Главная Случайная страница


Полезное:

Как сделать разговор полезным и приятным Как сделать объемную звезду своими руками Как сделать то, что делать не хочется? Как сделать погремушку Как сделать так чтобы женщины сами знакомились с вами Как сделать идею коммерческой Как сделать хорошую растяжку ног? Как сделать наш разум здоровым? Как сделать, чтобы люди обманывали меньше Вопрос 4. Как сделать так, чтобы вас уважали и ценили? Как сделать лучше себе и другим людям Как сделать свидание интересным?


Категории:

АрхитектураАстрономияБиологияГеографияГеологияИнформатикаИскусствоИсторияКулинарияКультураМаркетингМатематикаМедицинаМенеджментОхрана трудаПравоПроизводствоПсихологияРелигияСоциологияСпортТехникаФизикаФилософияХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника






Інкубація ікри та догляд за потомством





Для інкубації ікри та витримування вільних ембріонів рослиноїдних риб використовують апарати системи «ВНИИПРХ», місткістю 50 л, 100 л, 200 л; а також ІВЛ — 2, «Амур». У кожний інкубаційний апарат поміщають ікру від однієї самки. У процесі інкубації ікри вирішальне значення мають температурний та кисневий режими. Ембріогенез у рослиноїдних риб проходить швидко і, залежно від температури води, закінчується через 18-34 години. За температури води 23-25 °С він триває 24-30 годин. Масовий викльов ембріонів за нормальних температурних та інших умов відбувається, як правило, за 1-3 години. Витримування вільних ембріонів проводиться до 3-4 діб у апаратах ІВЛ — 2 (до 2-3 млн. екз.), «Амур» (до 4 млн. екз.) або у спеціально обладнаних апаратах системи «ВНИИПРХ» з надставками. Використовують для цієї мети також стандартні (4,5 х 0,7 х 0,5 м) пластикові лотоки, обладнані на водоподачі та водоскиді фільтрами з капронового сита № 35-70 та №18-25. Рівень води в них під час «залягання» личинок складає 4-5 см, пізніше — 10-12 см. У одному такому лотку витримують до 2 млн. екз. вільних ембріонів. Вихід 3-4 — добових личинок від заплідненої ікри повинен бути не нижчим за 50%. Для зариблення вирощувальних ставів рекомендується використовувати молодь до 25-30 мг і більше. Технологія підрощування личинок до життєздатних стадій суттєво не відрізняється від такої технології для коропа.

Для інкубації ікри риб використовують інкубаційні апарати різних конструкцій: Апарати Вейса, системи ВНДІСРГ, ІВЛ, «Дніпро» та інші.

Апарат Вейса місткістю 8 – 10 л. Цей апарат виконаний у вигляді посуди яка звужується донизу, тобто вигляд пляшки без дна. Висота апарата 50 см, діаметр верхнього отвору 20см, нижнього – 8 см. Верхній край посуду обтягнутий обручем з оцинкованого заліза або пластмаси. Нижній отвір апарата закрито пробкою із закрученою по центру металевою трубкою діаметром 10 – 15 мм, зовнішній кінець якої з’єднаний із гумовим шлангом, по якому в апарат подається вода із водопровідного крана. Потоком води ікра піднімається вгору. На деякій відстані струмінь води втрачає швидкість, і ікра опускається вниз доти, поки знову не буде підхоплена водяним струменем. Таким чином, протягом всього періоду інкубації ікра перебуває в безперервному русі, кожна ікринка добре промивається водою і не злипається з іншими ікринками. Витрати води в апаратах становлять 3 – 4 л/хв.

Вихід ікри відбувається, як правило, в ранкові години. Варто відзначити високу плодючість карася - в кожній порції самка вимітає до 150тис. ікринок. Хоч карась и мешкає в стоячих водоймах, и його ікрі не загрожує знесення течією, в озерах и затоках біля його «потомства» достатньо ворогів. Ікрою можуть харчуватися жаби, пуголовки, раки, и ціла маса водяних комах и їх личинок. А в перші дні життя малькам карася загрожує небезпека у вигляді личинок бабок, жуків-плавунців, водяних скорпіонів та інших водяних клопів. Тому більша частина ікри гине, и лише 30-40% карася виживають за перший рік життя. А, надалі життю карася вже практично нічого не загрожує.

Турбота про потомство у більшості риб виявляється в основному у виборі місць для відкладання ікри. У риб, що відкладають невелику кількість ікринок, самці роблять гнізда на дні водойми з кусочків водоростей (триголкова колючка) або з пухирців повітря (макроподи) і охороняють запліднену ікру і личинок, що вийшли з неї; самці африканської прісноводної риби тиляпії виношують ікру в рото-глотковій порожнині, в якій у разі небезпеки ховаються навіть мальки. Інстинкт «турботи» діє тільки доти, поки личинки безпомічні, а в батьків не виділяється травний сік.

У деяких риб, наприклад, у гуппі, мечоносців, запліднені ікринки затримуються в яйцепроводах самок, і тому личинки, що розвиваються з них, вийшовши у воду, здатні до самостійного життя.

