Природні умови та ресурси території як чинник формування земельного фонду

Природні умови і ресурси – це важливі складові частини навколишнього середовища, що використовуються або можуть бути використані людиною у виробничих та інших потрібних їй цілях.

Рельєф, зазвичай, виступає вирішальним фактором в створенні ґрунтового покриву, мікрокліматичних, гідрологічних та інших особливостей території.

Сучасна ландшафтна структура території району сформувалися в ре­зультаті взаємодії всіх груп факторів. Провідний вплив на структурну органі­зацію і диференціацію території району має група геолого-тектонічних чин­ників. Ця група активно приймає участь у формуванні і виділенні природно-територіальних комплексів, в оформленні їх границь, визначає азональні за­кономірності розповсюдження цих комплексів, малюнок їх територіальної структури, динаміку функціонування і тенденцію розвитку [7].

Залежно від ступеня прояву рельєфоутворюючих процесів у різних час­тинах району простежуються своєрідні рельєф і комплекси. Середньогір’я Скибових Карпат розміщене на південний захід лінії сіл Розтоки-Лопушна. Утворене воно системою асиметричних хребтів, найбіль­шими з яких є Товарниця-Буково, Травен-Томнатик, Ракове-Шурдин. Висоти тут сягають 1000-1200 м. Північно-східні схили, як правило, круті і обривис­ті, південно-західні – вологіші і довші, що обумовлено напрямом падіння те­ктонічних лусок-скиб[8].

Долина р. Черемош і р. Путилка перетинають гірські хребти. Будова їх де­що відмінна. Долина р. Черемошу від с.Усть-Путила аж до Вижниці прорізує весь ланцюг Скибових Карпат. Для неї властиві корінні (врізані) меандри, чергування розширених і звужених ущелиноподібних ділянок, глибокий вріз (до 250 м), добре виражена терасованість. Найбільші меандри виникли внаслідок про­риву гірських хребтів Товарниця, Травен, Ракова, які інтенсивно піднімались[9].

Низькогір’я Путильських Карпат розміщене у центральній частині гірської системи південніше с. Дихтинець. У минулому тут протікала давня річка від р. Прут до р. Сучава. Залишки її виявлені на висоті 800-1000 м у вигляді вирівняних ділянок давніх терас на гребенях і схилах гір. Для горбисто-грядового низькогірного рельєфу притаманні незначні контрасти ви­сот. Це система невисоких коротких хребтів, горбів, окремих вершин із виположеними схилами, округленими плоскими вершинами на висотах 950-1050 м. Найвищі точки сягають 1140 м над рівнем моря. Добре виражений ланцюг невеликих хребтів – Плоский, Гребінь, Рижа, Гробище, Самакова. Низькогір’я розміщене майже повністю у басейні р. Путилки, частково р. Білий Черемош і р. Сучави. Долина р. Путилки широка, утворює низку улоговин і ділянок прориву, має врізні меандри і добре терасована. Долина р. Путилки з’єднується з долиною р. Сучави перевалом Плоска (986 м.). Тут чітко виражені Яблуницька, Дихтинецька, Сергіївська, Лустунська, Селятинська улоговини. У загально-карпатському напрямі простежуються релікти давньої гідросітки – Яблунецька і Прапутильська поздовжні долини. Тераси зайняті селами, полями, луками, невеликими ділянками лісів.

У південному напрямку простягнулася смуга Яловичорського середньогір’я, яка вирізняється короткими плосковипуклими хребтами розчленованими глибокими долинами. Виокремлюються за­дишки давньої поздовжньої долини, приуроченої до Яловичорського поздовжнього розлому, яка виходила у Верховинську улоговину. Глибина ерозійного розчленування тут перевищує 500 м. На схилах хребтів і долин розвиваються такі небезпечні природні явища як зсуви, осипи, які породжують кам’яні ріки. Ця територія одна із мало освоєних. Лише у поздовжній терасованій обезлісненій долині р. Яловичори розкинулись невеликі хутори.

Південніше розміщується Яровицьке середньогір’я – найвищий гірсь­кий район Буковинських Карпат з вершиною Яровиця – 1574 м. Хребти масивні, з плоско-випуклими вершинами і крутими схилами [10].

