Умови розвитку української культури в XV – 1 половині XVII ст.

Розвиток української культури в XIV – 1й половині XVII ст. пов’язаний з історичними обставинами, що мали місце на землях України, яка входила до Великого Князівства Литовського. Кревська унія 1385 року поклала початок об’єднання Литви та Польщі, надавши польській шляхті право на володіння українськими землями, тим самим узаконивши експансію латинської культури на декілька віків. Польща повела тотальний наступ на українську культуру, православну віру, звичаї, традиції, мову.

Неймовірно тяжкою для українського народу була перша половина XV ст. через щорічні напади татарських орд. Це негативно позначилося на економічному і культурному розвитку України. Люблінська унія 1569 року остаточно узаконила політику релігійного, національного та соціального гноблення українського народу.

В цих умовах особливо зросло значення духовенства. Під польською владою православна церква втратила своє становище і опинилася перед загрозою повного знищення. В релігійному життя стався розкол, який особливо негативно відбився на політичній боротьбі, яку вів український народ у XVII ст.

Величезна роль у розвитку культури на той час належала братствам. Братства поширили свою діяльність на широке політичне і культурне поле, вони утримували школи, друкарні, лікарні, засновували бібліотеки, поширювали церковну літературу. До братства сходили міщани, шляхта і духовенство. Братства – релігійно-національні об’єднання, які очолили боротьбу проти політики національного і релігійного тиску, що здійснювала Польща в Україні.

Найважливішою у той період була справа заснування шкіл, бо через недостатній розвиток освіти стимулювався занепад культурного і національного життя. На цю потребу відгукнулися братства. Першою братською школою була греко-слов’янська школа у Львові, яку заснували у 1585 році. Навчання тут велося слов’янською мовою і вивчалась грецька мова.

Створенням вищої школи зайнявся князь Костянтин Острозький, що займав високі урядові посади і розуміючи вагу освіти, заснував в м. Острозі у 1576 році школу, яка має назву «Острозька академія».

Потребу вищої школи також розумів і Петро Могила, обьєднавши в 1632 році школу Києво-Печерської лаври з братською школою і створивши навчальний заклад, який назвали Києво-Могилянським колегіумом, а з 1694 року – академією.