Грошовий обіг і його закони

Грошовий обіг здійснюється на основі особливих економічних законів, які його регулюють.

Грошовий обіг – безперервний рух грошей, що виконують функції засобу обігу й засобу платежу.

Цей обіг обслуговує кругообіг товарів, надання послуг і розрахунки між підприємствами й установами в національному господарстві. Грошовий обіг виник одночасно з появою грошей, здійснюється в рамках грошової системи кожної країни.

Законом грошового обігу, з урахуванням перших двох функцій грошей, є зв'язок між кількістю грошей, що знаходяться в обігу й сумою цін товарів, які гроші обслуговують залежно від швидкості їх обігу. Коли в обігу знаходились реальні (повноцінні) гроші, роль яких виконувало золото, цей закон формулювався таким чином: кількість золота, яке перебуває в обігу, визначається товарними цінами, а кількість знаків вартості, що перебувають в обігу, – кількістю золотих монет, які вони замінюють в обігу.

За формулою кількість грошей, необхідних для обігу, є прямо пропорційною середнім цінам, помноженим на кількість товарів і обернено пропорційною до швидкості обігу однієї грошової одиниці:

M=PQ/Y, (4.1)

де М – кількість грошей;

Y – швидкість обігу за рік грошової одиниці;

Р – середня ціна;

Q – кількість товарів в обігу.

Звідси одержуємо рівняння:

MY=PQ (4.2)

Це загальний закон кількості грошей в обігу.

Але з урахуванням функції платежу необхідно врахувати кредитні операції і виключити ту суму товарів, які продані в кредит, та додати суму платежів за борговими зобов'язаннями (П). Необхідно також виключити безготівковий обіг (Б).

M=PQ/О, (4.3)

M1=PQ±K/О, (4.4)

де К – кредитні операції;

О – швидкість обігу грошової одиниці, з урахуванням її як засобу обігу й платежу.

(4.5)

Функціонування повноцінних грошей означало знаходження в обігу тільки необхідної їх кількості. Зайва частина грошей йшла в скарби, а за необхідності знову поверталася в обіг (із злитків золота чеканили монети). Процес цей здійснювався стихійно завдяки функції грошей як засобу утворення скарбів.

З появою паперових (номінальних, неповноцінних) грошей закон обігу грошей набуває певних особливостей: кількість паперових грошей в обігу тепер дорівнює тій кількості золотих грошей, які є необхідними для обігу.

Звідси випливає висновок, що будь-яка кількість паперових грошей може замінити лише ту кількість повноцінних грошей, яка є дійсно необхідною. Кожна паперова грошова одиниця має ту саму купівельну спроможність, що й повноцінна, але тільки за умови, що загальна кількість паперових грошей дорівнює кількості золотих, необхідних для обігу.

Стихійно кількість паперових грошей замінюватиме лише ту кількість золота, яка в цей момент є необхідною для обігу. Отже, кількість паперових грошей повинна свідомо регулюватися і відповідати реальним потребам обігу.

Паперові гроші не виконують функцію скарбів, у процесі їх зберігання вони можуть перетворитися на нікому не потрібні папірці, що підлягають вилученню, тоді як вартість золота залишається майже незмінною.

Особливості обігу паперових грошей визначають той вплив грошової маси в обігу, який вона має на рівноважне функціонування економіки, на збалансованість попиту й пропозиції, на стабільність цін. Цю обставину враховано в монетарній теорії.