Проблеми західноєвропейської економічної інтеграції у 50-80-ті роки

Своє найбільш повний розвиток економічна інтеграція получила в Західній Европе. Сучасна історія освіти та розвитку Європейського Союзу (ЄС) почінається з 1950 року в якому відбулося оприлюднення «Плану Шумана» про создания Європейського об'єднання вугілля и Сталі під керівніцтвом наднаціонального органу. Потім квітні тисяча дев'ятсот п'ятьдесят-одна року БУВ підпісаній Паризька договір про Європейське Співтоваріство вугілля и Сталі (ЄОВС), до которого увійшлі 6 стран -Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург. Це булу свого роду передісторія західноєвропейської інтеграції. У 1956 году булу прийнятя «Віденська декларація» міністрів закордоних справ стран Західної Європи, заклікає до создания в ній зони Вільної торгівлі. Реальний відлік ее Виникнення и розвитку почінається з 1957 року, коли ті ж країни підпісалі Римський договір про создания Європейського економічного співтоваріства (ЄЕС) и договір Європейського співтоваріства з атомної ЕНЕРГІЇ (Євратом). До складу товариства увійшлі країни з високим рівнем розвитку, что много в чому визначили Високі Темпи его економічного зростання в течение Наступний 15 років.

Розвиток західноєвропейської інтеграції з кінця 50-х років до теперішнього часу протікало нерівномірно и относительно суперечліво. Разом з тим, цілі и завдання, поставлені при утворенні Європейського економічного співтоваріства на протязі Всього его Здійснення, реалізовуваліся й достатньо послідовно и успешно.

Процес розвитку західноєвропейської економічної грації можна умовно розділіті на 4 етапи.

Перший етап (Кінець 50-х - середина 70-х років) зчітавші «золотим століттям» у жітті Співтоваріства. ВІН ознаменувався терміновім Створення Митного союзу, порівняно успішнім Формування єдиного аграрного Сайти Вся, вступив до ЕЗС трьох Нових стран: Великобритании, Данії,

З метою реализации ціх установок булу Створена комплексна управлінськаструктура - Рада Міністрів ЄЕС, комісія європейськіх співтоваріств, Європейська рада, Європейський суд, Європейський парламент.

Своєю дерло метою ЄЕС поставило вирішенню завдання создания Спільного ринку товарів, капіталів, послуг и РОБОЧОЇ сили стран-учасниць. Для цього до 1968 р. БУВ сформованому Митний союз, інтеграція в рамках которого доповнювалася узгодженої внутрішньо-і зовнішньоекономічної та валютної політікою, а такоже елементами коордінації загальнополітічніх и правових позіцій, что відбілося у зміні назви угрупування - вона стала назіватіся Європейськім Співтоваріством. Саме Митний союз лежить в Основі ЄЕС.

У рамках Митного союзу були: - ліквідовані торгові обмеження у взаємній торгівлі стран-учасниць (остаточно Митні бар'єри в ЄС були скасовані лишь в 1994 р.);

- Встановлен єдиний митний тариф по відношенню до третіх стран;

- Досягнутості свобода пересування капіталів, кредитів, копійчаний переказів, Надання послуг;

- Забезпечено вільна міграція РОБОЧОЇ сили и свобода Вибори місця проживання.

Всі ЦІ заходь спріялі прискореного промислової інтеграції. Одночасно робіліся Спроба относительно Здійснення аграрної інтеграції у виде встановленняколектівного протекціонізму з с помощью компенсаційніх зборів и фінансування через сільськогосподарський фонд. Аграрна політика ЄС базується на єдіній системе цен, что гарантує встановлення єдиної мінімальної ціни для багатьох сільськогосподарських, продуктов стран - Членів ЄС.

Другий етап (Середина 70-х - середина 80-х років) увійшов в Історію ЄС в основному як застійній период. Хоча в цею период країнам - членам ЄС удалось Прийняти програму Європейського валютного співробітніцтва, создать Механізм зовнішньополітічніх консультацій, все ж таки проявив негатівні Тенденції прізвелі до серйозної кризиса західноєвропейської економічної інтеграції, что получил Назву євросклерозом. У 70-ті и на качана 80-х років розрив у рівнях розвитку между країнамі ЄС збільшівся. У 1 973 р. до него прієдналіся Великобританія, Данія та Ірландія, а значить превращение «шісткі» в «дев'ятку». У 1979 году відбулося две події, це введення в дію Валютної системи ЄЕС (єдина РОЗРАХУНКОВА одиниця - екю, Механізм валютного обміну та информации, кредитні умови) та избрание первого Європарламенту.

Як позначають Ранее булу Створена Європейська валютна система, введена єдина РОЗРАХУНКОВА одиниця - ЕКЮ на базі «кошика валют» стран-учасниць.

У 80-і рр.. Євросоюз вступили - Греція, Іспанія и Португалія. З вступити в ЄС Греції в 1981 р. ця тенденція розріву проявити ще більш чітко, оскількі їїекономіка перебувала на значний більш низьких Рівні в порівнянні з іншімі учасниками Спільноті.

Третій етап (Друга половина 80-х - початок 90-х років) - етап Подальшого Розширення складу Співтоваріства. У +1986 р. Приєднання Испании та Португалії прізвело до обострения існуючіх міждержавніх діспропорцій. На момент вступу в ЄЕС душова дохід у Португалії стає примерно половину СЕРЕДНЯ по ЄЕС, в Испании - около 3/4, У Нових странах - учасниць примерно один з п'яти працював у сільському господарстві, у тій годину як в ЄЕС - один з Тринадцята.

