Реакція тривоги крайнього ступенямає дві форми перебігу: пасивну і активну.

В обох випадках суттєвою є втрата свідомого контролю над поведінкою, порушення критичного сприйняття обстановки і своїх дій.

Пасивна форма:

– заціпеніння;

– припинення активної діяльності;

– людина не розуміє зверненої до неї мови;

– відсутні навіть спроби протидії екстремальній ситуації;

– повна або часткова втрата пам’яті;

– втрата вольового контролю, воля паралізована;

– стан ступору;

– апатія, загальмованість рухів;

– непритомні стани.

Активна форма:

– втеча, відхід із зони екстремальної ситуації;

– відсутність логіки в поведінці;

– зорові і слухові галюцинації;

– нервозна діяльність;

– підвищена навіюваність;

− метання в пошуках укриття, буйство;

− істеричний сміх або плач;

− крики в поєднанні з підвищеною активністю;

− дратівливість і злість;

− агресивність;

− поява реакцій наслідування.

Людина бездумно копіює поведінку більшості або якоїсь однієї людини. Оскільки для цієї форми реакції характерна рухова домінанта, поведінка нерідко задається найактивнішим індивідом. Саме цим пояснюється заразливість панічної втечі людей, які знаходяться в стані активної тривоги, з поля бою.

Додаткові симптоми реакції перебігу тривоги:

− лякливість;

− регрес віку (дитячі реакції);

− незв’язне бурмотіння;

− сильне тремтіння.

Крайні форми тривогисупроводжує психічна або емоційна напруженість.

Психічні і поведінкові симптоми: хвилюванняз незначного приводу, відчуття напруженості і скутості, нездатність розслабитися, дратівливість і нетерплячість, утомленість, “перебування на межі зриву”, неможливість концентруватися, погіршення пам’яті, труднощі засипання і порушення нічного сну, швидка стомлюваність, страхи, часто пригнічений настрій, занепокоєність або, навіть, надмірна активність, крайня непосидючість і потреба постійно щось робити.

Серед соматичних проявів тривоги виділяють:

• серцево-судинні: прискорене серцебиття, прискорений пульс, неприємні відчуття або болі в грудях, коливання артеріального тиску, стан напівнепритомності, приливи жару або холоду, пітливість, холодні і вологі долоні, порушення циркуляції крові, що призводить до оніміння ступнів ніг і кистей рук;

• дихальні: відчуття “кому” в горлі, відчуття браку повітря, прискорене або переривчасте дихання, задишка, нерівномірність дихання, незадоволеність вдихом;

• неврологічні: запаморочення, головні болі, стан напівнепритомності, тремор, м’язові сіпання, здригання, напруга і біль у м’язах, порушення сну, неконтрольоване слиновиділення, болі в попереку, болі хірургічних шрамів, старих ран, нездатність розслабитися;

• шлунково-кишкові: нудота, сухість в роті, пронос або запор, болі в животі, метеоризм, порушення апетиту;

• сечостатеві: часте сечовипускання;

• органів чуття: ослаблення зору і слуху;

• терморегуляторні: безпричинні субфебрилітет (підвищення температури тіла) та озноб.

Для експрес-оцінки свого стану задай собі два питання:

1. “Чи відчував ти більшу частину часу за останні чотири тижні занепокоєння, напругу або тривогу?”

2. “Чи часто у тебе буває відчуття напруженості, роздратованість і порушення сну?”

Якщо хоча б на одне з цих запитань ти маєш позитивну відповідь, то необхідно звернутися до психолога.