Переднерестове утримання плідників

Навесні за температури води +8…+10°С проводять відловлювання рибопосадкового матеріалу у зимувальних ставах, потім їх дезінфікують негашеним або хлорним вапном і використовують для переднерестового утримання маточного поголів’я, але краще мати переднерестові стави площею 0,1–0,2 га, які мають бути мілководними і добре прогріватися. Норма посадки самок 300 екз/га, а самців — 500 екз/га.

Переднерестове утримання триває 30–45 діб, тому цей період має велике значення для плідників, які впродовж зимового утри­мання втрачають 5–7 % маси тіла, а в останню фазу оогенезу — ве­лику кількість енергетичних матеріалів, що негативно позначається на виживанні личинок, а інколи призводить до загибелі риби. Для запобігання небажаним явищам раціон плідників залежно від температури води має становити 1–3 % загальної маси риби і містити корми, багаті на вуглеводи, а в переднерестовий період до кормової суміші бажано вводити кров забитих тварин, люпин, про­рослі ячмінь і пшеницю, соняшникову та арахісову макухи, кормові дріжджі або рибне борошно, пасти із зеленої маси та крейду. Про­теїнове співвідношення кормової суміші доводять до 1: 2–1: 1.

До залиття нерестових ставів збирають відмерлу рослинність, спалюють, розчищають рибоскидні канави, водоспуски обладнують міліметровою сіткою, а на водоподачі встановлюють рибосміттєві- виловлювачі. Дно ставу дезінфікують негашеним вапном з розрахун­ку 50–100 г/м², а дно канави — 80 г/м². Ложе ставів повинно бути покрите лучною рослинністю, а на новозбудованих його засівають насінням бекманії звичайної, канарника очеретоподібного, лисохво­сту лучного, мітлиці болотної, повитиці білої, пирію повзучого, ти­мофіївки лучної тощо. Вони необхідні як субстрат для приклеюван­ня ікри, збагачення води киснем і сприяння розвитку природної кормової бази.

Стави за 1–2 доби до посадки плідників заливають водою (не нижче від +18°С), пропускаючи її через рибосміттєвловлювачі, які не дають можливості потрапляти в став пуголовкам, хижій та мало­цінній рибі. Перед посадкою на нерест плідників упродовж 5–ти хвилин об­робляють у сольових ваннах з 5%–м розчином кухонної солі для знищення шкірних і зяберних паразитів коропа, які особливо шкід­ливі для молоді риб. Після обробки сіллю плідників витримують у проточній воді. Під вечір у підготовлений нерестовий став 0,1 га са­джають два гнізда (2 самки і 4 самця), оскільки нерест відбувається вранці впродовж 3–5 год. Плідників після закінчення нересту від­саджують у маточні літні стави на нагул.

Проведення нересту

Нерестяться карасі на початку літа. Починається нерест при температурі води 15-16 ° С, а в розпал його температура досягне 17-20 ° С і вище. Ікру самки карася відкладають на рослинах. Ікринки жовтого кольору, розміром до 1 мм. Нерест карасів тривалий - з травня по липень

Рис.12. Нерест карася звичайного.

У цих випадках ікра запліднюється спермою інших видів риб, таких як короп і звичайний карась. Встановлено, що у водоймах Україні карасі відкладають три порції ікри і що нерест карася відбувається з проміжками в 10-12 днів. В результаті порційного ікрометання карася розміри його сеголеток коливаються у великих межах.

Плодючість карасів при довжині тіла 19,1 см при першому нересту в середньому становить близько 17, після другого-8,82 тис. ікринок, у самок розміром 24,1 см - відповідно 47,123 і 19,970 тис. ікринок.

Для нересту карася використовують коропові нерестові ставки або зимувальні.

Заливають ставки водою за добу до посадки в них виробників карася. На 100 кв.м площі садять 5-7 самок срібного карася та 5 самців золотого карася, коропа або сазана. Самців підбирають з текучими молоками. Якщо ставки бідні рослинністю, то встановлюють штучні гнізда, подібні гнізд для коропа або лина. На 15-18 добу мальків пересаджують в вирощувальні ставки.

