Повітря

Повітря – найменш відчутний із першоелементів. Ми не помічаємо, як дихаємо, як робимо тисячі вдихів і видихів. Повітря – надзвичайно тонка субстанція, найменш помітна, але неймовірно важлива. І якщо без води людина здатна прожити кілька днів, то без повітря заледве кілька хвилин. Повітря пронизує весь простір. Він присутній навіть у будь-яких твердих предметах. Повітря всюдисуще. І ймовірно, не випадково саме повітря (вітер) підказав Королевичу Єлисею, де його наречена. Тільки Вітер здатний бачити все і всюди. Це виявилося не під силу ні Сонцю, ні Місяцю. Хоча останні аж ніяк не слабкі сили у Всесвіті.

Повітряна стихія уособлює в нашому внутрішньому світі дух, божественне дихання, думку. Наші далекі предки вірили у всезагальну натхненність природи і вважали, що в кожному об'єкті навколишнього світу, будь то звір, дерево або людина, живе природний дух. Саме дух, що живе в тілі людини, рослини чи тварини, наділяє їх особливою силою і активністю.

Слушно згадати інстинктивну реакцію Баби Яги на присутність у її просторі людського духу: «Чую, чую, російським духом пахне!» Дух, незважаючи на свою легкість, має чималу силу. Індивідуальна душа кожної людини чи предмета вміє входити в контакт з будь-якою іншою душею. У казках багато предметів розмовляють, як, втім, і тварини, і рослини. Це говорить душа. І душа прагне допомогти іншій душі.

Зливаючись зі стихією повітря, може віднайти такі якості, як мінливість, проникливість і силу духу. Казкові представники стихії повітря – це феї, ельфи, різноманітні птахи і, звичайно ж, сам вітер.

Повітря – дуже тонка енергія. Вона присутня завжди і у всьому. Але біда в тому, що ми рідко звертаємо увагу на те, що мало відчутне і майже невидиме. І нам, як матеріальним істотам, важко звертати увагу на те, чого, на наш погляд, майже немає. Це як віра в Бога. Начебто він є, але ж його неможливо побачити. Його можна тільки відчути. Його присутність можна відчути за різними непрямими ознаками. Однак для цього необхідно навчитися дивитися на світ трохи інакше: тонше, уважніше, дбайливіше. Вітер, вітерець – досить часте явище на землі. Але щоб відчути його як знак духу, необхідно зупинитися і прислухатися, відчути характер вітру, його настрій і напрям.

Тут буде доречно згадати про відомі вислови: «Наша сила – в нашій слабкості». Коли активність, вольові зусилля, наполегливість і «залізобетонне» перестали служити вірою і правдою, значить, прийшов час змінити напрям. Хто, як не дух, здатний вказати новий шлях? Але для цього необхідно об'єднатися з цим невидимим і майже недосяжним духом. Необхідно бути «слабким», тобто відкритим, тихим, спокійним. Побудьте птахом, вітром, пушинкою або феєю. І ви відчуєте, як покинуть вас надмірні заклопотаність і жорсткість. Ви відчуєте, як ваша душа наповнюється легкістю, безтурботністю, грайливістю і безмежною довірою невидимій силі під назвою Бог або Дух. Крім того, стан птиці або вітру дає нам можливість подивитися на поточну ситуацію з висоти, неупереджено і вільно. Адже щоб вирішити якусь проблему, з неї, перш за все, треба вийти або, принаймні, піднятися над нею. І ви побачите ту ж саму проблему зовсім з іншого боку. Ще точніше: те, що бачилося як проблема, починає бачитися як цікаве завдання або чергова життєва гра.

Але якщо ви і так занадто безтурботні, легкі, надзвичайно мінливі і не здатні на чомусь зосередитися, то, швидше за все, повітря у вашій душі більше, ніж це необхідно для рівноваги. Значить, пора вбирати енергії з інших стихій.

Земля

Земля – найщільніша з усіх стихій. У матеріальному світі ми стоїмо «на твердому ґрунті фактів», ми маємо «точку опори». Земні енергії дають стан спокійної впевненості в собі, стабільності і надійності. Земля – це місце прийняття рішень, місце свідомо скоєних кроків і дій. У нашому психічному світі земна стихія символізує предметну свідомість, в якій усі виміряне, ретельно прораховано і логічно обґрунтоване.

Землю часто називають матір'ю, годувальницею. Мати-Земля символізує жіноче, сприймаючий початок. Як мати, вона дарує спокій і відпочинок, захищає і живить. Земля включає в себе і луги із соковитою зеленою травою, і мляві сухі пустелі, і незламно тверді скелі, і могутні ліси, і безплідні, глинисті ґрунти, і багато іншого. У залежності від ландшафту казкові герої мають справу з різними станами душі. Щоб визначити, про який стан душі йде мова, потрібно просто докладніше описати ландшафт. Справа в тому, що в деяких ландшафтах значно присутні чи, навпаки, зовсім відсутні енергії інших стихій: води, вогню або повітря. Тому ландшафти – не являються чистими станами стихії землі.

