Ринок: умови виникнення, роль і функції

Ринок, обмін, обіг – всі ці категорії тісно між собою пов'язані і на побутовому рівні часто ототожнювані. Проте вони є чітко детермінованими і являють собою різні історичні сходинки розвитку товарних відносин.

Наявність суспільного розподілу праці на певному етапі призводить до необхідності виникнення обміну діяльністю та продуктами праці. В цьому смислі обмін є економічною категорією, яка властива всім економічним епохам. Найтиповішою формою обміну є бартер. Бартер – це безпосередній обмін одного товару на інший товар (Т–Т) без посередництва грошей.

Між поняттями “обмін” і “товарний оборот” існують певні відмінності.

Товарний оборот – це товарний обмін, опосередкований грошима (Т–Г–Т).

Як видно, товарний оборот пов'язаний з грошовим обігом і припускає наявність розвиненої грошової системи. Проте впродовж багатьох століть товарний оборот залишався спорадичним явищем. І лише коли він набуває загального характеру, можна говорити про остаточне формування системи ринку (приблизно 6-7 тис. років тому).

Висновок: ринок є результатом природно-історичного процесу розвитку товарного виробництва, обумовленого суспільним розподілом праці й відособленням суб'єктів господарювання.

Спочатку ринком називали місце, де люди обмінювалися товарами й послугами.

З розвитком товарного виробництва розвивається й ускладнюється як сам ринок, так і розуміння його економістами.

Ринок є багатогранним явищем, тому вивчати його можна з різних сторін. Саме цим пояснюється наявність в економічній літературі безлічі визначень ринку.

Так, наприклад, з позицій купівлі-продажу ринок кваліфікують як сферу взаємодії попиту й пропозиції, виробника й споживача.

З огляду на організації економіки ринок кваліфікують як суспільну форму функціонування економіки.

З урахуванням учасників ринку його кваліфікують як форму суспільного зв'язку між суб'єктами господарювання.

Резюмуючи викладене вище, можна подати всебічне визначення такого явища як ринок.

Отже, ринок – це система організаційно-економічних відносин, здійснювана через купівлю-продаж у всіх ланках відтворювання: сфері виробництва, розподілу, обміну й споживання.

Ринок виконує важливі функції:

– по-перше, через ринок здійснюється регулювання суспільного виробництва, тобто розв'язуються проблеми, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти;

– по-друге, через ринок встановлюється зв'язок виробників і споживачів. Кожний учасник ринку є одночасно й покупцем, і продавцем. Він купує необхідні для життя або власного виробництва товари, а продає на ринку або вироблену продукцію, або майно, або робочу силу;

– по-третє, через ринок відбувається облік витрат на виробництво продукції. Ринок визначає не тільки те, що потрібно виробляти, але й те, на які витрати суспільство може піти, щоб одержати певну продукцію. Якщо витрати є занадто високими, то продукцію не зможуть купити й надалі вона не вироблятиметься. Отже, на ринок надходить тільки та продукція, яка може бути куплена за цінами, що покривають витрати;

– по-четверте, найважливішою функцією ринку є встановлення ціни. Ціна коливається під впливом попиту й пропозиції. Якщо на ринку кількість будь-якого товару перевищує попит на нього, то знижується ціна, а, отже, виробництво й пропозиція певного товару. Навпаки, високі ціни стимулюватимуть виробництво, зростання якого продовжуватиметься до тих пір, поки не встановиться рівновага між попитом і пропозицією, і, як наслідок цього, – рівноважна ціна;

– по-п'яте, ринок диференціює виробників. У процесі конкуренції виживає тільки та фірма, витрати якої на виробництво продукції менші за ринкову ціну. У цьому випадку фірма одержить прибуток. Якщо витрати вищі за ціну, то фірма зазнає збитків. Диференціація виробників означає розвиток ефективних фірм і розорення неефективних.

Ринок має певні достоїнства й певні недоліки.

Позитивними рисами ринку є:

– гнучкість і висока пристосованість до швидкозмінних умов;

– оперативне використання нових технологій з метою зниження витрат виробництва й підвищення прибутку;

– незалежність виробників і споживачів в ухваленні рішень, укладанні угод тощо;

– здатність задовольняти різноманітні потреби в необхідній кількості та з високою якістю.

Негативні сторони ринку стосуються головним чином соціальної сфери:

– ринок не ґарантує права на працю й дохід, більше того, ринкова система відтворює істотну нерівність;

– ринок не створює стимули для виробництва товарів і послуг колективного користування (спорт, освіта, охорона здоров'я тощо);

– ринок орієнтований не на виробництво соціально-необхідних товарів, а на задоволення запитів тих, хто має гроші.

Висновки:

1. Ринок є найефективнішою формою організації економіки, але він не завжди і не у всьому здатний забезпечити саморегулювання та рівновагу економічної системи.

2. Недосконалість ринку повинна компенсуватися відповідними функціями держави.

Головним завданням держави в умовах ринку є створення суспільних інститутів, тобто набору правил, що регламентують взаємовідносини всіх суб'єктів ринкової економіки.

Ринкові відносини без правил, без інституційного оформлення стають певною мірою мафіозними.

Неправильно інститути ринку ототожнювати з організаціями. Між ними існує різниця. Тоді як інститути є набором правил, організації постають корпоративними дійовими особами, які самі можуть бути об'єктом інституційних обмежень.

Створення сприятливого інституційного середовища – це важкий і тривалий процес. Заходу для цього потрібно було понад 500 років.

Систему інститутів умовно можна поділити на три групи: інститути на рівні підприємств, інститути на міжкорпоративному рівні й інститути на макроекономічному рівні. Їх об'єктами, відповідно, є домашні господарства, фірми, держава. “Правила гри” визначають в основному макроекономічні інститути.