Особливості формування мотивації навчальної діяльності у старших підлітків

Навчальна мотивація – приватний вид мотивації, включений у діяльність вчення. Встановлено, що навчальна діяльність пробуджується ієрархією мотивів, мають різне походження та різну психологічну характеристику. Окремі – пізнавальні мотиви закладено у ній самій, пов'язані із вмістом і процесом вчення. Інші, соціальні мотиви навчання, хоч і лежать поза самим процесом, проте мають істотний результат. Вони народжуються всією системою існуючих відносин між навколишнім світом, пов'язані з потребами спілкування, у оцінках якості та схваленні, у бажанні посісти певне місце у системі соціальних відносин. Такі мотиви спонукають навчальну діяльність у вигляді свідомо поставленої мети. Усі вчені, займалися проблемою мотивації навчальної діяльності, підкреслюють велике значення її формування та розвитку в школярів, оскільки саме вона гарантом формування пізнавальної активності учня, як наслідок розвивається мислення, купуються знання, необхідні для успішної діяльності особистості в подальшому житті.

До завдань будь-якого вчителя належить формування та розвиток мотивації навчальної діяльності, пізнавальної активності школяра. Це дуже складний і тривалий процес, потребує врахування багатьох чинників, серед яких індивідуальні відмінності школярів, їх вікові особливості розвитку. Підлітковий вік можна зарахувати до одного із важливих питань у формуванні мотивації навчальної діяльності. Як свідчить аналіз наявних даних, в підлітковий період відбувається зниження мотивації навчання, відвідання школи стає тягарем. Відповідно змінюється і підхід для отримання знань, що можна умовно назвати "боротьба за оцінку", навіть якщо реальні знання їй відповідають. Для підлітків, вважає Л.І. Божович, оцінка є способом, що дозволяє знайти місце серед однолітків. Тобто на зміну пізнавальній мотивації приходить мотивація досягнення чи уникнення невдач. Результатом, на думку Є. П. Ільїна, і те, що "таким школярем не виробляється правильний погляд світ, відсутні переконання, затримується розвиток самосвідомості і самоконтролю, що вимагає достатнього рівня понятійного мислення" [8]. У такому віці відбуваються зміни у інтересах старших школярів. Значно розширюються і заглиблюються, передусім, інтереси соціально-політичного плану. Учень починає цікавитися як поточними подіями, а й виявляти інтерес до свого майбутнього, до того, яке становище він займе у суспільстві. Таке явище супроводжується розширенням пізнавальних інтересів підлітка. Коло поглядів, що цікавить підлітка стає дедалі ширше. Причому часто пізнавальні інтереси старшого школяра обумовлені планами на майбутню діяльність. Старшокласники, звісно, різняться за своїми пізнавальним інтересам, які у такому віці стають дедалі більше диференційованими. Підлітковий вік характеризується подальшим розвитком інтересів. Учні старшої школи починають цікавитися вже певними областями наукового пізнання, прагнуть до глибших і систематичних знань.

У процесі подальшого розвитку та діяльності формування інтересів спостерігається поява нових. Це значною мірою носить усвідомлений і навіть плановий характер, оскільки ті інтереси пов'язані з удосконаленням професійних навичок, розвитком сімейних відносин, а також із тими захопленнями, котрі за тих чи інших причин були реалізовані в юнацькому віці. У старшому шкільному віці виникає потреба вдосконалення своєї навчальної діяльності, що виявляється прагнення до самоосвіти, виходу за межі шкільної програми. Навчальні дії можуть переростати в методи наукового пізнання, сприяючи звертання навчальної діяльності. Орієнтовні і виконавчі навчальні дії можуть виконуватися як на репродуктивному, так продуктивному рівні. Особливу роль набуває оволодіння контрольно-оціночними діями на початок роботи у формі прогнозуючої самооцінки, який планує самоконтроль своєї навчальної праці та цій основі — прийомів самоосвіти. Ряд укрупнених навчальних дій, дій контролю та оцінки може просунутися до рівня "автоматичного" виконання, перейти в звичку, що є основою культури розумової праці, запорукою подальшої безперервної самоосвіти. Уміння ставити у навчальній діяльності нестандартні навчальні завдання й знаходити водночас нестереотипні способи їх вирішення є творчим ставленням до праці. У старшому шкільному віці широкі пізнавальні мотиви зміцнюються завдяки тому, що цікавість до знань зачіпає закономірності навчального предмету й основи наук Учбово-пізнавальний мотив (інтерес до способів добування знань вдосконалюється як інтерес до методів теоретичного творчого мислення). Мотив самоосвітньої діяльності у такому віці пов'язуються більш віддаленими цілями, життєвими перспективами вибору професії. Зміцнюються широкі соціальні мотиви громадянського обов'язку, віддачі суспільству. Соціальні позиційні мотиви стають більш диференційованими й ефективними; рахунок розширення ділових контактів школяра з однолітками, учителем. Відбувається народження нових мотивів професійного життєвого самовизначення.

Розвиток визначення мети у віці виявляється у тому, що старшокласник за нормальної постановки системи цілей навчається виходити із планів свого індивідуального самовизначення, і навіть соціальної значимості цілей передбачення соціальних наслідків своїх дій. Зростає вміння оцінити реалістичність цілей, складається прагнення активному апробуванню різних цілей у ході активних дії, пов'язаних з процесами життєвого самовизначення. Отже, в старшому шкільному віці духовні потреби дітей закріплюються, і якщо особистість розвивається нормально, то ці потреби виходять перший план. Разом з тим у школяра як особистості складається певна, досить стійка, ієрархія потреб, у якій одні з них майже завжди домінують над іншими і вимагають першочергового задоволення. Щойно в людини з'явилися усталена структура і супідрядність мотивів та потреб, ми можемо констатувати, що вона як індивідуальність чи особистість остаточно сформувалася. Отже, особливостями формування мотивації навчальної діяльність у такому віці є:

· вплив інтимно-особистісного спілкування як ведучого виду в розвитку особистості старшокласника;

· проблеми перебігу пубертатного періоду;

· зміна ситуації розвитку;

· адаптація особи в дорослому суспільстві;

· включення до професійного самовизначення;

· емоційна нестійкість особистості учня у кризовій ситуації неуспіху;

· невпевненість поведінки у ситуації самостійного вибору.

Головним віковим мотивом старших підлітків є мотив досягнення, який, зазвичай, пов'язаний з прагненням домагатися успіху, уникати невдач, про те, щоби підвищити чи зберегти самоповагу, самооцінку, повагу оточуючих.