Реакція тривоги та її види

Тривога – це система готовності реагувати на все нове як на потенційнузагрозу організму, яка має адаптивний характер. Розрізняють два види тривожної реакції: фізіологічну і патологічну.

Фізіологічна (“нормальна”) тривога пов’язана із загрозливою ситуацією, яка посилюється адекватно їй − в умовах суб’єктивної значимості вибору, при нестачі інформації, в умовах дефіциту часу, іншими словами – фізіологічне значення тривоги полягає в мобілізації організму для швидкого досягнення адаптації.

Якщо інтенсивність тривоги надмірна по відношенню до ситуації, що її викликала, або вона не обумовлена зовнішніми чинниками (обумовлена внутрішніми причинами), її розглядають як патологічну.

Патологічна тривога, як правило, тривала за часом (більше 4 тижнів). Таким чином, на відміну від нормальної, патологічна тривога завжди більш тривала і виражена, і призводить до придушення (виснаження), а не посилення адаптаційних можливостей організму.

Форми відповіді організму в умовах реакції тривоги

Реакція тривоги малого ступеня (слабий екстремальний чинник):

1. Прагнення проаналізувати зовнішній подразник і оцінити його значущість.

2. Зміна уваги, її концентрації.

3. Порушується виконання професійних навиків (уповільнення темпів роботи).

4. Мотив діяльності не змінюється.

5. Значних емоційних змін не відбувається.

Реакція тривоги середнього ступеня (зростання екстремальності):

1. Звуження обсягів всіх видів пам’яті.

2. Погіршується виконання задач, що вимагають стійкості та концентрації уваги.

3. Труднощі із запам’ятовуванням інформації.

4. Поява “купи” помилок при стереотипній діяльності.

5. Поява яскраво вираженої емоційної напруги.

6. Підвищена чутливість до шуму, світла і запаху.

7. Поява мотиву переживання страху, відходу з екстремальної ситуації.