Рішення як основа управління

Управлінське рішення – заключний етап процесу управління.

Управлінське рішення розглядається як процес розробки та реалізації раціонального варіанту вирішення проблеми або задачі, а також як фіксований управлінський акт.

Рішення – це вибір альтернативи, певною мірою підсумок управління (менеджменту). Воно є результатом обміркувань, дій та намірів, висновків, міркувань, обговорень, постанов, тощо, спрямованих на реалізацію цілей управління.

Рішення можна класифікувати за певними ознаками (рис 9.1.).

Це вибір зумовлений знаннями, досвідом, стажем, кваліфікацією. Оскільки такі рішення безпосередньо приймає менеджер, то вони формуються швидко і без значних витрат. Але прийняття таких рішень може призводити до несприйняття нової альтернативи в наслідок орієнтації на вже апробований варіант, який раніше дав позитивне вирішення проблеми.

Функціональний зміст рішень визначається складом функцій управління, а спеціальний - відповідними цільовими діями в межах конкретних функцій або їх комплексу.

При прийнятті рішень важливо враховувати фактори, що впливають на

цей процес:

1. Особисті якості менеджера (освіта, знання, вік, досвід, характер, тощо).

2. Поведінка менеджера (звички, психологія, лояльність, тощо).

3. Середовище прийняття рішення:

- визначеність (керівник знає очікувані результати всіх можливих альтернативних рішень);

- ризик (менеджеру відома міра ймовірності ризику кожної альтернативи);

- невизначеність, коли неможливо оцінити ймовірність потенційних результатів.

4. Інформаційні обмеження, зумовлені зростанням витрат на отримання додаткової інформації.

Успішне прийняття рішень базується на таких умовах, як права, повноваження, обов'язковість, компетентність, відповідальність, достовірність інформації.

Менеджером можна назвати людину лише тоді, коли вона приймає

управлінські рішення.