Особливості екологічної ситуації в сучасному землекористуванні району

Екологобезпечне використання земельних ресурсів, ефективне відтворення родючості ґрунтів і забезпечення на цій основі ресурсо-екологічної безпеки життєдіяльності людини належать до пріори­тетних напрямків сучасності. Це зумовлено тим, що майже всі зе­мельні ресурси України охоплені гострою системною кризою, в ре­зультаті чого держава зазнає великих економічних, соціальних і еко­логічних збитків, завдається непоправної шкоди здоров'ю населен­ня країни, підривається її генофонд і, зрештою, існує серйозна заг­роза існуванню людської цивілізації.

Район має складну орографічна будову та різноманітні кліматичні умови зумовлені його розташуванням в гірській частині буковинських Карпат. Зазначені характеристики є основними природно-географічними чинниками які вплинули на процеси ґрунтоутворення та формування сучасної структури земельного фонду. Основним видом землекористування є землі лісогосподарського призначення які займають 59859 га., або 67,7 % від його загальної площі [16].

З досліджень території можна зробити висновок що характеристика освоєння земельного фонду для даної території є майже оптимальною. При загальній її площі 88426 га сільськогосподарські угіддя в ньому займають 1552,06 га (30 %), з них природні сіножаті та пасовища 13803,35 га (на які припадає понад 68,0 % загальної площі ріллі).

Водна ерозія значні величезні втрати сільськогосподарському виробництву району. Виникнення і розвиток ерозійних процесів пов’язаний із багатьма причинами. Однією із них є нераціональне використання землі, якому сприяє:

- розорювання схилових земель і вирощування на них просапних культур;

- відсутність комплексів в проведенні протиерозійних заходів;

- інтенсивне вирубування лісів.

Одним із основних критеріїв оцінки екологічного стану сільськогосподарських угідь є рівень родючості ґрунтів, як основа функціонування цієї категорії земель. Сукупність природних факторів (поверхня району, природна рослинність в минулому, клімат, антропогенний вплив) сприяли утворенню різних за властивостями і родючістю ґрунтів.

Використання ґрунтів протягом тривалого часу під сільськогосподарськими культурами при незбалансованому внесенні добрив призводить до гострої нестачі тієї чи іншої поживної речовини, тобто зниження родючості. Важливим показником рівня родючості ґрунтів є вміст гумусу. Вміст гумусу в ґрунтах Путильського району підпорядкований певній зональності і зумовлений особливостями генезису ґрунтів: тип ґрунтоутворення, гранулометричний склад ґрунтів, вид рослинності, тощо.

Розмиті ґрунти ярів поширені у Верхньому Ялівці і заплаві р. Яловичора. Трапляються ще гірсько-лучні та гірсько-підзолисті ґрунти.

Використання підвищених доз мінеральних добрив, може негативно впливати на навколишнє середовище: викликати підкислення ґрунтового розчину, забруднення ґрунтових вод у результаті фільтрації добрив (особливо азотних), нагромадження надлишкових запасів нітратного азоту в продукції рослинництва, забруднення водосховищ залишками добрив в результаті процесу ерозії [17].

Сучасне використання земельних ресурсів області не відповідає вимогам раціонального природокористування. Порушено допустиме співвідношення площ ріллі, природних кормових угідь, лісових і водних територій, що призвело до деструктивних процесів в агроландшафтах, а в окремих регіонах до екологічної кризи. Враховуючи наведені дані, питання збереження ґрунтів у регіоні та відновлення їх родючості є досить актуальними.

Головні напрями підвищення родючості ґрунтів: регулювання стоку, проти ерозійні та лісомеліоративні заходи.

РОЗДІЛ 3