Методи та методологія дослідження географічних особливостей використання земельного фонду

У дослідженні земельних ресурсів використовується багато різномані­тних методів, підходів і прийомів, які тісно між собою пов'я­зані логічно, структурно чи у процесі дослідження.

Методи науки можуть характеризуватися різною широ­тою охоплення предметних областей. Враховуючи цю рису, у вивченні земельно-ресурсного потенціалу та землеустрої всю сукупність методів можна поділити на дві великі групи (системи): загальнонаукові та конкретно наукові [3].

Загальнонаукові методи – це такі засоби і прийоми (чи їх сукупність), які з тими чи іншими модифікаціями викори­стовуються в усіх чи майже усіх науках з урахуванням осо­бливостей конкретних об'єктів дослідження. Наприклад, сюди відноситься метод моделювання чи такі логічні засоби як аналіз і синтез, індукція і дедукція, системний аналіз та ін.

Нарешті, конкретнонаукові методи –це методи,які використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спільністю об'єктів дослідження групах. Тоді як метод балансів може застосо­вуватися у декількох близьких за певною ознакою дисцип­лінах. Він теж належить до конкретно наукових, але не спеціальних, а міждисциплінарних.

Загальнонаукові методи використовуються у переважній більшості наук, наукових дисциплін і напрямків. Ці методи діляться на дві великі групи: традиційні і сучасні (модерні), що є дещо умовним.

Традиційні загальнонаукові методи (ТЗМ) включають в себе такі: спостереження, аналіз і синтез, індукція і дедукція, порі­вняння і аналогія, узагальнення і абстрагування.

Метод експерименту в землеустрої успішно замінюєть­ся методом порівняльним (порівняльно-географічним). Методом так само можна вважати "експериментом", коли одну і ту ж систему розселення, землекористування розглядатимемо у різні історичні періо­ди її функціонування. Тоді такий метод називається порівня­льно-історичним.

Порівня­льно-географічний метод конкретизується у т.зв. методі AAA (аналіз аналогових ареалів). Сюди, як бачимо, додається й аналіз, за яким іде й синтез (наприклад, об'єднання - синтезування територіальних гос­подарської, соціальної і поселенської систем у єдину тери­торіальну суспільно-географічну систему). Метод аналізу аналогових ареалів (метод AAA) – це вивчення подібних об'єктів шляхом їх порівняння, коли знання про один з них є достовірним. В основі цього між­дисциплінарного методу лежить інший метод (логічний) – метод порівняння [6].

Логічне абстрагування в землеустрої, часто виступає як метод генералізації. Останній, як і абстрагування загалом, передбачає усунення під час дослідження об'єктів, явищ і процесів несуттєвих, другорядних властивостей і від­носин і виділення головного, визначального.

До сучасних (модерних) загальнонаукових методів належать: метод моделювання, системний, формалізації, аксіоматико-дедуктивний.

Моделювання – це дослідження об'єктів, явищ і процесів не безпосередньо, а за допомогою їх замінників – моделей. У процесі моделювання експеримент у натурі замінюється екс­периментом на моделі.

Модель в землеустрої – це образ, зображення, копія, план, карта, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) та ін. Філософи визначають модель як "мисленнєво предста­влену чи матеріально реалізовану систему, яка відображаю­чи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна заміщати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт.

Виділяють два типи моделей: предметні і знакові (часом їх відповідно називають матеріальними та ідеальними, хоч це терміни невдалі). Предметні моделі бувають натурні (зме­ншена копія автомобіля), фізичні (макети) та електронні. Для вивчення земельно-ресурсного потенціалу важливі передовсім знакові моделі.

Знакові моделі поділяють на два класи: образно-знакові (аерофото- і космічні знімки, карти) і формально-знакові (ста­тистичні, математичні, абстрактно-логічні тощо). Обидва ці класи однаково важливі і широко використовуються, взаємодіючи в конкретних до­слідженнях. У землевпорядних дослідженнях модель є важли­вим носієм інформації і засобом фіксації знань.

Метод формалізації – це вивчення об'єктів шляхом відображення їх змісту, структури, форми чи функціонування у знаковому вигляді, за допомогою створення людиною мов (знакових сис­тем).В останньому аспекті він близький до методу моделю­вання. Так, як одним із видів методу формалізації є математи­чне моделювання (воно з успіхом включається у формально-знакове моделювання). Крім математичної формалізації існує логіко-математична, особливо при вивченні структури понять і у логічному численні, а також знакова формалізація – за допомогою створеної мови символів (значків) і операцій з ними.

