І навіть мудрим бути в міру – закликає.

- Щось знайоме…

- Це теж Поклен, його вираз із «Мізантропа».

- Хто-хто?

- Ну, Жан Батист Мольєр. Його ж справжнє прізвище Поклен.

Навіть у світлі вуличних ліхтарів було видно, як Костик весь почервонів до кінчиків вух.

- Та… та… східна мудрість каже, що істинна розсудливість полягає у тому, щоб на початку якої-небудь справи передбачити її кінець.

- Абсолютно вірно. Тобто, мається на увазі те, що людина є мислячою істотою, і її основна сила полягає у думці. Навіть у сучасному світі, говорячи словами вчених, наприклад, того ж Ціолковського, можна знайти цьому підтвердження: «Виконанню передує думка, а точному розрахунку - фантазія». Як ти бачиш, у людському факторі нічого не змінилося протягом віків. А чому? Тому що, як вірно зауважив Валентин Сидоров:

Природа думки є твоя

Природа.

Осягнеш думку – і себе

Осягнеш ти.

Володарем ти будеш над самим

Собою.

Все в силі розуму.

- Так, - промовив Костя і багатозначно підсумував: - «Голова без розуму, що ліхтар без свічки».

- Чудові слова Льва Миколайовича Толстого, - погодився Ігор Михайлович до повної несподіванки «Філософа». – Якщо ти пам’ятаєш, у нього є ще й такий прекрасний вираз: «Думка – початок всього. І думками можна управляти. І тому, головна справа вдосконалення – працювати над думками».

Костик невпевнено кивнув головою. Та ця обставина, як виявилося, ще більше зачепила його самолюбство. Загалом, протягом наступних двадцяти хвилин ми стали свідками грандіозної битви афоризмами, цитатами, висловами вітчизняних та зарубіжних письменників, поетів, філософів, учених, прізвища котрих у своїй більшості мені були навіть невідомі. У цей час моя особа намагалася хоч якось втрутитися у цей діалог зі своїм життєво важливим питанням, яке мені не терпілося задати. Але полеміка Сенсея з нашим «Філософом» йшла безупинно, потрохи сягаючи свого апогею. Я вже остаточно розсердилася на Костика за те, що він забирає такий цінний час заради задоволення своєї манії блискучого ерудита. Та його настільки поглинув цей процес, що, здавалося, для нього нічого у світі більше не існувало.

В решті решт, уже підходячи до зупинки, Костик, напевно, перебрав по пам’яті усіх, кого міг, оскільки виголосив свою коронну фразу:

- Так, кажучи словами Війона: «Я знаю все, лиш тільки не себе».

- Так

…озирнися на себе й подумай про те,