Основні структурні компоненти терапевтичної метафори

(за Міллс Д., Кроулі Р.)

Тема - це те, про що сюжет, на чому будується інтрига дії; тлумачиться як значима сфера життя випробуваного. Наприклад, очевидно різну зацікавленість відбивають такі теми як подорожі, сімейні сцени, пошук друзів, таємничі перетворення, виконання бажань тощо. До особливих тем (за аналогією з тематичним апперцептивним тестом - ТАТ) можна віднести самотність, суїцид, наркоманію, сильні конфлікти (важкі війни), смерть близьких, безглуздість життя, надлишкова ейфорія та інші.

Персонажі - ряд основних дійових осіб, їх характеристики. Залежно від мети дослідження можуть тлумачитися або як значимі особи з оточення дитини чи дорослого, або як персоніфікації його внутрішніх прагнень, як субособи, що співпрацюють у досягненні життєвої мети або конкурують за право диктувати поведінку.

Герой - персонаж, із яким ідентифікується оповідач чи учасники спільної роботи над казкою. Виявляються особливості образа Я, самосвідомості, ставлення до себе та інші важливі характеристики.

Відносини між персонажами й героєм - типи взаємин, до яких можна їх віднести: чи то суперництво, співробітництво, турбота, допомога, пожертвування й переслідування, спільне збагачення, інтелектуальна боротьба. Тлумачаться види (типи) відносин оповідача зі значимими людьми, які переважають або як бажані зразки відносин - залежно від контексту й інших додаткових ознак.

Типові події - те, що складає основну фабулу казки: переслідування, пошук скарбів, створення кращих умов життя, зцілення, пошук кращого життя й ін. Тлумачаться подібно до відносин і теми.

Труднощі (проблеми, утруднення) - типові (найбільш часті), важливі (емоційно навантажені) проблеми, з якими стикається досліджуваний. Ми прагнемо зрозуміти, звідкіля, від кого і які саме проблеми приходять, для кого саме створюються труднощі.

Типові засоби вирішення труднощів, які виникають. Для аналізу можна використовувати будь-які придатні поняття, ми часто спираємося на такі класифікаційні підстави, як відхід/напад, обман/відвертість, контролювання себе/керування іншими, боротьба/договір та інше.

Відсутні ресурси - те, чого не вистачає для подолання труднощів, вирішення проблем: їх якість (сміливість, чесність, активність, сила, витривалість, бажання, відповідальність, друзі, розум, заступники, технічні засоби зв'язку, краса, засоби пересування...), кількість, ступінь дефіциту по кожному й у сукупності. Тлумачаться як реально відсутні в житті клієнта ресурси — чи то внутрішні (особистісні якості і здібності), чи то зовнішні (фізичні або соціальні умови, життєві опори).

Наявні ресурси: їх якість, наявність, потужність. Головне - з'ясувати, наскільки на них можна спиратися в подальшій роботі. Можливо, якісь ресурси ще вимагають свого додаткового розвитку [37].

Таким чином, можна зробити наступні висновки:

1. Казка виступає як основний прийом корекції та діагностики, а також психотерапії. Казкотерапія спрямована на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта, є ефективним засобом роботи як з дітьми, так і дорослими. Казкотерапія – це метод, у якому казка використовується з метою інтеграції особистості, розвитку творчих здібностей, розширення свідомості, удосконалення за допомогою оточуючого світу, це процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті, перенесення казкових змістів в реальність, процес об’єктивізації проблемних ситуацій, ресурсів та потенціалу особистості.

2. Концепція комплексної казкотерапії базується на п’яти видах казок: художні казки (авторські і народні), в яких показано єдність природи і людини; дидактичні казки – створюються педагогом для засвоєння навчального матеріалу; психокорекційні – створюються з метою впливу на суб’єкта, для зміни поведінки; психотерапевтичні казки –розкривають глибинний зміст подій, які відбуваються; медитативні – створюються для накопичення позитивного досвіду, зняття психоемоційної напруги, розвитку особистісного потенціалу, налагоджування оптимальних взаємовідносин. Робота з казками в значній мірі заснована на роботі з символами, які походять від архаїчних форм функціонування психіки. У казках символами можуть бути персонажі, предмети, події. Завдяки вивченню релігії, міфів, казок, різних форм художнього вираження почуттів і думок і завдяки вивченню наших снів і фантазій приходимо до переконання, що символічний спосіб пізнання і отримання досвіду для людини дуже важливий.

3. Як показали дослідження наукових підходів до психотерапевтичної сутності казки та можливостей її використання у практиці надання психологічної допомоги (Е. Берн, З. Фрейд, К. Г. Юнг, Т. Д. Зінкевич-Євстигнєєва, В. Пропп та ін.) вона має діагностичну спроможність завдяки символізму та метафоричності оповіді. Спільним у наукових підходах є дослідження архетипної символізації казки, осмислення набутого досвіду та моделювання майбутнього життєвого сценарію через тлумачення казки. При цьому дослідників переважно цікавило застосування народних чи відомих авторських казок або ж спеціально складених з метою психотерапії особистості. Жоден з них у процесі роботи з казкою не застосовував прийом «створення казки власного життя» самим суб’єктом. Більшість дослідників працювали з класичною казкою, якій притаманна заданість сюжету, відсутність змін у характерах героїв та передбачуване завершення казки. Поза увагою дослідників залишалися індивідуальна неповторність психіки суб’єкта, врахування у роботі з казкою принципу спонтанності та глибинна психокорекційна робота з клієнтом.