Об'єднуючись із духом самої Землі, набуваєш необхідну «приземленість», міцність, надійність і впевненість у собі. Раціональність і практичність – це ті якості, які одні люди легко використовують на благо собі, а інші люто відкидають. Спробуємо трохи розібратися в цьому. Якщо ми хочемо прийти до реалізації бажань у фізичному світі, нам просто необхідно приймати такі якості, як раціональність і розважливість. Подобається нам це чи ні, тому що матеріалізувати задумане на землі без прийняття властивостей, притаманних самій землі, практично нереально. Але якщо ви здатні здійснити всі свої матеріальні бажання, але як і раніше відчуваєте себе незадоволеним і нещасливим, це означає, що ви надто прив'язані до земного. Значить, енергії землі проявлені у вас з надлишком. І цей надлишок заважає отримувати задоволення від самого стану буття. Зверніть увагу на стихію повітря або вогню або навіть води.

Недолік землі проявляється в людині як невпевненість у собі, нерішучість, невміння відстояти свою думку чи позицію, страх дій, зневажливе або недостатньо уважне ставлення до фізичного тіла.

Казкових персонажів, у яких яскраво присутня стихія землі, досить багато. Найхарактерніші з них – це Хазяйка Мідної гори, гноми, Баба Яга, відьми та чаклуни, Кощій Безсмертний, Мауглі, а також численні царі і царевичі.

Спробуйте об'єднатися з Господинею Кам'яної гори або з трударями-гномами, якщо хочете багатства або успішності у справах. Відчуйте себе чаклуном чи Кощієм Безсмертним, якщо вам катастрофічно не вистачає сміливості, завзятості, наполегливості або незламної впевненості у собі.

Вогонь

Вогонь – стихія загадкова, містична, що володіє неймовірною міццю і силою. У нашому внутрішньому психічному світі вогонь символізує волю і силу духу. Вогонь вважається посередником між світом людей і світом духу і тому здатний як пов'язувати воєдино явища різних світів, так і знищувати щось віджиле і непотрібне.

Вогонь – захисник і рятівник у просторі темряви й холоду. Він дарує тепло, зігріває і висвітлює. Наші високі духовні пориви, наша любов до світу і до людей – це духовний вогонь, що горить в серці. Але вогонь буває і небезпечним, і руйнівним, і нищівним. Наші бажання, вольові пориви теж можуть бути надмірно гарячими і руйнівними. Можна «згорати» від любові до когось, можна доходити «до білого жару» від гніву.

Вогонь – великий трансформатор. Він здатний розтоплювати лід і перетворювати воду в пару. Любов людська – такий же трансформатор, як вогонь. Вона здатна розтопити «лід» серця, перетворити тваринні інстинкти і негативні емоції, байдужість і бездушність у щось добре, ніжне і світле, як це зробила Герда у казці «Снігова Королева».

Проживаючи вогняний стан, зливаючись із духом вогню, ми очищаємо свою душу від старого і омертвілого. Ми відроджуємося до нового життя в новому стані, майже як птах Фенікс. Ми вчимося бути люблячими і даруючими. Знаходимо силу духу і зміцнюємо волю.

Кого із казкових персонажів можна назвати вогняними? Безумовно, це Жар-птиця, птах Фенікс, Огнєвушка-поскакушка, Герда, Попелюшка, Сонце, Золота Антилопа і всілякі золоті предмети, що дарують своїм господарям вогненні стани. Наприклад, золоті яйце, кільце, пір'їнка, шкатулка, монета, міст, палац і т. д.

Недолік вогню веде до смутку і незадоволеності життям. Наприклад, коли в нас занадто багато станів Снігуроньки, тобто води (притому холодної, так як Снігуроньку виліпили зі снігу), ми сумуємо і скаржимося на життя. Вогонь – це любов, це здатність приймати чи дарувати тепло і радість. Чи так уже погано, що Снігуронька розтанула, перестрибнувши через багаття? Ймовірно, ні. На землі у неї немає майбутнього. Багато «снігуроньок», нездатних знайти або утримати в цьому житті коханого, страждають від надлишку холодної води. І вихід з цього стану простий – подолавши страх, дозволити вогню здійснити трансформацію. Адже віддатися сонячним станам душі, вогняним енергіям – значить віддатися любові й радості. І тоді просто неминуче об'єднання з коханою людиною.

Занадто велика кількість вогню у вашому внутрішньому світі теж не дасть задоволення, тому що він постійно буде провокувати вас на неконтрольований і експансивний виплеск енергії. Надлишок вогню буде створювати надмірне збудження. А воно, у свою чергу, призведе до придушення самого себе чи інших. Надмірність вогняних енергій діє руйнівно на світ. Іноді це необхідно і виправдано, але частіше за все просто заважає жити.

Золоті предмети відповідають станам стихії вогню. Недарма в більшості казок герої з'являються в палаці, наповненому золотом і дорогоцінними каменями. Пройшовши важкі випробування, використовуючи волю і зміцнюючи силу духу, вони тим самим довели, що гідні золота, гідні вогню, любові і задоволення. Вогонь – стихія потужна і здатна дати багато, але тільки тим, хто готовий пізнавати, рухатися, домагатися, долати і ризикувати.