура содержит информацию, специфическую для данного процесса:

• состояние, в котором находится процесс;

• программный счетчик процесса или, другими словами, адрес команды, которая должна быть выполнена для него следующей;

• содержимое регистров процессора;

• данные, необходимые для планирования использования процессора и управления памятью (приоритет процесса, размер и расположение адресного пространства и т. д.);

• учетные данные (идентификационный номер процесса, какой пользователь инициировал его работу, общее время использования процессора данным процессом и т. д.);

• информацию об устройствах ввода-вывода, связанных с процессом (например, какие устройства закреплены за процессом, таблицу открытых файлов);