Практичне заняття 10. Регулювання, нагляд і контроль банківської діяльності

Мета заняття: Дослідити основи регулювання, нагляду та контролю банківської діяльності.

Питання для обговорення:

1. Основа регулювання, нагляду та контролю банківської діяльності

2. Особливості розробки стандартів Базельського комітету з питань банківського нагляду

3. Фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності в Україні

Основні поняття: банківське регулювання, банківський нагляд і банківський контроль, адміністративне регулювання, Базельського комітету з питань банківського нагляду, фінансовий механізм державного регулювання банківської діяльності, Національний банк України, державна податкова адміністрація, органи законодавчої влади, нормативні акти, методи нагляду.

Питання для дискусії

1. Особливості організації банківського нагляду в різних країнах світу.

2. Принципи ефективного банківського нагляду.

3. Структура банківського нагляду Національного банку України.

4. Основні етапи становлення банківського нагляду в Україні.

5. Проблеми забезпечення ефективного банківського нагляду в Україні.

6. Необхідність і завдання банківського регулювання та нагляду.

7. Організаційна структура системи банківського регулювання та нагляду Національного банку України.

8. Форми регулювання банківської діяльності.

9. Особливості сучасного стану регулювання банківської діяльності.

10. Повноваження Національного банку України з питань фінансового моніторингу діяльності банків.

11. Форми контролю Національного банку України.

12. Фінансовий моніторинг банку у системі економічних категорій.

13. Внутрішній фінансовий моніторинг як складова системи контролю за легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом.

14. Порядок проведення фінансового моніторингу на рівні Національного банку України.

15. Організація внутрішнього фінансового моніторингу в банках другого рівня.

Тестові завдання

1. Основною метою банківського нагляду є:

а) підтримка стабільності національної грошової одиниці;

б) контроль за економічними нормативами діяльності банківських установ;

в) зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів;

г) забезпечення ефективної системи банківського нагляду.

2. Рейтинг банківської установи Національним банком України визначається:

а) за системою незалежних агентів;

б) на підставі рейтингової оцінки CAMELS;

в) на підставі проведеної інспекційної перевірки;

г) за даними аудиторських перевірок Національного банку України.

3. Вступний контроль передбачає:

а) реєстрацію та ліцензування банківських установ;

б) реєстрацію банківських установ;

в) контроль за економічними нормативами діяльності банківських установ;

г) надання письмових дозволів.

4. У банківських установах передбачена фінансова звітність:

а) зовнішня і внутрішня;

б) щоденна, щомісячна, щоквартальна;

в) балансова і забалансова;

г) поточна і періодична;

д) бухгалтерська і аудиторська.

5. Процедура приєднання банківських установ передбачає:

а) зміну організаційно-правової форми товариства;

б) перетворення банку як юридичної особи;

в) передавання майна, коштів, прав та обов’язків банкам, які створюються;

г) реорганізацію банківської установи.

6. Система оздоровлення банку передбачає:

а) заходи, спрямовані на покращення його фінансового стану;

б) заходи, спрямовані на отримання стабілізаційного кредиту НБУ;

в) заходи, необхідні для проведення ліквідації банківської установи;

г) заходи, необхідні для проведення реорганізації банківської установи.

7. До адміністративних методів регулювання банківської діяльності належать:

а) нагляд за банківською діяльністю;

б) установлення економічних нормативів;

в) реєстрація та ліцензування;

г) використання інструментів монетарної політики.

8. До індикативних методів регулювання банківської діяльності належать:

а) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

б) визначення норм обов’язкових резервів для банків;

в) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

г) кореспондентські відносини;

д) надання рекомендацій банку

9. Факторами оцінки, що використовуються для оцінки ризику репутації банку, є:

а) існування гучної судової справи щодо банку або його керівництва;

б) штрафи, пені та інші фінансові збитки, понесені банком у результаті притягнення банку або його керівників до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності;

в) офіційний кодекс етики або кодекс поведінки персоналу банку;

г) характер та обсяг скарг і звернень від клієнтів, здатність та бажання керівництва відповідно реагувати на них.