Фізико–географічна характеристика досліджуваної території.

Виживання видів в умовах змінених антропогенних ландшафтів в великій мірі залежить від їх пластичності, а також від спільного впливу факторів – абіотичних, біотичних та антропогенних. Серед останніх: абіотичні фактори посилюють або послаблюють захисні умови території по відношенню до виду; біотичні – забезпечують захисні умови та кормову базу; антропогенні, в залежності від направленості підсилюють або послаблюють два попередні фактори.

Фізико–географічна характеристика Поділля. Сукупність дії факторів визначаються географічним положенням тієї чи іншої території.

Розташування території Вінницької області в межах Правобережного Лісостепу створює сприятливі передумови для мешкання цілого ряду видів.

Територія області порізана в меридіональному напрямку долинами річок, що відносяться до басейну Південного Бугу, Дністра та Дніпра [2, 27].

Ландшафтні комплекси області зазнали значних змін під впливом господарської діяльності людини. Згідно із правилом біогеоморфологічної відповідності, за рівності інших умов (вік, географічне положення, клімат) чим складніший та різноманітніший рельєф, тим багатша видова насиченість флори та фауни, різноманітніша та складніша структура біоценотичного покриву. Це правило справджується по відношенню до біоценозів досліджуваної території.

У результаті такого поєднання сприятливих абіотичних умов рослинність і тваринний світ річкових долин значно багатші та різноманітніші, ніж на вододілах [74].

Клімат досліджуваної території помірно–континентальний, вологий з довгим, теплим літом і короткою, м’якою зимою.

Середня річна температура повітря коливається в діапазоні 7,6–8,1⁰С і змінюється з півночі на південь. Середні температури січня – 4,0–4,5°С, липня +19,5–+20,5°С. Абсолютний мінімум температури повітря складає - 32⁰С, абсолютний максимум – +40⁰С.

Стійке живлення річок підтримується за рахунок підземних вод.

Значні площі по долинах річок займають штучні лісові насадження. Значні лісові урочища зустрічаються лише на півночі та центрі області.

Лучна рослинність поширена у річкових долинах, на крутосхилах, у заплавах і балках.

Водна рослинність області притаманна річкам і штучним водоймам (ставкам, копанкам, озерам кар’єрів).

Протягом ХХ–го століття досліджувана територія зазнала значного антропогенного впливу. Це призвело до зникнення частини видів тварин, інші види почали зустрічатися рідко. Їх місце в біоценозах зайняли види–синантропи, що добре адаптовані до умов антропогенних ландшафтів.

Слід зауважити, що природні біоценози зустрічаються переважно по долинах річок. Незважаючи на складність рельєфу (значна крутизна схилів, вертикальні відслонення, виходи кристалічних порід на поверхню) долини річок зазнали значного антропогенного впливу. Тому в багатьох місцях екосистеми трансформовані і фрагментовані. Проте різна експозиція схилів, специфічні мікрокліматичні умови по долинах річок, різний гідрохімічний режим по висоті схилів створює значне різноманіття біоценозів. В таких місцях найбільше збереглись водно–болотні та лучно–степові біоценози [32].

Наше дослідження проводилось на річці Чапля Вінницького району.

Річка Чапля – ліва притока Південного Бугу завдовжки 11,5км. Бере початок з джерела східніше села Майдан–Чапельський Вінницького району Вінницької області. Похил річки – близько 0,2 м/км. Басейн має форму неправильного овалу, аси­метричний, завдовжки 15 км і завширшки до 1,5 км. Поверхня його рівнинна. На схилах долини часто зустрічаються яри і балки, а 15%її території займають ліси (дуб, граб, ясен тощо). Річище помірно звивисте, завширшки від 3 до 10м, а завглибшки від 0,2 до 1,5м. Швидкість течії невелика. Дно нерівне, мулисто–піщане. Двобічна заплава вкрита лучною рослинністю, є ряд ставків. Річка живиться підземними джерелами невеликими притоками, а також талими водами. Вода використовується для технічного водопостачання; в ставках – рибництво. На річці розташовані села: Майдан–Чапельський, Парпуровці, Лука–Мелешківська, Тютьки, Прибузьке [27, 32].