Отже, в третьому розділі дослідили собливості розведення досліджуваного виду риби в заводських умовах. Заводський спосіб у карасівництві дає змогу відмовитись від високої вартості нерестових ставів, скоротити площі літньо- і зимовоматочних ставів за рахунок більш раціонального використання самців. При цьому практично реалізується можливість дійового управління процесами, пов'язаними з підготовкою плідників, одержання статевих продуктів, штучним осіменіиням і інкубашєю ікри, одержанням личинок, що досить вагомо в селекційио- племенній роботі. Впровадження ефективної системи терморегуляції дає можливість збільшити тривалість вегетації на один місяць за рахунок раннього одержанням потомства, шо забезпечує суттєве збільшення рибопродуктивності вирощувальних ставів, сприяє поліпшенню якості рибопосадкового матеріалу і в решті-решт різко поліпшує рибницько-економічні показними при виробництві товарної риби.

Технологія заводського методу розведення карася передбачає необхідність витримування плідників протягом 4–5 діб в діапазоні оптимальних нерестових температур при інших відповідних фізико-хімічних параметрах середовища. Природне дозрівання в діапазоні оптимальних температур дає змогу досить ефективно застосовувати однаразове ін'єктування з розрахунку 2,0 мг сухої речовини гіпофіза на 1 кг маси самки. У ряді випадків при форсуванні процесів дозрівання шляхом штучного підвищення температури води краші результати дає дворазове ін'єктування: попередня ін'єкція 0,3 мг, а через 12–24 год. вирішальна – 2,0 мг сухої речовини гіпофіза на 1 кг маси самки Самці менш вибагливі до дозування гіпофіза і нормально дозрівають при одноразовому ін'єктуванні половинною дозою самок. Після ін'єктування самців і самок розміщують в окремі лотки чи садки, забезпечують постійну проточність, де залежно від температури термін дозрі вання може бути різним.

 

Висновки

У даній курсовій роботі ми розглянули представника карася золотистого(Carassius carassius).. Розглянули його біологію, фізико-географічне поширення та інші важливі ознаки.

Карась, безперечно, найбільш невибаглива риба. Ця обставина надає йому досить велике промислове значення в місцевостях, багатих стоячими водами, які складають головне місцеперебування цього виду. Карась живе в більш або менш значній кількості не лише у всіх озерах, ставках; але часто трапляється і в напівпідземних озерах, майже зовсім затягнутих трясовиною, і в невеликих ямах, де абсолютно немислиме життя якої-небудь іншої риби. Можна навіть позитивно сказати, що чим гірше властивості води жилого ними басейну, ніж ставок або озеро, тим карасі чисельнішою і швидше розвиваються.. Добувають їжу, що складається виключно з органічних залишків і частинок, також дрібних черв'яків, а на зиму абсолютно зариваються в цей мул і залишаються живими навіть тоді, коли в жорстокі безсніжні зими дрібні стоячі води вимерзають до самого дна. Бували приклади, що карасів викопували живими з мулу абсолютно висохлого ставка, з глибини 70 див. Золоті карасі взагалі значно витривалішими срібних. Звідси зрозуміло, чому в даний час рідко зустрінеш хоча б самий незначний ставок або озерце, в яких би не було розведених або випадково потрапили карасів.

Об’єктом вивчення курсової роботи є карась золотистий Carassius carassius.

Актуальність теми полягає, в тому що, що карась звичайний є цінний за смаковими якостями, але малодоступний для промислу. В Україні у деяких водоймах звичайний, в інших — поодинокий, в багатьох зник через зникнення типових біотопів внаслідок зміни гідрологічного, хімічного, біологічного режиму водойм, спричиненої гідротехнічними будівництвом. У багатьох водоймах витіснений диплоїдною формою карася сріблястого.

В першому розділі з’ясували, біологічну характеристику карася золотистого. Потенційні можливості росту у карася досить високі. За сприятливих умов утримання карась може досягати маси від 1,0–1,5 кг на першому році життя до 2–3 кг на другому. Для ставових рибних господарств, розташованих в різних фізико-географічних зонах України, встановлений для товарного карася наступний стандарт за масою: для Полісся — 350–400 г, для Лісостепу — 400–450 г, для Степу — 450–500 г. Для цьоголіток стандарт маси становить — 25–30 г.

Карасі розводять майже у всіх країнах Європи, в Японії, Китаї, Кореї, США тощо. Однак якщо у Східній Європі та Азії коропа цінують за смакові та поживні властивості його м'яса, то в Західній Європі, США, Австралії коропа вважають за сміттєву рибу, і якщо й розводять, то винятково для спортивного рибальства.

В другому розділі дослідили особливості розведення об’єкта в природних умовах. Карась – це мирна риба, тому конкуренцію в харчуванні йому можуть скласти тільки травоїдні риби.У більшості випадків карася вирощують при дворічному обороті.

