Тема 1. Історіософія кін. ХІХ – п. пол. ХХ ст.

Загострення соціально-політичних суперечностей і міжнародної ситуації. Перша і Друга світові війни. Соціалістична революція в Росії.

Розмежування і загострення протиріч між марксистською та немарксистськими течіями в історіографії. Вплив наукових відкриттів у природознавстві на уявлення про світ та життя людини. Криза позитивістської історіографії. Становлення нових соціально-політичних наук: соціології, історичної демографії, історичної психології, історичної антропології, історичної географії. Питання про роль і функції історичної науки. Організаційні онови історичної науки. Перші міжнародні конгреси історичних наук. Національні та міжнародні історичні товариства.

Неокантіанська методологія історії. Критика позитивізму в працях В.Дільтея та баденської школи істориків-неокантіанців. Утвердження ідеї суб’єктивного сприйняття минулого. Виступи проти можливостей об’єктивного та повного пізнання історичного процесу.

Історико-критичний неогегельянський напрямок в історіографії. Б.Кроче про обмеження можливостей пізнання історії. Неогегельянський напрямок в історіографії Англії.

Релігійно-філософські концепції історії. Філософська історія і теократична концепція розвитку людства та державного устрою В.С.Соловйова. Філософія історії в творах М.О.Бердяєва. Історичні погляди Л.П.Карсавіна. Мета і сенс історії у поглядах М.О.Лоського. Теорія “євразійства”.

Неотомізм та неопротестантизм в західноєвропейській історичній науці.

Теорії циклічного розвитку світової історії (О.Шпенглер, А.Дж.Тойнбі, П.Сорокін).

Філософія екзистенціалізму та її вплив на історичну думку (К.Ясперс, М.Хайдеггер).

Соціологічна школа Е.Дюркгейма. Теорія “культурно-історичного синтезу” А.Берра.