Порівняння водного і наземного способу життя

Фізичні і хімічні властивості води створюють особливі умови для водних організмів. Риби, що швидко рухаються у густому середовищі, повинні мати обтічну форму тіла. У той же час, маючи високу щільність, вода забезпечує нейтральну плавучість і дозволяє легко змінювати положення тіла. Риби, на відміну від наземних тварин, можуть рухатися у тримірному просторі, що породжує додаткові проблеми орієнтації і локомоції. Для тварин, що дихають повітрям, доступна необмежена кількість кисню, у той час як тварини з водним диханням мають у своєму розпорядженні у 20 разів менше розчиненого у воді кисню, навіть за умови її насичення. Відносно невелика кількість кисню, розчиненого у воді, потребує значних енергетичних витрат на перекачування густого дихального середовища через зябра.

У той же час в органах, у яких здійснюється газообмін, відбувається обмін води, іонів і тепла. Це ставить риб у складне положення, оскільки будь-яке збільшення дихальних поверхонь створює умови для активізації цих видів обміну, що порушує осморегуляцію. Висока теплоємність водного середовища не дозволяє більшості риб підтримувати температуру тіла, відмінну від температури середовища. Тільки деякі риби (тунці, акули) мають спеціальні системи теплообмінників, що дозволяють їм підтримувати в м'язах високу температуру. Стабільність температури води захищає риб від різких коливань температури, що в загальному плані є сприятливим фактором у зоні помірного клімату. За різкої зміни температури риба, якщо це можливо, мігрує в зони з більш сприятливими умовами, наприклад на велику глибину. Аналогічно риби схильні реагувати на значний вплив будь-яких, розчинених у воді, речовин.

При загальній оцінці і порівнянні органи риб мало чим відрізняються від ідентичних органів наземних тварин, але чуття риб, очевидно, цілком відмінні від чуття наземних тварин. Значні відмінності є в зоровому сприйнятті, сприйнятті смаку і запаху, тиску і звуку, багато риб сприймають зміни електричних полів тощо. Все це накладає певний відбиток на динаміку процесів внутрішнього середовища та поведінкові реакції риб.

Склад тіла риб

За кількісним складом тіла риби у значної мірі подібні з багатьма представниками наземних хребетних, але з деякими важливими винятками. Так, у риб ліпіди накопичуються у вигляді поліненасичених жирів і утилізуються в м'язовому обміні в процесі голодування, при міграціях. Так, вміст ліпідів у м'язах кижуча до початку нерестової міграції досягає 40 % (за масою) і знижується до 1 % у післянерестових риб. В міру виснаження запасів жиру починають витрачатися і білки м'язів, які заміщуються в м'язах водою для зберігання обтічної форми тіла й оптимальних гідродинамічних властивостей риб. Менш значні зміни складу м'язів відбуваються при зміні характеру харчування. Звичайно в риб спостерігається зворотна залежність між утриманням ліпідів і води (вони заміщають один одного), тому тривалі значні зміни в складі тіла можуть майже не відбиватися на загальній масі особин.

Водночас у риб можуть спостерігатися і значні короткочасні зміни вмісту води в тілі, що тривають усього декілька хвилин або годин під час дихального або осморегуляторного стресу, без будь-яких змін у складі ліпідів. Наприклад, райдужна форель, поміщена в 5 %- ний сольовий розчин, може загубити до 6 % маси тіла за 2 хвилини.

У порівнянні з багатьма хребетними в тілі риб утримується мало глікогену й інших вуглеводів. Рахується, що в риб у природних умовах це обумовлено низьким вмістом вуглеводів у їжі. При експериментальній годівлі їжею з високим вмістом вуглеводів лососеві риби використовують їх неефективно і можуть накопичувати запаси жиру, що не приймають участі в обміні речовин, в печінці, мезентеральної тканини і порожнини тіла.

Рідини тіла риб типові для хребетних, за винятком того, що деякі риби мають досить незначний об’єм крові. Вважається, що в активних риб крові більше, ніж у менш активних. Інші рідини тіла, крім крові, дослідженні недостатньо.