При нормальних умовах і при правильному харчуванні риби, до жовтня її маса досягне 350–500г. Якщо риба не досягла товарної наважки в 350–500 г або є бажання виростити рибу більшої маси, то вона залишається на наступний рік. Маса риби третього року вирощування повинна становити від 700 г і вище.

Нерест карася, як правило, проходить в ранкові години. Необхідно стежити, щоб під час нересту ніхто не ходив по греблі, заборонити проїзд кінного та автомобільну або будь-якого іншого транспорту.

Підготовлені нерестові стави за 1–2 дні до посадки плілників заливають водою. Відбирають плідників і готують їх для посадки на нерест. При досягненні температури води +17…+18°С відібраних плідників переносять в нерестові ставки гніздами (одна самка й два самці). Перед посадкою на нерест їх обробляють 5%–м сольовим або аміачним розчином протягом 5–7 хв з метою знищення макропаразітов.

Нерест у карася відбувається бурхливо, супроводжується сплесками і закінчується в той же день. Відкладена самкою ікра тут же запліднюється молоками самця. Показником нересту служить прилипша до рослин ікра. На другий день після нересту плідників виловлюють і пересаджують в літні маткові ставки. Тривалість розвитку заплідненої ікри карася до виходу личинок (інкубаційний період) залежить, впершу чергу, від температурних умов. Так, при температурі води +20°С ікра розвивається протягом 3–х діб, а при +15°С –5 діб.

В третьому розділі дослідили собливості розведення досліджуваного виду риби в заводських умовах. Заводський спосіб у карасівництві дає змогу відмовитись від високої вартості нерестових ставів, скоротити площі літньо- і зимовоматочних ставів за рахунок більш раціонального використання самців. При цьому практично реалізується можливість дійового управління процесами, пов'язаними з підготовкою плідників, одержання статевих продуктів, штучним осіменіиням і інкубашєю ікри, одержанням личинок, що досить вагомо в селекційио- племенній роботі. Впровадження ефективної системи терморегуляції дає можливість збільшити тривалість вегетації на один місяць за рахунок раннього одержанням потомства, шо забезпечує суттєве збільшення рибопродуктивності вирощувальних ставів, сприяє поліпшенню якості рибопосадкового матеріалу і в решті-решт різко поліпшує рибницько-економічні показними при виробництві товарної риби.

Технологія заводського методу розведення карася передбачає необхідність витримування плідників протягом 4–5 діб в діапазоні оптимальних нерестових температур при інших відповідних фізико-хімічних параметрах середовища. Природне дозрівання в діапазоні оптимальних температур дає змогу досить ефективно застосовувати однаразове ін'єктування з розрахунку 2,0 мг сухої речовини гіпофіза на 1 кг маси самки. У ряді випадків при форсуванні процесів дозрівання шляхом штучного підвищення температури води краші результати дає дворазове ін'єктування: попередня ін'єкція 0,3 мг, а через 12–24 год. вирішальна – 2,0 мг сухої речовини гіпофіза на 1 кг маси самки Самці менш вибагливі до дозування гіпофіза і нормально дозрівають при одноразовому ін'єктуванні половинною дозою самок. Після ін'єктування самців і самок розміщують в окремі лотки чи садки, забезпечують постійну проточність, де залежно від температури термін дозрі вання може бути різним.

 

 

Список використаної літератури:

1. Шерман І. М., Гринжевський М. В., Грициняк І. І. Розведення і селекція риб. – Рівне: УДУВГП, 2002. – 246 с.: іл. 38.

2. Мовчан Ю. В. До характеристики різноманіття іхтіофауни прісноводних водойм України (таксономічний склад, розподіл по річковим басейнам, сучасний стан) // Збірник праць Зоологічного музею. – 2005. –№ 37. – С. 70-82.

3. Мельник О.П.,Костюк В.В.,Шевченко П.Г. Анатомія риб: Підручник/ Під ред. Мельника - К.: Центр учбової літератури,2008р. - 624 с.

4. Червона Книга України

5. Мовчан Ю. В. Риби України. – Київ: Золоті ворота, 2011. – 444 с.

6. Марценюк Н. О., Гринжевський М. В. Вирощування риби в малих водоймах. – К.: Фірма “ІНКОС”, 2008. – 208 С.

7. М. В. Гринжевський, А. І. Андрющенко, О. М. Третяк, І. І. Грициняк. Основи фермерського рибного господарства / ред.: М. В.Гринжевський. - К.: Світ, 2000. - 340 c. - Библиогр.: 17 назв. - укp.

8. www.museumkiev.org/zoology/catalog/zz_40

9. uk.wikipedia.org/wiki/Коропові

10. sg.dt-kt.net/books/book-8/chapter-573

11. www.slideshare.net/Riyigor/ss-6749783

12. www.hunt-fish.com.ua/article.htm?ident=4e406f0f1c7842d

13. vseslova.com.ua/word/Іхтіологія-42092u

14. www.zoometod.ru

Date: 2016-05-23; view: 1109; Нарушение авторских прав; Помощь в написании работы --> СЮДА...



mydocx.ru - 2015-2024 year. (0.006 sec.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав - Пожаловаться на публикацию