Загартування водою

Вода є чудовим загартовувальним агентом, поєднуючи в собі охолоджувальну, зігрівальну та механічну дію. Під впливом води організм людини звикає до низьких температур, стає менш чутливим до холоду.

Загартування водою може проводитися у вигляді вологих обтирань, обливань, душу, морських і річкових купань. Три перших можна проводити в домашніх умовах протягом року. Температурні режими при загартуванні водою подані в таблиці 3.5.

Таблиця 3.5

Температурні режими, що застосовуються при

загартуванні водою

Загартування водою в домашніх умовах можна починати в будь-який період року з обтирання при температурі повітря в приміщенні не нижче 18-20⁰ С. Це підготовчий етап для більш різких загартувальних впливів.

Продовжують загартування водою кімнатної температури з поступовим її зниженням на 1-2⁰ С через кожні 3-5 днів (керуючись власними відчуттями).

Обливання водою за холодовим навантаженням – більш сильно діюча процедура порівняно з обтиранням. Наступною за інтенсивністю холодовою процедурою є душ. При його використанні на людину діють не тільки температурний, а й механічний фактор. Після фізичних навантажень будь-якого характеру особливо показаним є контрастний душ. При цьому використовують поперемінно теплу і холодну воду з поступовим збільшенням перепаду температур. Оптимальним як для підвищення стійкості організму до перепадів температур, так і для прискорення відновних процесів після фізичних, інтелектуальних навантажень, психоемоційних напружень є перепади температур води 15-20⁰ С.

В холодний період року з метою інтенсифікації загартування, а також для попередження переохолодження, кінцевою процедурою є холодний душ. Влітку, навпаки, для підвищеної стійкості організму до спеки шляхом тренування механізмів фізичної терморегуляції і теплового рецепторного апарату завершальним повинен бути теплий душ.

Останнім часом в Україні значного поширення набула система загартування за П. Івановим. Разом з іншими ритуальними заходами П. Іванов рекомендує обливатися холодною водою, набраною у відро з колодязя, річки чи водопровідного крана на відкритому повітрі протягом всього року.

Найбільш ефективними загартовувальними водними процедурами є купання в природних водоймах (море, річка, озеро) та в спеціальних відкритих і закритих басейнах. При купанні в морі на організм, крім температурного фактора, діє також хімічний (розчинені у воді солі) і механічний (рух води), а також м’язове навантаження під час плавання (чи переміщення).

Особливо сильну дію в загартуванні холодом має купання взимку в холодній воді відкритих водойм («моржування»). Заняття «моржуванням» повинні проводити досвідчені фахівці під постійним контролем лікаря. Практичний досвід показує високу ефективність таких купань.

При спеціальному загартуванні до та після водних процедур показані помірні навантаження і самомасаж.

Показання, протипоказання види та режим загартовувальних процедур добирає лікар у кожному випадку індивідуально. Вони такі ж, як і для використання кожного окремого фізичного чинника. Але при загартуванні особливе значення має вік хворого. Особлива обережність повинна бути відносно дітей внаслідок недосконалості і недостатнього розвитку у них пристосувальних механізмів. Тому необхідно звертати увагу на поступовість загартування і врахування індивідуальних особливостей організму дитини.

Вимагає обережності загартування осіб похилого та старечого віку внаслідок погіршення у них адаптації до фізичних подразників і сповільнення відновлення фізіологічних функцій після процедур.

Тільки при дотриманні правил загартування і врахування стану здоров’я та індивідуальних особливостей можна досягти високого ступеня загартування організму.

Масаж

Масаж – засіб фізичної реабілітації, суть якого полягає в нанесенні тканинам організму дозованих механічних впливів руками масажиста, спеціальними апаратами чи пристосуваннями з лікувальною, оздоровчою, профілактичною метою. Основи масажу детально описані в підготовленому авторами підручнику

Л.О. Вакуленко та ін. Лікувальний масаж (Тернопіль: ТДМУ, 2006. – 468 с.) та в навчальному посібнику Л.О. Вакуленко та ін. Атлас масажиста (Тернопіль: Укрмедкнмга, 2005. – 306 с.)

Контрольні питання та завдання до теми

«ЗАСОБИ ЛІКУВАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ»

Контрольні питання

1. Основні засоби лікувальної фізичної культури.

2. Фізичні вправи, визначення поняття.

3. Класифікація фізичних вправ.

4. Гімнастичні вправи, їх класифікація і характеристика.

5. Дихальні вправи, їх класифікація, вплив на організм, застосування.

6. Сучасні системи постановки дихання.

1. Спортивно-прикладні вправи, їх класифікація, характеристика.

2. Ігрові вправи, їх класифікація і характеристика.

3. Танці як засіб лікувальної фізкультури.

4. Трудові фізичні вправи, їх класифікація і характеристика.

5. Загартовувальні процедури, вплив на організм, їх класифікація і характеристика.

6. Масаж: визначення поняття, завдання, вплив на організм.