Теоретичне обґрунтування формування мотивації навчальної діяльності в старших підлітків

Відповідно до вимог нової парадигми освіти головне завдання школи є підготувати освічену, творчу особистість, здатну до безперервного розвитку та самоосвіти, що має сформовану достатню мотивацію самоствердження. Щоб виявити ціннісні орієнтації особи і чинники, що впливають на формування мотивації до вчення школяра, необхідно розглянути ієрархію мотивів і побачити якою на місці ієрархічної драбини перебуває мотивація до вчення школяра, як пов'язані з іншими мотивами. Кожному "полю" діяльності особистості відповідає своя ієрархія мотивів. Це і навчальна діяльність особистості. Для педагога дуже важливо створити механізми, внаслідок чого формування мотивації до вчення у школяра відбувалося б не як мотив-стимул, а як смислостворюючий мотив, що посідає вищий щабель у системі ієрархії навчальної діяльності. Сучасна система освіти – це соціальна інституція, на яку покладено завдання як передача підростаючому поколінню знань і досвіду; завдання, пов'язані з формуванням повноцінної особистості, здатної до творчого мислення, яка усвідомлює себе суб'єктом діяльності. Також школа покликана сформувати в учня систему якостей, які сприяють його подальшому саморозвитку, самореалізації, успішності і спроможності в житті. Ключем до вирішення поставлених завдань є формування та розвиток цієї сфери внутрішніх мотивів учня до навчальної діяльність у цілому. Саме мотивація до вчення – це та грань особистісних якостей, що сприяє здійсненню навчальної діяльності учня за примусу, та якщо з усвідомлення важливості і необхідності цього процесу, розуміння його смислу і значимості задля її подальшого саморозвитку, самоствердження і самореалізації у житті. Вивчення мотивації і його формування – це дві сторони одного й того процесу виховання мотиваційної сфери цілісної особистості учня. Вивчення мотивації – це виявлення її реального рівня життя та можливих перспектив, як зони її найближчого розвитку. Результати вивчення стають підвалинами планування процесу формування. Разом із цим у процесі формування мотивації розкриваються нові її резерви. Формування мотивів вчення – це створення в школі умов появи внутрішніх спонукань (мотивів, цілей, емоцій) до вчення; усвідомлення їх учнем й подальшого саморозвитку ним своєї мотиваційної сфери. Учитель не займає позицію спостерігача, а стимулює розвиток мотивацій системою психологічно продуманих прийомів і методів. Людина, яка спонукається до намірів, може діяти довільно, спрямовуючи свою поведінку й діяльність до досягнення поставленої мети. Цілі – це очікувані кінцеві і проміжні результати дій, які ведуть до реалізації її мотивів. Реалізація мотивів залежить від реальних процесів визначення мети, тобто. від умінь визначати цілі і досягати їх. Здібності до цілеспрямованості й уміння діяти у відповідності до поставлених цілей формуються тільки на певному шляху онтогенетичного розвитку. Зміст процесів постановки цілей (їх види, рівні, етапи, якості, прояви) пов'язані з змістом мотивів. Мотиви поведінки й мета поведінки можуть збігатися. Одну й ту саму мету можна накреслити собі, керуючись різними мотивами. Мета показує, до чого прагне людина, а мотив – що він до цього прагне. Ряд проведених досліджень показує, що з підлітка, а старшого підлітка тим паче, ухвалення рішення опосередковується свідомим вибором, що він робить з урахуванням роздумів. Усвідомлення деякого предмета громадської цінності передує його перетворення на особисту цінність. Навчальна мотивація – приватний вид мотивації, включений у діяльність вчення. Встановлено, що навчальна діяльність пробуджується ієрархією мотивів, які мають різне походження та різну психологічну характеристику. Окремі, пізнавальні мотиви, закладено у ній самій, пов'язані із вмістом і процесом вчення. Інші, так звані соціальні мотиви вчення, хоч і лежать поза межею самого процесу, проте можуть істотно змінити його результат. Вони народжуються всією системою існуючих відносин між дитиною та довкіллям, пов'язані з потребою спілкування з іншими людьми, у тому оцінки якості та схвалення, у бажанні посісти певне місце у системі соціальних відносин. Такі мотиви спонукають навчальну діяльність у вигляді свідомо поставленої мети.

Зробивши аналіз науково-психологічної літератури можна зробити наступні висновки:

Одним з найважливіших негараздів у сучасній психології та дидактиці є формування мотивації вчення.

Основою успішної навчальної концепцію діяльності будь-якого школяра є високий рівень мотивації до цього виду діяльності.

Дієві мотиви досягнення, мобілізуючі внутрішні сили підлітка на шляху успішної роботи, які забезпечують його активне включення в активний процес, стають надбанням особистості підлітка, є стійкою її властивістю.

На формування та розвиток мотивації будь-якої діяльності впливають емоції, і почуття, визначаючи модальність і силу мотиву. З чого слідує, що діяльність має супроводжуватись переважно позитивними емоціями, щоб отримати сильну мотивацію.

Соціальна цінність мотивації досягнення підлітків підкреслює актуальність вивчення закономірностей її прояву та розвитку, і навіть пошуку колій та способів її цілеспрямованого формування.

Багато мотивацій досягнення пов'язані з суб'єктивним поданням підлітка про цілі роботи і труднощі її досягнення, про центральні свої здібності, про рівень результатів і потенційно можливих причинах їх отримання. Ці уявлення мінливі і динамічні, на них можна впливати, їх можна змінювати відтак – коригувати процес мотивації.