Зараження стьожковим червем Triaenophorus nodulosus райдужної форелі і корюшки

Вплив плероцеркоїдів Т. nodulosus на показники крові риб вивчала Лопухина. Інтенсивність зараження цьоголіток райдужної форелі була 1—2 паразити. У заражених триенофорусом форелей маса була значно нижче, ніж у незаражених,—5,57 і 8 г. Інтенсивність зараження корюшки 1—4 паразити. Достовірних розходжень довжини і маси зараженої і незараженої корюшки не виявлено. Вміст гемоглобіну в крові незаражених форелей дорівнював 78 г/л і в заражених 73 г/л — розходження незначні. Виявлено деякі розходження в лейкоцитарній формулі. У хворих риб зустрічається збільшення відсотка моноцитів — 20,2% при 6,8% у контрольних.

Лигулез риб

Збудником лигулезу є стьожкові черві. Лигулезом хворіють багато видів риб — лящ, плотва, густера, уклея, в’язь, карась, сазан і ін. У хворих риб черевце роздуте, на дотик тверде. Хвора риба сильно виснажується, значна кількість її гине. За даними Шполянської, у риб, хворих лигулезом, змінюється картина крові. Вміст гемоглобіну в крові падає до 59 – 25 г/л, у той час як у здорових риб воно коливається від 71 до 95 г/л. У хворих лящів ШОЕ була 5—7 мм/годину, а в здорових 2—3 мм/годину. У всіх хворих риб спостерігається різке збільшення числа поліморфноядерних агранулоцитів при помірній кількості моноцитів.

Бронхіомікоз риб

Бронхіомікоз, чи зяброва гнилизна, риб – грибкове захворювання, небезпечне для ставкових риб. Бронхіомікозом хворіють короп, сазан, карась, щука, лин, піскар. Особливо небезпечний бронхіомікоз для молоді ставкових риб. Гостра форма хвороби характеризується гострим геморагичним запаленням зябер. Кровоносні судини зябер закупорюються гіфами і спорами грибка; з'являються окремі бліді чи білі пелюстки, синці на зябрах, унаслідок чого фарбування останніх строкате, що нагадує мармур. Майже всі захворілі риби гинуть. За даними Безпалого, при бронхіомікозі в коропа змінюється співвідношення різних форм лейкоцитів крові.

З таблиці 15.5 видно, що при бронхіомикозі в крові коропа різко зменшується кількість із 95—99% до 55— 64% і збільшується вміст нейтрофилів із 0—2,5 до 9,5— 24,5%. Трохи збільшується в порівнянні із нормою і кількість моноцитів і поліморфноядерних лейкоцитів.

Таблиця 16.5. Лейкоцити крові коропів здорових і хворих бронхіомікозом, %

Якщо коропи видужують, то співвідношення окремих форм лейкоцитів крові наближається до норми.

Захворювання плавального міхура

Захворювання плавального міхура в цьоголіток коропа викликає збільшення переднього чи рідше заднього його відділу. Плавальний міхур збільшується в розмірах, стінки його запалюються, порожнина наповняється ексудатом.

Гине риба головним чином взимку. У хворих риб збільшується інтенсивність дихання, підвищується кисневий поріг, тобто риби гинуть від ядухи навіть при більш високому вмісті кисню у воді, необхідного для здорових.

При захворюванні плавального міхура в цьоголіток коропа спостерігається значне підвищення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). У хворих риб середня величина ШОЕ складе 4,3 мм/годину, досягаючи в окремих випадках 7 мм/година, при нормі 1,5 мм/годину. Збільшення швидкості осідання еритроцитів указує на запальний характер захворювання.

З матеріалів, отриманих різними авторами, видно, що незалежно від локалізації паразитів зміни картини крові подібні. Звичайно знижується вміст гемоглобіну й еритроцитів. Зменшується число лімфоцитів, і збільшується число моноцитів, полиморфноядерних агронулоцитів і нейтрофілів. Специфічної зміни картини крові для більшості паразитів, очевидно, не існує.