Особливості будови статевих органів самки

Органи розмноження самки (organa genitalia millіеbrа) складаються з правого і лівого яєчників і двох яйцепроводів (Рис. 1.5.). Кожен яєчник (ovarium) являє собою тіло, підвішене на особливій брижі (mesovarium), з черевної сторони по відношенню до нирок. Зовні яєчник нагадує віяло з багатьма складками, бо його бічний край у багато разів перевершує по довжині серединний. Всередині яєчника є щілиноподібна порожнина, заповнена особливою рідиною і поділена поперечними перегородками на 6–7 ізольованих кишень. Розміри яєчника різко відрізняються в залежності від пори року. Після кладки він найменший, а восени і особливо навесні (у трав'яної жаби з кінця серпня по квітень) займає більшу частину порожнини тіла. В такому стані світлі яйця додають яєчнику темне забарвлення. Стінки яєчника складаються (зовні всередину) із шару черевного епітелію, середнього, або яйценосного шару (stratum medium) і внутрішнього епітелію. Зазвичай в стінках яєчника спостерігаються яйця на різних стадіях розвитку.

Рис. 1.5. Статева система жаби ставкової: 1 – серце; 2 – легеня; 3 – печінка; 4 – дванадцятипала кишка: 5 – підшлункова залоза; 6 – шлунок; 7 – ліва нирка; 8 – тонка кишка: 9 – сечовід; 10 – селезінка; 11 – товста кишка; 12: – яйцепроводи; 13 – сечовий міхур; 14 – клоака; 15 – матка; 17 – спинна аорта; 18 – правий яєчник (лівий видалено); 19 – жовчний міхур; 20 – права частка печінки; 21 – лійка яйцепроводу

Яйцеклітини (овоцити) оточені одним шаром фолікулярних клітин і сполучнотканинною оболонкою (текою), яка містить гладенькі м'язові волокна. Тека покриває поверхню фолікула не повністю, залишаючи непокритою область майбутнього розриву. Молоді яйцеклітини спочатку прикріпляються до стінки яєчника на великій площі, але, у міру дозрівання, площа їх прикріплення поступово зменшується [51, 71].

Ріст та розвиток яйцеклітин супроводжується накопиченням значної кількості жовтка. Виділення яйцеклітини (овуляція) починається з розриву фолікула і активного скорочення гладеньких м'язових волокон, що з’єднувалися з його оболонкою. Останні виштовхують яйцеклітину через отвір, що утворився. З порожнини тіла яйце через яйцепроводи, виводиться назовні. Місце розриву спадається, і через деякий час в стінці яєчника залишається лише невелике сполучнотканинне потовщення. Після овуляції всіх великих яйцеклітин старшого покоління яєчники містять тільки дрібні овоцити, які мають жовтувато–коричневе забарвлення (Рис 1.6.). Якщо восени або взимку ввести в спинний лімфатичний мішок самки або в порожнину її тіла речовину декількох горбків нижніх мозкових придатків (гіпофіза), то через 20–48 годин наступає овуляція весняного типу [28, 49, 71, 76].

Таким чином в лабораторії можуть бути отримані навіть пуголовки (Кащенко, 1936, 1947). У літні місяці гіпофіз трав'яної жаби гонадотропного гормону не містить.

Рис. 1.6. Зріз через одну з кишень яєчника: 1 – старе яйце; 2 – стінка кишені; 3 – молоді яйця.

Яйцепровід (oviductus) жаби з порівняльно–анатомічної точки зору являє собою мюллерову протоку. Правий і лівий яйцепроводи побудовані однаково і розташовані досить симетрично. Кожен яйцепровід являє собою трубку, яка раз у 8 перевищує довжину тіла самки. У ньому можна розрізнити три частини: прямий (pars rectа), звивистий (parscon convoluta) і задній відділ, або «матку» (pars utері – «uterus»). Перші два відділи іноді об'єднуються під назвою «труби» (tubа). Прямий відділ відкривається в передню частину порожнини тіла біля основи легень черевними гирлами або «лійками» (ostium abdоmіna1e), вистелений миготливим епітелієм. Звивистий відділ яйцепроводу відрізняється залозистим характером своїх стінок. Один яйцепровід жаби може, розбухнути у воді, давши в середньому літр драглистої маси. Перед кладкою діаметр його помітно зростає. Звивистий відділ яйцепровода прикріплюється до стінки порожнини тіла особливою брижею (mesotubarium). Відділ матки яйцепроводу більш широкий і має тонкі, розтяжні стінки. Кожен з яйцепроводів (правий і лівий) відкривається в клоаку самостійним отвором клоаки (ostium cloаcаlе), розташованим на особливому матковому сосочку (papilla utеrіna). Маткові сосочки лежать в клоаці направлені до отворів вивідних каналів нирок.

Яйця втягуються черевними отворами яйцепроводів і просуваються далі завдяки війкам миготливого епітелію. У середньому відділі кожне яйце вкривається виділеннями стінок, завдяки чому перетворюється при виході з тіла жаби в «ікринки», бо слизові оболонки розбухають у воді. Готове яйце ставкової жаби, що випало в порожнину тіла, важить в середньому 0,002 г. Яйце, взяте із яйцепроводу ще не набрякле виділеннями, важить в середньому 0,0047 г. Матковий відділ яйцепроводу накопичує ікринки і випускає їх назовні окремими порціями. Якщо у самців жирові тіла прилягають на значній площі своєї основної частини до переднього краю сім’яника, то у самок жирові тіла тільки укладені в брижі яєчника, не торкаючись його самого [67, 71, 76].