Математичне моделювання - це створення математич­ної моделі і експериментування з нею.

Формалізація (математизація) дає змогу використовувати у дослідженнях – географічні інформаційні системи (ГІС) і відповідно “ гісівські” дослідницькі технології.

Геоінформаційні технології (ГІТ) стали можливими після широкого впровадження у дослідження ЕОМ. Вони передба­чають передусім створення бази даних (БД), пакетів програм (математичного програмного забезпечення), носіїв первин­ної геоінформації (аеро- і космічних знімків, карт, схем, ді­аграм, графіків, таблиць тощо), з яких автоматичними засо­бами можна знімати первинну інформацію для формування бази даних, обробляти (перетворювати) її, відповідно пред­ставляти та інтерпретувати.

Математична формалізація найчастіше поєднується з кар­тографічним моделюванням. Результатом цієї формалізації і “гісівських” технологій є географічні (загальні чи тематичні) карти або їх серія, які служать проміжною моделлю для по­дальших дослідницьких експериментів.

Системний підхід (системний аналіз і синтез) – це вивчен­ня географічних об'єктів, які трактуються як складні і (або) великі системи. Найпростіше, робоче поняття системи: це вза­ємопов'язана множина елементів, яка утворює певну ціліс­ність.

Системний підхід виступає у двох видах: системного аналізу і системного синтезу, які взаємодіють, але досить автономні. Системний синтез передбачає рух думки, розумо­вих і практичних операцій від визначення (ідентифікації) елементів системи, встановлення зв'язків між ними, виді­лення на цій основі підсистем і об'єднання тих, що не увійшли в окремі підсистеми, у переважно великі чи складні системи. Одночасно, синтез системи – це спосіб зафіксувати відносно простими засобами усю складність реальності. Системний підхід є засобом подолання складності хоч би тим, що самі по собі елементи можуть бути окреми­ми системами, а у певному дослідженні вони такими не вважаються. Системний аналіз передбачає декомпозицію досліджуваної системи спочатку на підсистеми першого, далі другого і т.д. рівнів і так аж до отримання елементів системи. При систе­мному аналізі ми ідемо "зверху вниз", при синтезі – "знизу вверх".

Конкретно-наукові методи (КНМ) – ті, які застосовуються в окремих науках або у декількох близьких між собою на­укових дисциплінах. Вони поділяються на дві групи: міжди­сциплінарні і спеціальні, або теоретичні й емпіричні.

Міждисциплінарні методи - це ті методи, які можуть ви­користовуватися у кількох пов'язаних генетично чи об'єдна­них спільністю об'єкта дослідження науках. Наприклад, у геодезії є метод польових досліджень чи картографічний. Розглянемо деякі з них.

Метод польових досліджень (МПД) використовується для безпосереднього вивчення об'єкта в натурі шляхом спостереження за ним, інструментальним ви­мірюванням параметрів, дослідження функціонування, стру­ктури чи розвитку.

Дистанційні методи (ДМ) - ті, що використовуються для одержання наукових висновків шляхом аналізу і синтезу інформації, зафіксованої аерокосмічними знімками. Вже під час дистанційного фотографування земної поверхні відбува­ється генералізація (узагальнення) інформації, хоч її частина втрачається. Нову інформацію отримують і шляхом дешифрування знімків. Результати співставляють з результатами наземних польо­вих досліджень еталонних об'єктів.

Картографічний метод - це складання картографічних моделей (окремих карт, їх серій, атласів) і одержання нового знання шляхом їх аналізу і перетворення. Це один із найва­жливіших методів географічної науки.

Статистичний метод - є першим кроком статистичного дослідження і полягає в планомірному, науково-організованому збиранні даних. Формування якісної інформаційної бази – це фундамент статистичного дослідження, оскільки використання лише об’єктивної та достатньо повної інформації на подальших етапах дослідження надає можливість отримати правильні, обґрунтовані висновки про характер і закономірності досліджуваного процесу.

Окремо варто наголосити на методі документалістики - що створює наукові знання про документ в його єдності матеріальної та інформаційної складових, про закономірності його створення та функціонування в суспільстві. Невід’ємними складовими цього методу є інформаційне моделювання, дослідження документів та нормативно-правове регулювання[6].

РОЗДІЛ 2