Біогеографія – «погранична» наука

План лекції

Вступ

1. Біогеографія – «погранична» наука

2. Об'єкт, предмет і методи біогеографії

3. Парадигми сучасної біогеографії

4. Головні напрями біогеографічних досліджень

Висновки

Література

Питання

Вступ

Правильне уявлення про органічний світ географічних ландшафтів можна одержати лише в тому випадку, коли відомо, які організми і в якому поєднанні заселяють конкретний ландшафт. Розширення й поглиблення знань про живі організми є важливою передумовою раціонального використання й охорони їх людством. Біоресурси треба використовувати так, щоб не спричинити змін генетичних можливостей екосистем усіх рівнів. З огляду на це завжди варто передбачати й реалізовувати заходи, спрямовані на захист від виснаження та винищення рослинного покриву і тваринного населення. Такі заходи будуть ефективними тоді, коли ґрунтуватимуться на достовірній інформації про геопросторове поширення, кількість, продуктивність, вікову структуру, екостан окремих популяцій і геопросторових угруповань. Саме таку інформацію покликана збирати, аналізувати й узагальнювати міжгалузева біолого-географічна наука-біогеографія.

Біогеографія – «погранична» наука

Біогеографія - наука про закономірності розселення та розміщення живих організмів і їхніх угруповань на суходолі й у водному середовищі.Є інші визначення біогеографії як науки. Біогеографія виникла внаслідок об'єднання географії рослин - фітогеографії і географії тварин – зоогеографії. Останнім часом до біогеографії приєднують географію грибів і географію мікроорганізмів. Однак ці гілки біогеографічних досліджень поки що перебувають у зародковому стані.

За геопросторовим окресленням предмета й об'єкта дослідження біогеографія є чотирискладовою ( її геопросторовими об'єктами є топічні (дупло дерева), локальні (ліс), регіональні (місцевість, регіон) та глобальні утворення ), а за часовою – трискладовою ( вона досліджує минулу, теперішню й майбутню природу живих організмів з відповідними антропічними змінами ).

Біогеографія є своєрідним містком між географією та біологією. Таке становище біогеографії можна пояснити її історичним розвитком і тісними взаємозв'язками географічних і біологічних наук. Фізична географія, зокрема ландшафтознавство, для означення геопросторових і сутнісних параметрів своїх об'єктів як найважливіші діагностичні ознаки використовує рослинні угруповання. Водночас результати комплексного дослідження певного ландшафту дають змогу глибше пізнати закономірності поширення, принаймні, домінантних та едифікаторних видів рослин, умови їхнього існування, екостани тощо. Отже, ці споріднені науки доповнюють одна одну, дають змогу ліпше зрозуміти сутність тих природних явищ і процесів, що характеризують єдності "організм-середовище", "природа-суспільство".