У ЕЕА підтверджувалася загальна, мета стран - учасниць Суспільства - створення Європейського Союзу - об'єднання, Пожалуйста є політичний альянс учасников Співтоваріства та предполагает НЕ лишь високий рівень їх економічного, валютно-фінансового, гуманітарного співробітніцтва, а й Узгодження зовнішньої політики, включаючі забезпечення безпеки. Центральним положенням ЕЕА стала зафіксована в ньом мета створенняєдіного економічного простору, у якому Різні країни - члени ЄЕС становили б єдиний господарський організм. З Прийняття Єдиного Європейського акта посил інтеграційні процеси стран Членів Співтоваріства в області мікро-і макроекономіки, політики и права, науки та екології, регіонального розвитку, СОЦІАЛЬНИХ отношений. На початку 90-х років країни - члени практично завершили створення основ єдиного ринку і впритул наблизилися до формування валютно-економічного і політичного союзів.

Четвертий етап (середина 90-х років - 2000 рік). Відповідно до положення Єдиного європейського акта 1 січня 1993 було введено вільне пересування факторів виробництва всередині кордонів Співтовариства. Фактично в рамках Співтовариства виникло єдиний економічний простір, що означає вступ ЄС в якісно новий етап економічної інтеграції.

Найважливішим кордоном в процесі цієї трансформації стало укладення в 1992 р в м Маастріхті (Нідерланди) договору про створення Європейського союзу (договір пройшов ратифікацію і вступив в силу з листопада 1993 г.). На підставі Маастрихтського договору (лютий 1992 г.) Європейське економічне співтовариство трансформувалося з 1 січня 1994 року в Європейський Союз з числом країн - учасниць зрослих до 15 (в 90-е до Європейського союзу приєдналися - Австрія, Швеція і Фінляндія). До цього часу завершилося створення Єдиного внутрішнього ринку ЄС для руху товарів, послуг, капіталу і робочої сили, скасування митного контролю на внутрішніх кордонах ЄС і зняття всіх внутрішніх митних постів. Були суттєво розширені функції наднаціональних органів, прийняті принципові рішень про створення системи єдиного економічного простору, поступовий перехід до єдиної валюти і про введення, поряд з національно-державним, інституту єдиного громадянства.

В рамках ЄС здійснюється створення повністю єдиного внутрішнього ринку. Мета ЄС - поступове усунення всіх обмежень в торгівлі, встановлення загального митного тарифу в торгівлі з країнами, що розвиваються, ліквідація обмежень для вільного пересування людей, капіталів і послуг, проведення спільної політики в галузі сільського господарства і транспорту, уніфікація податкової системи, створення валютного союзу.

З метою їх реалізації була створена система органів наддержавного управління. Найважлівішімі з них є:

1) Рада ЄС - в формі сесій на рівні глав держав і урядів не рідше двох разів на рік, а також Рада міністрів на рівні різних міністерств (закордонних справ, економіки, фінансів, галузевих міністерств). Саме на рівні цих органів управління приймаються принципові рішення, що визначають стратегію розвитку інтеграційного угруповання;

2) Комісія ЄС - виконавчий орган, якийсь аналог уряду, покликаний здійснювати реалізацію рішень Ради ЄС; включає до свого складу кілька десятків основних керівників (комісарів), які знають певними функціональними і галузевими сферами управління. Резиденція КЕС розташована в Брюсселі; загальний штат співробітників - близько 20 тис. чол.;

3) Європейський парламент (Європарламент) - обирається з 1979 р прямим голосуванням громадян країн - членів ЄС; резиденція - в Страсбурзі; приймає бюджет ЄС, контролює діяльність КЕС і розробляє для неї доручення з конкретних питань розвитку інтеграції;

4) Система європейських банків; 5) Європейський суд;

6) Європейський соціальний фонд;

7) Європейський фонд регіонального розвитку, та ін.

Поступальний розвиток ніяк означає відсутність суперечностей і труднощів цього процесу. Значні проблеми виникали і виникають в процесі здійснення єдиної аграрної політики, єдиних централізованих цін на основні види сільськогосподарської продукції. Тривожить ідеологів Євросоюзу і падіння конкурентоспроможності європейських товарів на міжнародних ринках, скорочення частки ЄС в світовій торгівлі, відставання від США в комп'ютеризації та ін.

Одними з найважчих перешкод на, шляху створення в Західній Європі єдиної економічної системи є різний рівень господарського розвитку країн і диспропорції економічної структури в територіальному розрізі учасників ЄС. Територіально-економічні диспропорції країн Західної Європи слід розглядати в двох аспектах:

• з точки зору різниці в розвитку окремих країн - учасниць ЄС;

• в рамках економіки кожної країни.

Найнижча диференціація територіальної економічної структури в ЄС спостерігалася в той час, коли в нього входило 6 країн, - це була найбільш розвинена частина Західної Європи. Потім в члени товариства були прийняті Ірландія та інші країни (Греція, Іспанія, Португалія), значно відрізняються рівнем економічного розвитку від інших.

Друга регіональна проблема ЄС - це економічно слабші території, так звані відсталі зони в межах окремих національних господарств. Найбільші диспропорції в ЄС биліхарактерни для Італії, Великобританії, Франції. Італія вважалася і вважається країною з найбільшими територіальними диспропорціями в усьому ЄС. Економіка її носить двоїстий характер: високорозвинений північ і менш розвинений південь, в якому сконцентровано 35% населення і який займає 40% території країни. Дохід на душу населення тут майже в 2 рази нижче, ніж на півночі.