Середньогір’я кристалічних Карпат – найпівденніша гірська частина Пу- тильського району, обмежена витоками р. Білого Черемошу – Перкалаби і Сарати. Це скелясте середньогір’я, яке є північним відгалуження Чивчино- Мармороського кристалічного масиву і утворене двома меридіонально витягнутими хребтами – Жупани та Чорний Діл. Тверді метаморфічні і масивні скручаті породи утворюють тут зубчасті гребені гірських крутосхилових хребтів із з численними шпилями і скелями. На схилах хребта Жупани є виходи юрських вапнякових брил, що створюють екзотичний краєвид. На хребті Чорний Діл зустрічаються тектонічно-карстові порожнини. Річка Перкалаба виробила вузьку ущелиноподібну долину з крутими високими схилами, а річка Сарата, що тече вздовж північної межі Мармороської кристалічної зони, має значно ширшу асиметричну долину. Глибина ерозійного розчленування в мі­сці злиття цих річок становить 400 м. Ця територія слабо заселена і не освоє­на.

На схилах долин рік Путильського району часто трапляються зсуви, іно­ді до 100 і більше метрів, шириною до 2 км. Дуже часті також осипи, які біля підніжжя хребтів утворюють дрібно-фракційні конуси-шлейфи. Також часто трапляються зсуви-опливини.

Досліджуючи сучасний рельєф району, можна зробити висновок, що він майже не придатний для розвитку землеробства, а тваринництво розвивається в основному на природній кормовій базі і ведеться на екстенсивній основі, при цьому наявність лісових ресурсів сприяє розвитку лісового господарства, а сам рельєф є важливим чинником для розвитку туристичної індустрії, та збільшити роль земель рекреаційно-оздоровчого призначення.

Клімат є одним із головним чинників формування ландшафтних комплексів. Хід його основних характеристик зумовлений розташуванням в помірних широтах і впливом гірської системи Карпат.

Одним із основних кліматотвірних чинників є сонячна радіація. Оскільки район є гірським то її величина залежить не лише від широти місця, пори року і доби, але й від висоти місцевості, та експозиції схилів. На території області, починаючи з середини листопада і до початку лютого, спостерігається негативне значення радіаційного балансу, а влітку навпаки – позитивний. По­зитивним він в денні години, а негативний вночі. Загалом за рік радіаційний баланс на території району є позитивний [11].

Згідно з характером розподілу радіаційного балансу в часі і по території Путильського району, відбувається розподіл температури. Зокрема середнє значення температурного градієнта за рік в районі до висоти 1200 м в межах 0,5-0,6°С. Найхолоднішим місяцем є січень. Середня його температура становить -7°С. На хребтах вище 1200 м температура повітря понижується до - 10 °С. Стійкий перехід температури повітря через 0°С восени означає початок зими, а весною – характеризує танення снігу, або початок весни. Восени пе­рехід температури через 0°С починається в районі пересічно з 10-13 листопа­да. а весною 19-27 березня. Зима триває 128-130 днів, перевищуючи трива­лість зими на рівнині на 40 днів. Але зими не є суворими. Днів з морозами -10 °С буває до 30-35. Взимку на території випадає опадів майже втричі менше, ніж влітку. При цьому, опади взимку не інтенсивні і мають переважно обмежений харак­тер. За весь холодний період випадає 250-300 мм опадів. У грудні, січні, лю­тому і навіть у березні опади переважать у вигляді снігу. Сніг в районі може падати у квітні і в листопаді, хоча в ці місяці переважать опади у вигляді дощів. Так, як район є гір­ським то сніговий покрив встановлюється уже в першій декаді грудня. Танення снігового покриву спостерігається пересічно з середини березня. Висота снігового покриву пересічно сягає до 50-125 см і більше.

Початок весни за пересічними багаторічними даними наступає в кінці березня. Приморозки на території Путильського району можливі протягом усієї весни.

Літо помірно тепле. Пересічна температура повітря влітку у чер­вні становить 14-10°С; у липні – +15°С. у серпні темпера­тура зменшується на 2°С. Найвищі температури повітря були зареєстровані у червні і липні – +32°С, у серпні - +35°С. Найменші температури повітря вліт­ку спостерігались у червні -3 °С морозу, у липні +1°С тепла і у серпні -2°С морозу. Кількість днів з температурою повітря понад 10°С в районі становить пересічно 120-100.

У теплий період року на території району випадає найбільше опадів, зо­крема від 550-700мм. У теплий період спостерігаються й такі небезпечні явища погоди, як грози та град [12].

Осінь на території району поділяється на два періоди. В першому періоді осені протягом вересня зберігається тепла, суха і переважно малохмарна погода, а в другій прохолодна з частими приморозками, хмарним небом, туманами і частими опадами протягом жовтня і листопада.