Методи пересадки і розрахунку такі ж, як і для коропа. Вихід становить 70-75% від посаджених мальків. У зимувальні ставки садять на 1 га до 1 млн. сеголеток, до 500 тис. дволіток, вихід із зимівлі годовіков становить 80-90%.

Зариблення нагульних ставків в умовах монокультури роблять так само, як і для коропа. На теплових водосховищах ГРЕС срібні карасі досягають маси 1,2-1,8 кг. Це зумовлено тривалістю вегетаційного сезону і в зв'язку з цим подовженням періоду харчування. Температурний режим води в цих водоймах в осінньо-зимовий період знаходиться в межах сприятливих температур для харчування карасів.

Нерест карася, в залежності від погодних умов, може починатися як у другій половині травня, так і настанням перших чисел червня. Часто вже в середині травня можна помітити не так далеко від берега зграйки пустуючих карася, але така його поведінка нічого доброго рибалці не обіцяє. Так проявляються його гри під час шлюбного періоду, і, як правило, вже в цей час карась перестає харчуватися. Варто відзначити, що в перші дні шлюбних ігор клювання карасів нерідко буває хорошим, але в перебігу дуже нетривалого часу. Чим ближче кінець весни, тим більше ікри і молочка доводиться виношувати карасям, тому в період нересту ловити карася марно.

Починається нерест у карася, як правило, в останній дні травня. Але якщо травень видався холодним, з частими дощами або навіть зливами, нерест карася може «затриматися» аж до першої половини червня. Карась золотистий більш теплолюбний, ніж його сріблястий родич. Нерест у карася сріблястого починається при температурі - не нижче 13 - 15 градусів. Також від температури води залежить і тривалість нересту - чим тепліше вода, тим швидше закінчуються ігри, і тим швидше риба звільняється від ікри і молочка.

Шлюбні ігри завершуються тоді, коли кількість ікри буде максимально можливо. Після цього самці і самки карася збираються в густих заростях рослин, де самки відкладають на гілки рослин першу порцію дрібної жовтуватою ікри. Ікра вимітається в кілька порцій, їх кількість рідко досягає 4-5, але тим не менше, навіть завдяки такій кількості порцій нерест карася затягується до середини липня.

Вихід ікри відбувається, як правило, в ранкові години. Варто відзначити високу плодючість карася - в кожній порції самка вимітає до 150тис. ікринок. Хоч карась и мешкає в стоячих водоймах, и його ікрі не загрожує знесення течією, в озерах и затоках біля його «потомства» достатньо ворогів. Ікрою можуть харчуватися жаби, пуголовки, раки, и ціла маса водяних комах и їх личинок. А в перші дні життя малькам карася загрожує небезпека у вигляді личинок бабок, жуків-плавунців, водяних скорпіонів та інших водяних клопів. Тому більша частина ікри гине, и лише 30-40% карася виживають за перший рік життя. А, надалі життю карася вже практично нічого не загрожує.

Чим ширше водоймище, тим довше в ньому триватиме нерест. Так, у великих озерах і водосховищах нерест карася часто займає цілий місяць. Також, чим ширші і проточні водойми, тим більше в ньому концентрація сріблястого карася. І навпаки, в стоячих, дуже невеликих, озерах, частіше можна зустріти золотистого карася. Це пов'язано з кількістю відповідних місць для нересту. Золотистий карась не переносить проточну воду, і вибирає тихі густі ділянки, в той час, як сріблястий цілком комфортно себе почуває в крупних озерах, затоках і водоймищах. Чисельність сріблястого карася в крупних водоймищах щорічно збільшується, а золотистого, навпаки, скорочується. У шлюбних групах сріблястого карася значно переважають самки, і часто ікра покривається молоками інших коропових риб - коропа, сазана, золотистого карася та ін.. Тому досить часто можна зустріти гібриди.

Карася можна починати ловити з квітня місяця, в холодній воді його клювання досить стабільний, і навіть потихеньку поліпшується. Але з настанням нересту клювання пропаде, і до середини червня про рибалці карася доводиться забувати. Але по закінченні нересту клювання карася відновлюється, і не гасне до перших осінніх похолодань. Ікра у процесі розвитку перебуває у постійній взаємодії із навколишнім середовищем, тому великого значення набуває видовий склад рослинності, на якій безпосередньо проходить її інкубація і від якої в значній мірі залежить гідрохімічний режим.